Коли вночі в наш дім, квартиру, хату
Прийдуть – Різдво і всі святкові дні –
Згадаймо хоч на хвильку про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад наш йому тамує болі,
Хай наша згадка піднімає дух,
Бо й в цьогорічнім святі – щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга?
Журливі свята, коли йде війна…
…Коли зберемося у святвечірній тиші,
Де згодом буде келих, радість, сміх…
Не промовляймо тостів різних лишніх,
А помолімося за мертвих, і живих…
…Щоби спожити ці дари Господні,
Усядемся ми за Різдвяний стіл,
Згадаймо тих, хто в люту заметіль
Орду московську стримує на Сході…
Прохаймо Бога ворога спинить,
Щоби він «гради» замовчати змусив,
А воїни відчули б хоч на мить
Великий День Народження Ісуса…
«Університетське Слово»