Автор: admin

18 жовтня ц. р. представники нашого університету на чолі з завідуючою підготовчого відділення Людмилою Костенко (викладач кафедри соціальних комунікацій Руслан Вербовий та магістрант соціально-гуманітарного факультету Станіслав Захаревич) були запрошені на інформаційно-просвітницькій захід «Абітурієнт-2014» у м. Вільнянськ, який був організований Запорізьким обласним та Вільнянським районним центрами зайнятості. В урочисто вбраній залі майже 200 випускників місцевих шкіл радо зустрічали представників тринадцяти вищих навчальних закладів Запорізької області. Кожен представник вишу намагався гідно представити свій виш майбутнім студентам, а ті, в свою чергу, з зацікавленістю вслухалися в кожне слово такої потрібної їм інформації.

Як відзначила Людмила Костенко, інформаційні та рекламні матеріали БДПУ користувалися неабияким попитом серед випускників Вільнянського району, і вже зараз можна сподіватися, що майбутня студентська сім’я нашого університету обов’язково поповниться абітурієнтами цього регіону.

«Університетське Слово»

До 95-річчя В. О. Сухомлинського

28 вересня 2013 року українському педагогові-гуманісту, творцеві навчально-виховного процесу школи, в центрі якого – дитина як унікальна особистість В. О. Сухомлинському виповнилося б 95 років. До цього ювілею викладачі кафедри педагогіки провели низку заходів, заключним акордом яких стала екскурсія до селища Павлиш Кіровоградської області (див. світлини), де впродовж 22-х років Василь Олександрович очолював загальноосвітню школу.

12 жовтня 2013 року за сприяння директора Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ, професора Людмили Вікторівни Коваль викладачі та студентський актив відвідали Павлиш, щоб збагатити свої знання та вшанувати пам’ять видатного земляка.

Павлиш – невеличке селище, яке загубилося в неозорих степах. На високому пагорбі, край дороги, стоїть будинок з червоної цегли, споруджений у 1910 році для земської школи. Нині – це Павлиська загальноосвітня школа № 1 І–ІІІ ступенів імені В. О. Сухомлинського, у стінах якої знаходиться його педагогічно-меморіальний музей. Вразило те, що музей розташований у головному приміщенні школи (у 1940–1960-х роках тут було 2 класи і зала), поруч з яким квартира, де мешкала родина Сухомлинських, а з іншого боку – школа, наповнена щебетом дитячих голосів. Шкільна садиба, якою ми, як відвідувачі музею, мали змогу походити, сформована та впорядкована за задумом і безпосередньою участю Василя Олександровича. Побувавши в особистому кабінеті, в якому до останніх днів працював неперевершений педагог, пройшовши стежками, де не так давно ступала його нога, вклонившись могилі, відчуваєш, що ти не можеш відступитися від традицій, започаткованих знаним керівником.

Ідеї Василя Олександровича широко використовуються в Німеччині, Австралії, США. Показовим є те, що навіть у далекому Китаї в 1998 році створена Всекитайська Асоціація імені В. О. Сухомлинського, а всі праці педагога перекладено китайською мовою. Найважливіші його монографії давно вже стали настільними книгами тисяч вихователів, помічниками педагогів-практиків у розв’язанні багатьох складних питань навчально-виховної роботи. Праці педагога видані 53-ма мовами світу загальним тиражем понад 15 мільйонів примірників. За його ідеями працюють різні навчальні заклади, проводяться щорічно Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський і сучасність». В. О. Сухомлинський – автор 48 книг, 500 наукових статей, близько 1500 казок і оповідань для дітей.

Кожен із учасників екскурсії доторкнувся до творчої скарбниці видатного Вчителя, відчув ту атмосферу, в якій він творив, серцем увібрав і поєднав на все життя неповторну красу садиби з пам’яттю про великого сина української землі – Василя Олександровича Сухомлинського.

