…Уклін кожному з тих, хто оросив ці дороги своєю кров’ю, хто, пройшовши нею, приніс новим поколінням Велич Перемоги! Ось уже 69 літ відділяють нас від найкривавішої та найболючішої рани в душі нашого народу. На полях бою навіки залишилися молоді юнаки, сивочолі батьки. Юні дівчата та хлопці гинули в таборах, матері горіли у вогні. Перемога у війні дісталася дорогою ціною, тому ми маємо пам’ятати тих, хто віддав життя за наше майбутнє, допомагати тим, хто пройшов через пекло війни й до сьогодні несе своїм внукам і правнукам святу правду про жорстоку війну.
«Сьогодні в нашому університеті проходить традиційний Фестиваль патріотичних постановок, приурочений святу Великої Перемоги, – розпочала на головній сцені БДПУ урочистя ведуча Анастасія Котельникова, запросивши згодом до вітального слова полковника у відставці, голову громадської організації інвалідів війни та Збройних Сил України Миколу Філімонова. Від імені ветеранів Микола Феофанович, а від місцевої влади – секретар координаційної ради міськвиконкому з питань національно-патріотичного виховання, підполковник у запасі Ігор Зубрицький подякували викладачам і студентам БДПУ за збереження пам’яті про грізні лихоліття війни та про її Героїв.
Студенти всіх інститутів і факультетів, кожен по-своєму, в піснях та віршах, сценічних постановках і танцях намагалися донести глядачеві невимовний біль пережитого, жорстокість днів воєнних та радість Перемоги (див. світлини). А справжнім завершальним апофеозом всіх виступів стала сценка з опери «А зорі тут тихі» (автор – Кирило Молчанов, постановник і диригент – Юрій Смаковський, акомпаніатори – Максим Лук’янчиков та Олена Лук’янчикова, викладач з вокалу – Наталя Ткачова), у виконанні студентів і викладачів Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв (див. світлини).
Вдячні глядачі, не стримуючи сліз, ще довго аплодували сценічній студентській майстерності. Від імені профкому університету (голова – Віталій Лола) провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко вручила учасникам Фестивалю «солодкі винагороди»…
«Університетське Слово»
Світлини Олександра Степаненка
