… Мала зала БДПУ. Звучить пісня «Пливе кача» у виконанні камерного хор під керівництвом Юрія Смаковського. Студенти та викладачі, гості вшановують пам’ять героїв Небесної Сотні.
Ведучі продовжують: «Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.
А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.
Ніколи не висохнуть сльози матерів, які втратили своїх Героїв. Оплакує Героїв Небесної сотні вся українська спільнота…».
Всі разом згадали у молитвах, піснях, танцях, журливих мелодіях усіх Героїв, які поклали своє життя за наше майбутнє. У жалобі схиляли голови. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Завідувач кафедри менеджменту та адміністрування БДПУ, професор Василь Крижко, завідувач кафедри історії та філософії БДПУ, професор Ігор Лиман, голова спілки «Вільна громада – комфортне місто» – Ігор Касьянов та інші згадували ці незабутні лютневі буремні дні в Києві та Бердянську, щоб кожен з нас торкнувся пам’яттю священного вогню – частинки вічного.
Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі… Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб «не забути України втрачених дітей».
Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традиції. Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях до Європейських цінностей.
«Університетське Слово»
Світлини Ярослави Сокол
(Студклуб)