Викладачі кафедри педагогіки Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ

Світлини з архіву кафедри

Відколи журналіст, редактор газети БДПУ «Університетське Слово» Степан Герилів з допомогою народного депутата України Оксани Калетник та її фонду «Батьківська земля» видав тисячним тиражем свої поетичні одкровення «Заробітчанські дзвони», автор втратив спокій. А ще, коли по місцевому телебаченні показали з ним «Актуальне інтерв’ю», посипались запрошення на творчі зустрічі. Найпершими, як не дивно, запросили його в гості діти:

Поруч із майстром своєї справи

15 жовтня 2013 року в стінах Центру Дитячої Юнацької Творчості пройшла зустріч наймолодшого колективу студії «Юн-прес» із цікавим журналістом, редактором газети Бердянського державного педагогічного університету «Університетське слово» – Степаном Миколайовичем Герилівим.

Молодь уважно слухала розповіді гостя про його життєвий шлях, перешкоди, курйози, розвиток творчої діяльності та досягнення. Жваво задавали питання Степану Миколайовичу, на які той охоче відповідав, додаючи до них дотепні жарти.

Під щирі оплески гість презентував свою нову книгу «Заробітчанські дзвони», тираж якої подарував «настаршим» бійцям студії. Степан Миколайович із натхненням підійшов до процесу вручення книг: кожному писав різні та щирі побажання, комусь, навіть, і віршами.

Присутність такої атмосфери упродовж декількох годин вразила кожного. Юні журналісти, без сумніву, відзначили, що Степан Миколайович – вічно молода людина із квітучою, незгасаючою душею та світлим серцем! Тому вся наша творча команда з нетерпінням чекає нової зустрічі з таким унікальним гостем!

Тетяна Гетало,

кореспондент студії «Юн-прес»

На світлинах Олександра Степаненка: цікаві моменти незабутньої зустрічі

«Спасибі вам за правду», –

говорили сьогодні всі, кого, 18-го жовтня, зібрали організатори зустрічі в приміщенні дитячо-підліткового клубу «Сучасник», редактору газети БДПУ «Університетське Слово» Степану Гериліву.

На зустріч були запрошені представники первинної ветеранської організації працівників культури (голова – К. І. Кузьменко), на яку прибули ветерани різноманітних міських «пенсійних організацій» Бердянська.

Степан Герилів у невимушеній обстановці розповідав про свої (заробітчанські) шляхи-дороги, декламував окремі поетичні твори, які ввійшли в його збірку, а також жваво відповідав на питання присутніх.

Своїм творчим теплом, разом із Степаном Герилівом, сьогодні зігрівала душі любителів творчості віршованого слова бердянська майстриня гумору та сатири – Ніна Гора.

Журналіст за фахом, поет за покликанням, Степан Герилів на згадку про сьогоднішню зустріч вручив кожному свою автобіографічну збірочку поезій «Заробітчанські дзвони», в якій звучать в поетичних рядках усі болі та жалі емігрантської долі; і пообіцяв творити й надалі чесно та саме так, як продиктує йому його величність Муза…

Олександр Степаненко,

студент-переможець номінації «Студент-журналіст 2013»

Фото автора

Її, ювілярку нашу – Галину Володимирівну Казачковську, якими тільки епітетами не нагороджували вчора всі, хто долучився до відзначення її свята в конференц-залі університету! Вона – благородна, великодушна, весела, вірна, делікатна, добра, енергійна, життєрадісна, завзята, квітуча, красива, мудра, мужня, неспокійна, ніжна, показна, привітна, розважлива, сердечна, терпляча, тямуща, чарівна, чесна, чуйна, шаноблива, щира… І епітети ці, перемішані з цікавими фактами-спогадами, звучали з вуст заступника міського голови Людмили Шаповалової, першого проректора БДПУ Володимира Федорика, голови комітету профспілки Віталія Лоли, заступника декана факультету економіки та управління Ірини Нагай, завідувача навчальною археологічною лабораторією університету Валентини Папанової, друзів з далекого та зовсім близького минулого, колишніх співробітників з АРІУ та теперішніх – з інститутів і факультетів і, звичайно ж, її студентів…

А Галина Володимирівна все це заслужила своєю багаторічною трудовою діяльністю, активністю, всім вагомим змістом свого життя.

