Інтерв`ю
Четвертого березня в актовій залі головного корпусу БДПУ відбувся конкурс «Міс Університет 2016». Минуло трохи більше тижня. Світло, наведене на учасниць, згасло, зала спорожніла, емоції повернулись у помірний лад, і тепер прийшов час дізнатись про відчуття після перемоги, і які зміни відбулись у житті переможниці. І ось мені випала честь порозмовляти для «УС» із володаркою першого місця конкурсу краси нашого університету, студенткою ІІІ курсу соціально-гуманітарного факультету Аліною Поповою.
– Аліно, дякую, що погодилась на інтерв’ю. Ще раз вітаю з перемогою!
– Дякую! Перемога – це велика несподіванка для мене! Я дуже вдячна своїм батькам, які мене підтримували і вірили в мене. Хочу сказати велике дякую своїй групі і всім, хто вболівав за мене на концерті. Це давало мені багато енергії. Окремо вдячна викладачам соціально-гуманітарного факультету, які всебічно мені допомагали. Це наша спільна перемога, я рада, що СГФ кращий!!!
– Чи ти уявляла колись, що, вступаючи до БДПУ, ти станеш головною красунею університету?
– Взагалі, конкурс – це не моя стихія. Я звикла бачити себе у спорті й ніколи не пробувала себе у подібному амплуа. Мені допоміг деканат, який висунув мене від факультету і надав мені подібну можливість. Чесно, коли вперше прийшла до студентського клубу, то не знала, що буду колись брати участь у подібних заходах. Я просто старанно ходила на всі репетиції, виходила на сцену, отримуючи задоволення.
– Як особисто для тебе проходила підготовка до конкурсу, зважаючи на зміни в форматі, порівняно з минулим роком?
– Минулого року участь в конкурсі була в деякому сенсі авантюрою. Взагалі, я була занурена в навчання, лише надіслала світлини, особливо не переймаючись результатом. А цього разу я підійшла до конкурсу серйозно і робила це з задоволенням. Крім того, завжди приємно спробувати себе в чомусь новому, подивитись, як люди сприймають тебе в новій ролі. Я намагалась не пропускати жодної репетиції, прислухалась до нашого організатора – Насті. Безмежно вдячна їй за те, що вона допомагала, і всі ми (учасниці) виступили так чудово саме завдяки їй, бо серед нас нема ні акторів, ні танцюристів. Кожна з нас – звичайна дівчина.
– Аліно, який з етапів конкурсу тобі був до вподоби більше за всіх?
– Мабуть, виступ в стилі «Чикаго», бо ми спробували себе в доволі своєрідному образі – жінки-вбивці, жінки, яку зрадили, тому відкриття такої нової грані мені дуже сподобалась. Всі номери були цікавими, але не можу не згадати окремо про вихід у французькому стилі, бо це було для мене незабутньо, а також, звичайно, в українському національному одязі. Він – близький моїй душі. Вихід у вечірній сукні взагалі викликав відчуття, що ти на справжньому балу. Найбільше ж хвилювання викликав мій власний номер, оскільки я виступала з баскетбольними м’ячами. Якщо порівнювати з іншими учасницями, наприклад, танці, то в танці забутий рух можна замінити іншим, а з м’ячами кожен рух повинен бути відточений. Переймалась тим, що можу помилитись під час концерту, бо це доволі непередбачувано.
– Якщо ми вже торкнулися теми баскетболу, то скажи, що важче: перемогти в баскетболі, навчанні чи на сцені?
– В спорті я звикла перемагати, завжди наша команда, зокрема, і я ставили за мету перемогу. Баскетбол дає можливість контролювати процес матчу. Ти бачиш рахунок, знаєш, скільки ти закинув, що ти можеш зробити і які в тебе помилки. Щодо навчання, коли я перемагала в конкурсах, програмах, грантах, то в деякому сенсі успіх залежить і від удачі, фортуни… Наприклад, польський навчальний грант я виборола лише з другої спроби. Стосовно конкурсу, я з самого початку не думала про перемогу, для мене думка журі – це п’ять суб’єктивних поглядів, тому, якби навіть не перемогла в конкурсі, то й дуже вже й не переймалась б, оскільки кожен має свою точку зору. На відміну від баскетболу, не відчуваєш контролю над ситуацію, тобто я не знала, які оцінки вони ставлять мені, наскільки майстерно виступаю, що подобається, а що – ні, можливо, щось треба було змінити. Взагалі, це важке відчуття, коли виходила на сцену, то задавалось, що я навіть не дихаю. Подібні емоції я ніколи не відчувала і в цьому є щось надзвичайне.
– Ти, безумовно, маєш багато досягнень в спорті та навчанні. Яке місце серед твоїх звитяг посяде перемога в «Міс Університет-2016»?
– Напевно, я розглядаю спорт, навчання та перемогу на конкурсі, як три окремі ланки. Не можу поєднувати. Я по життю – максималістка, тому звикла отримувати те, що дає мені задоволення. Перемога і є цим задоволенням. Перше місце в цьому конкурсі – те, що не можу порівнювати ані зі спортивними змаганнями, тому що це теж велика робота, ані з навчанням, тому що в досягненні успіхів у ньому мені допомагають викладачі. Цей виграш – це дуже приємно, несподівано. Я не можу порівнювати ці три ланки.
– Аліно, що змінилось у твоєму житті після перемоги?
– Насправді, нічого не змінилося. Знову почались навчальні будні. Безумовно, приємно, що всі викладачі мене вітають, мною пишається моя група, яка дуже мені допомагала на конкурсі, я відчувала їх підтримку. Також я знайшла подруг. Це – інші учасниці конкурсу. Мені подобається наш колектив, ми ніколи не сварились, після конкурсу ми підтримуємо дружні стосунки. Це – чудово! Моє життя докорінно не змінилось, бо це були нові емоції, заряд енергії, досвід, який я запам’ятаю на все життя.
– Бажаю тобі нових звершень як у спорті, так і навчанні, захистити титул, якщо дозволять правила у наступному році. Окремо дякую за дуже цікаву і вельми змістовну бесіду.
– Дякую, я дуже вдячна за спілкування! Сподіваюсь, що такі «красиві» заходи будуть проводитись ще не раз у стінах нашого університету.
Із Аліною Поповою за завданням редакції
розмовляв Сергій Біленький,
студент-журналіст БДПУ