«Університетське Слово»

На світлинах: так учора вшановували ювілярку Галину Казачковську в конференц-залі БДПУ

Світлини Олександра Бачурського,

студента факультету економіки та управління БДПУ

Яка чудова на землі обнова:

В осіннім небі – музика пливе,

Відкрийте душу для пісень і слова,

І хай вона від цього оживе.

Хай полетить високо, заспіває

У цей прекрасний, неповторний час.

Хай лине музика і хай Земля співає

В осіннім золоті чарівний вальс…

…Отакими, лірично налаштованими, прямували сьогодні до своєї найголовнішої актової зали керівники, викладачі та студенти нашого університету на традиційний «Осінній Бал», щоб не тільки насолодитися чарами музики та танцювального мистецтва, а й дізнатися, хто з багатотисячного студентського товариства виборов першість у різних номінаціях та став найголовнішою персоною «Студент року-2013». Провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко, комітет профспілки БДПУ (голова – Віталій Лола), Студентський клуб (керівник – Євген Голік) подбали, щоби цьогорічне найголовніше осіннє студентське дійство перетворилося в привабливу, захоплюючу феєрію краси, мистецтва, вдячності…

Дев’ятнадцять студентських пар із різних інститутів та факультетів під невмирущі мелодії вальсу та полонезу виборювали горде звання Королеви та Короля балу – цьогоріч ними стала пара № 19: А. Лєконцева та Д. Гавріш. Десятки талановитих студентів університету очікували цього дня почути саме своє прізвище серед найкращих у номінаціях, проте такої честі удостоїлися: «Студент-вчений року» – Алла Дерябіна та Анатолій Тюркеджи, «Студент-артист року» – Уляна Єгорова, «Студент-журналіст року» – Олександр Степаненко, «Студент- спортсмен року» – Ганна Терещенко, «Студент-суспільний діяч року» – Станіслав Захаревич, «Студент-профспілковий діяч року» – Валерія Калайтан, «Студент-волонтер року» – Анастасія Кочмар, «Студент-лідер студентського самоврядування року» – Вікторія Каліберда, «Студентська сім’я року» – Сергій Негрій та Надія Негрій, а також Максим Васильєв та Анастасія Васильєва. А горде звання «Студент Року 2013» заслужено отримав студент факультету економіки та управління Володимир Жаров.

Усіх талановитих студентів вітали та вручали винагороди, дипломи, цінні подарунки, квіти: перший проректор університету Володимир Федорик, проректор з наукової роботи Ігор Богданов, координатор міжнародної діяльності університету Ігор Лиман, директори інститутів, декани факультетів, представники кафедр, щедрі спонсори … Керували всім дійством Анетта Омельченко та працівниця Студентського клубу Анастасія Котельникова. Танцювальний колектив «Мрія» дарував глядачам вальс і румбу, Уляна Єгорова – пісню «Когда живет любовь», ансамбль «Феєрія» – пісню про осінь, Ігор Кірілюс – чарівну саксофонну музичну композицію…

Талантів багато не буває. Як у танцях, так і в навчанні, в будь-яких сферах такого цікавого та незабутнього студентського життя. І приємно, звичайно, що в нашому університеті вміють не тільки відшуковувати ці таланти, а й гідно вшановувати їхніх володарів.

Дар’я Калюжна,

студентка-журналістка БДПУ

На світлинах Олександра Лазукіна: сьогоднішній університетський «Осінній Бал»

17 жовтня ц. р. наша університетська родина допомагає шанованій всіма Галині Казачковській відсвяткувати свій ювілейний День народження

…Коли говориш-думаєш про таких жінок, як Галина Володимирівна, то слова так і хочеться римувати:

Літа і зими пролітають,

Торкаючись душі та серця…

Із ювілеєм Вас вітають –

У це повірити прийдеться,

Як і в правдивість щирих тостів,

Що в Вашу честь сьогодні линуть,

Бо Ваші всі найліпші гості

Найщасливіші в ці хвилини…

…Але спочатку трохи інформації прозою, з її біографії. Народилася в сім'ї службовців у Донецьку: батько – Кардаш Володимир Дмитрович – ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер Орденів Слави прокрокував військовими дрогами від Мелітополя до Берліна, мати – Кардаш Поліна Михайлівна пройшла трудовий шлях від рядового інженера до провідного спеціаліста Донецької обладміністрації; з дитячих років батьки виховували в дочки повагу до людей і любов до праці. Професійну діяльність Галина Володимирівна присвятила «ниві освіти»: у 1975 р. закінчивши Бердянський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання», отримала можливість здійснити свою дитячу мрію – вчити дітей. Перші вісімнадцять років педагогічної діяльності проходили в середній школі № 10 (нині – гімназія № 2) та міському Будинку піонерів і школярів ім. Є Руднєвої.

Йшли роки, зміни в країні знаходили відображення в долях людей. У 1996 році Галина Володимирівна успішно закінчила Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана і перейшла на роботу в Азовський регіональний інститут управління, де стала ініціатором відкриття нової спеціалізації «Менеджмент готельного, курортного та туристичного сервісу» в рамках спеціальності «Менеджмент організацій».

Робота в сучасній вищій школі вимагає високої кваліфікації. У 2003 р. на базі Донецького інституту економіко-правових досліджень НАН України Г. В. Казачковська захистила дисертацію, їй присвоєно вчений ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка». У 2005 р. за заслуги у сфері підготовки фахівців і наукові досягнення Г. В. Казачковській присвоєно вчене звання – доцент.

Сьогодні Галина Володимирівна очолює кафедру менеджменту готельного, курортного та туристичного сервісу Бердянського державного педагогічного університету. Її педагогічний стаж складає 38 років, 20 з яких – робота у вищій школі.

Галина Володимирівна – прекрасний педагог, чудовий організатор, згуртувала навколо себе творчий колектив однодумців. Вона постійно підвищує свою кваліфікацію, активно займається науковими дослідженнями: має близько 40 наукових публікацій, присвячених вирішенню проблем рекреаційно-курортного та туристичного господарства регіону Північного Приазов'я. Відмінник народної освіти України. Нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Запорізької обласної державної адміністрації, міського голови Бердянська.

Галина Казачковська – відомий в регіоні фахівець у сфері готельного, курортного та туристичного бізнесу. Вона регулярно проводить навчальні семінари, тренінги для фахівців міськвиконкому, підприємців, представників органів місцевого самоврядування. Будучи тренером Всеукраїнської громадської організації Творчий Центр «ТЦК», пройшовши стажування в США, Галина Володимирівна провела багато тренінгів та семінарів, спрямованих на розвиток громади, неурядових організацій, органів місцевого самоврядування, бізнесу в Україні, Росії, Білорусії, Грузії, тощо.

Вона завжди відрізнялася активною життєвою позицією. З 1991 р. по теперішній час очолює міську громадську організацію – Бердянський міський комітет руху «Педагоги за мир та взаєморозуміння». Має успішний досвід розробки та реалізації проектів, у тому числі спрямованих на просвітницьку діяльність, підвищення громадянської свідомості і активності молоді, розвиток місцевої громади, місцевого самоврядування…

З ініціативи Г. В. Казачковської професійні зв’язки Бердянського міського комітету руху «Педагоги за мир та взаєморозуміння» з педагогами польського міста Бєльско-Бяла поклали початок побратимству двох міст, яке продовжується і досі.

У 1994 р. Галина Казачковська стала ініціатором створення в Бердянську грецького товариства і очолювала його до 1998 року але й до сьогодні продовжує активно працювати в товаристві як заступник голови.

Галина Володимирівна має чудову родину: її чоловік – Валерій Вікторович Казачковський – відомий в Бердянську тележурналіст, фотохудожник. Подружжя, яке прожило разом майже 40 років, виховало двох дітей: Єгор і Варвара вже мають свої сім'ї, глибоко шанують цінності та продовжують традиції дружної родини Казачковських.

Сьогодні, кожний, хто Вас знає,

З відкритим серцем привітає,

Будуть і тости, будуть квіти,

І колективне «Многі Літа!!!».

«Університетське Слово»

На світлинах із архіву редакції: нинішня ювілярка Галина Казачковська в різних іпостасях, в різних моментах свого змістовного та цікавого життя

Протягом трьох днів (8-10 жовтня) в Києві проходила Міжнародна конференція з питань формування здорового способу життя молоді, учасником якої була провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко. На прохання редакції сьогодні Анетта Іванівна ділиться своїми враженнями.

Конференцію проводили Міністерство у справах молоді та спорту України, Програма розвитку ООН в рамках проекту «Зміцнення національної спроможності для ефективної відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні». Це була свого роду платформа для обговорення найважливіших питань у галузі зміцнення здоров`я молоді, обміну досвідом та найкращими практиками, аналізу існуючих підходів і розробки ефективних рішень. Конференція зібрала близько ста учасників (урядовців, експертів у сфері зміцнення здоров’я молоді, представників неурядових організацій та бізнесу) з усіх 27-и регіонів України, а також представників біля 10-и країн Центральної та Східної Європи. Учасники конференції визначили основні досягнення та проблеми в цій області й обговорили загальні тенденції формування здорового способу життя молоді, механізми впливу на процеси зміцнення здоров’я молоді, зуміли знайти вирішення деяких місцевих проблем.

Запорізьку область на конференції, окрім мене, представляв завідувач кафедри анатомії і фізіології людини та тварин, доктор педагогічних наук, професор Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького Іван Аносов, який презентував свою електронну програму, присвячену здоровому способу життя.

Цікавими були виступи представників відділів молоді та спорту різних областей України, міжнародних організацій та фондів. Наталія Лук’янова, голова правління міжнародної організації «Социальные инициативы по охране труда и здоровья» показала цікаву презентацію «Роль институтов гражданського общества в развитии навыков здорового способа жизни детей и молодёжи», в якій показала гострі проблеми з питань формування здорового способу життя молоді. Представники Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександа Яременка, кандидати соціологічних наук О. Балакірєва та Т. Бондар представили результати досліджень, які проводилися протягом останніх п’яти років. Вони зазначили, що особливістю наукового забезпечення соціальних програм у період реформування суспільства є динамічність процесів, що потребують використання адекватних дослідницьких методів та технологій.

Доктор медичних наук, професор Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України Н. В. Коляденко у своїй доповіді «Профілактично-реабілітаційна спрямованість – пріоритетний вектор розвитку системи охорони здоров’я в Україні» розкрив основні вектори реформування медицини Україні. Представники програми «Вибір» проказали також свої заходи з теми «Профілактика наркоманії ВІЛ/СНІДу та злочинності в м. Чернігові в 2012/2013 н. р.».

Конференція пройшла на високому наукову рівні, кожен мав право розповісти про свої заходи і поділитись досвідом.

професора Лариси Зайцевої, загартовані практикою

Одним із пріоритетних напрямків роботи кафедри дошкільної освіти ІСПКО БДПУ є співпраця з педагогами дошкільних навчальних закладів. Викладачі кафедри розробляють методичні посібники, які допомагають практикам реалізовувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти України. Актуальні питання сучасної дошкільної освіти висвітлюються науковцями кафедри на семінарах, під час консультування. Кафедра співпрацює не тільки з практиками Бердянського району, а й з іншими регіонами України. На початку жовтня відбулися зустрічі з інспекторами, методистами, вихователями Донеччини. У містах – Донецьк, Єнакієве, Горлівка, Артемівськ, Макіївка, були проведені семінари, на яких доктор педагогічних наук, професор Лариса Іванівна Зайцева висвітлювала питання впровадження діяльнісного та компетентнісного підходів у процес ознайомлення дитини-дошкільника з математичними уявленнями, побудови навчання дітей дошкільного віку математики з урахуванням індивідуальних особливостей. Високу оцінку практики дали методичним посібникам для дітей різних вікових груп з формування логіко-математичної компетентності та ознайомлення з об’єктами довкілля, у яких представлена система занять та практичних ситуацій, методичні рекомендації для педагогів. Протягом трьох років вихователі міста Макіївка здійснюють математичний розвиток дітей дошкільного віку спираючись на матеріали, розроблені Л. І. Зайцевою. На семінарі вони поділилися досвідом роботи за цими посібниками, провели відкриті заняття, а діти продемонстрували математичні знання та уміння.

Підтвердженням необхідності співпраці науки і практики, дієвістю та ефективністю таких заходів стала пропозиція управлінь дошкільної освіти про укладення угод про подальшу спільну роботу.

Кафедра дошкільної освіти ІСПКО БДПУ

На світлині: впровадження в практику нових теоретичних методик Ларисою Зайцевою

Де б вони ще опинилися в одному товаристві – юні й молоді громадяни України з усіх куточків Вітчизни, від третьокласників до студентів вишів – як не в столиці на щорічному зібранні переможців конкурсу імені Петра Яцика? Там я зустріла і шестикурсницю-філологиню з Бердянського педуніверситету Ольгу ТРЮХАН.

УК: Якщо ти, Олю, – учасниця саме цього мовного змагання не вперше, то з якого віку до нього долучилася?

– Ще з 5 класу, тобто вже 11 років поспіль. Перемагала в місті, області. У Києві, на загальнонаціональному етапі, отримала цього разу нагороду за третє місце, а торік повернулася зі столиці з відзнакою за друге. Але найголовніше для мене не перемога, а саме участь. Бо дедалі більше чогось навчаєшся, підвищується інтерес і до української мови, літератури, і до саморозвитку загалом.

УК: Чим найбільше приваблює тебе цей конкурс?

– Завжди дуже цікавими творчими завданнями, де треба мислити і мати чуття мови. Патріотизм, про який я писала цього разу, – для мене не просто слова, не щось міфічне й ефемерне, а абсолютно матеріальне й дуже практичне поняття: кожна людина, якщо вона свідомий громадянин, повинна приносити користь державі. Адже будь-яка любов, і до Вітчизни також, має свої вияви.

Я живу в російськомовному Бердянську, в повсякденні послуговуюся теж російською. Українською говорила в школі, нині – з бабусею, дідусем, в університеті. Бувають такі дні (навіть не знаю, чому, не вистачає, мабуть, саме такого спілкування), що переходжу на українську і в колі друзів. Ніякого бар’єру не виникає, вони розуміють мене, але відповідають російською.

УК: Ти б хотіла розмовляти українською постійно?

– Так. Але до цього ще треба дійти, бо, повторюю, моє місто – російськомовне.

УК: Аби наші співвітчизники йшли до державної мови не з поспіхом черепах, що, на твою думку, прискорило б цей процес в Україні?

– Більше треба книжок видавати нею, все телебачення зробити українськомовним. І мотивувати людей до державної мови, показувати, яка вона розкішна, багата, піднімати її престиж на державному рівні, соціальному й індивідуальному, бо її важливість має усвідомити насамперед кожен зокрема.

УК: Хто надихав українською мовою тебе?

– У школі вчителька, Тетяна Володимирівна Кокора, я просто заслуховувалася її вимовою, тим, як вона висловлювала свої думки. В університеті мовний авторитет для мене – викладач Володимир Анатолійович Ніщета, низький йому уклін. Завдяки цим людям і багатьом іншим я захопилася українською мовою і зрозуміла, що хочу опанувати її так само, і мені є до чого прагнути.

А ще раніше, змалку, до рідної української мови призвичаювали дідусь Тихін Іванович і бабуся Лідія Макарівна, мамині батьки. Коли вони познайомилися, їй було 17 років, йому 19. Він приїхав у село за якимось завданням, зустрів її на вечорницях, запросив потанцювати, і все – любов з першого погляду, за тиждень отримали благословення батьків і одружилися.

Від автора. Так закохуються (знаю не один випадок) і в Україну та її мову – з першого погляду й назавжди – люди різних національностей, з інших країн. І на противагу багатьом російськомовним громадянам нашої держави спілкуються з нами «по-нашому» вже за рік-два…

Повністю матеріал "З такими за державу не образливо" читайте в "Урядовому кур'єрі" за таким посиланням: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/z-takimi-za-derzhavu-ne-obrazlivo

Сьогодні, 11 жовтня, в головному корпусі БДПУ було більш галасливо, як завше, бо актова зала запрошувала студентів усіх курсів та спеціальностей на конференцію під назвою “Студентське самоврядування БГПУ та його роль у формуванні національних загальнолюдських цінностей”.

Розпочалося все з виступу голови студентської ради БДПУ Вікторії Каліберди. В її звіті висвітлювалися найцікавіші масові заходи, в яких брали участь або були задіяні активісти студентської ради в минулому році; звучали їх імена; найактивніші студенти отримали Почесні грамоти. Звіт підкріплювався презентаційними світлинами, що відображали найцікавіші події з усіх сфер студентського життя.

Згодом провідний фахівець з виховної роботи університету Анетта Омельченко провела відкрите голосування, за результатами якого головою Студентської ради на наступний рік знову обрано Вікторію Каліберду.

А завершилася конференція словами новообраної голови: “ Дякую за вашу віру в мої сили та щиру підтримку”.

Аліна Голованова,

Олександр Степаненко (фото),

студенти БДПУ, кореспонденти “ УС”

Не так давно на електронну адресу нашого університету надійшов лист із Львівської Школи журналістики Українського католицького університету (УКУ), в якому містилося запрошення для студентів-журналістів на майстер-класи від головного редактора видання «Крымская газета» Сергія Тихого та заступниці головного редактора «Kyiv Post» Катерини Горчинської. Ідея виявилася настільки цікавою, що її підтримали ректор університету, професор Вікторія Зарва, директор Інституту філології та соціальних комунікацій Ольга Харлан, кафедра. Відразу було сформовано чотири групи наших студентів-журналістів, на яких чекала захоплююча подорож до старовинного Львова. Сьогодні до рідного Бердянська повернулася перша четвірка молодих журналісток. Своїми свіжими враженнями від побаченого та почутого ділиться студентка 54-ї групи ІФСК Вікторія Лутчак:

«Чудово, що наш університет дає можливість для саморозвитку»…

Я просто в захваті від рівня організації тренінгу. За цей невеликий проміжок часу (7-10 жовтня) ми побачили багато чого цікавого та почерпнули неймовірну кількість корисної інформації. Це добре, коли наш університет надає можливість для саморозвитку. У Львові ми знайшли нових знайомих з Києва, Маріуполя, Одеси, Луганська. Самі тренінги та й зустрічі проходили в теплій та затишній атмосфері. У перший день представник УКУ Андрій Фендик провів екскурсію старовинним корпусом, вразив нас храм, куди кожен із студентів може будь-коли заходити та проводити таїнство духовного очищення. Цікавим було знайомство з Студентським колегіумом: тут студенти не тільки живуть, а й навчаються (див. світлини). На базі Українського католицького університету функціонує бізнес-школа, де бажаючі за помірні кошти можуть скористатися послугами різноманітних курсів. Функціонують тут окремі кімнати відпочинку та переговорів для кураторів і студентів, «смачна» та затишна їдальня…

В наступні два дні проходили майстер-класи: «Як створити якісну газету» – від головного редактора видання «Крымская газета» Сергія Тихого та «Як працювати в Україні за західними стандартами журналістики» – від заступниці головного редактора «Kyiv Post» Катерини Горчинської. Обидва тренери ділились своїм досвідом роботи в ЗМІ, проводили дискусії стосовно проблем етики, давали поради, звідки брати ідеї для написання статей та наводили приклади їх правильної побудови. Львівські тренінги, звідки я винесла дуже багато корисної інформації, обов’язково допоможуть мені в майбутньому.

Під час перебування у Львові збулася ще одна моя мрія! Колись давно я дивилася телепередачу про Юлію Бориско (ведучу новин «ТСН» на каналі «1+1»). Вона розповідала про себе, про Львів, місто, де вона народилася, виросла. І мені запам’яталося там одне місце: костел з написом «SOLI DEO». І ось, під час однієї із прогулянок містом, абсолютно випадково побачила цю загадкову і, як для мене, дуже гарну й надзвичайно красиву будову. Я просто не повірила своїм очам, що це він, той самий Домініканський костел (назву дізналася у своєї подруги-львів’янки Марти). Не знаю як описати мої відчуття на той момент. Скажу одне: «Це здорово, коли збуваються твої мрії!!!». Навіть такі, на перший погляд, нездійсненні…

Кристина Корінець: «Ще один крок до професійного злету»

Одне з найкрасивіших міст України – Львів – зустрів нас сприятливим днем та теплими променями сонця. Чотири студентки-журналістки кафедри соціальних комунікацій БДПУ – я, Юлія Барно, Ганна Сластіна та Вікторія Лутчак – вперше в житті опинилися в місті левів з метою відвідати майстер-класи, які організували в Українському Католицькому Університеті (УКУ) за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні. Почуте та побачене стало для нас новим відкриттям у світі журналістики. Незважаючи на п’ятигодинні тренінги, ми зовсім не відчували втоми, адже хотіли почерпнути зі слів тренерів знання, які, безумовно, не стануть зайвими у професійній діяльності. Також ми мали змогу побачити, як створюють власну газету студенти-журналісти УКУ. Вони презентували концепції майбутніх газет не лише перед «східними гостями» (так нас називали львів’яни), а й перед Сергієм Тихим, який давав поради щодо їхнього колективного зусилля. Чесно кажучи, я була вражена талановитістю студентів, адже розробити та створити газету ой як не просто, а вони це робили добре, незважаючи на деякі огріхи. Словом, від тренінгів у нас залишилися лише приємні спогади, а від Львова?

…А від Львова – незабутні емоції! Величні краєвиди та будівлі, храми, дороги і, навіть, автобуси змушували нас задуматися над питанням: « А ми взагалі в Україні?». Європа! Приїхали ми до Львова сьомого жовтня і відразу помандрували до гостинного будинку, що знаходиться по вулиці Юрія Мушака. Трішки відпочили, познайомились з гостями з Маріуполя, Луганська та в супроводі одного з представників УКУ Андрія Фендика пішли на екскурсію корпусом та студентським колегіумом (гуртожитком). Те, що ми там побачили, важко описати словами, ліпше все побачити на власні очі. Наприклад, у колегіумі студенти не лише проживають, а й навчаються, займаються спортом у тренажерному залі тощо. А яка там їдальня! Можна взагалі забути про власну кухню та насолоджуватися смачними салатами, супами, корисними кашами з їдальні.

Містом ми ходили неначе зачаровані. Вечірній Львів прекрасний! Ми розглядали старовинні будівлі та храми, від яких захоплювало подих. Одного з таких прекрасно-шалених вечорів наша дівоча групка вирішила завітати до львівської копальні кави. Я не найбільша шанувальниця цього напою, але було б гріхом не скуштувати її у Львові, адже він весь просякнутий ароматом справжньої кави.

Мені сподобалось розмовляти виключно українською мовою. Колоритна львівська мова надихнула нас на її досконале вивчення. Впевнена, що ця поїздка, львівські пригоди, тренінги з талановитими журналістами та все побачене, стане для нас, студентів БДПУ, стимулом до творчої діяльності та професійного злету!

Світлини зі Львова запропоновані «УС» Вікторією Лутчак та з сайту http://journalism.ucu.edu.ua

Третій рік плідно працює на соціально-гуманітарному факультеті навчальна археологічна лабораторія БДПУ. Цього року на день вчителя лабораторія отримала незвичайний подарунок від працівників нашого університету Дмитра Гуленка та Дениса Іванова. Вони подарували нам власний сайт! Тепер всі бажаючі можуть слідкувати за подіями і результатами роботи нашої лабораторії за адресою http://arch.bdpu.org.

Арсеній Голик,

старший лаборант навчальної археологічної лабораторії