Глибокі й радикальні зміни в сучасному суспільстві сприяють розширенню можливостей для здійснення комунікації. Безперечним є той факт, що комунікація як засіб актуалізації людської думки присутня в усіх сферах суспільства. Процес наукової комунікації – основний механізм функціювання та розвитку науки, що визначається сферою діяльності та характеризується логічністю викладу, доказами істинності чи хибності висловлювань тощо.
Автори колективної монографії «Мовні одиниці в українському науково-педагогічному дискурсі» намагалися осмислити основні риси сучасного наукового дискурсу, проаналізувати функціювання мовних одиниць у ньому та схарактеризувати науково-педагогічний дискурс як об’єкт сучасної лінгводидактики.
У монографії здійснена спроба термінологічного впорядкування й наповнення конкретним науковим змістом як тих характеристик, що структурують текст, так і використовуваних в аналізі дискурсу з урахуванням досягнень наукової думки в галузі сучасної дискурсології. У дослідженні розглянуто новітні підходи до поняття терміна, термінології, системних відношень (омонімія, синонімія, антонімія) у межах термінології. Проведено когнітивний аналіз зоонімних мовних одиниць, що безпосередньо пов’язаний з поняттям мовної картини світу. Розглянуто вплив етнічної ідентичності на збереження та розвиток етнокультурної самобутності в науковому дискурсі.
На широкому фактичному матеріалі досліджено граматичні особливості наукових текстів, зокрема проаналізовано новітні зміни граматичного ладу наукового мовлення; на матеріалі термінологічної лексики схарактеризовано функційно-семантичний потенціал форманта –к(а) у композитивно-суфіксальній деривації іменників. Значну увагу приділено синтаксису наукового дискурсу: проаналізовано становлення поглядів на пояснювальні конструкції представників різних напрямів синтаксичної науки; розглянуто сполучникові складносурядні речення в науковому дискурсі; визначено cклад лексико-синтаксичних моделей складнопідрядних з’ясувальних речень, що функціюють у науковому дискурсі, а також описано роль з’ясувальних конструкцій як засобу введення чужого мовлення в науковому текcтi.
Описано науково-педагогічний дискурс як об’єкт сучасної лінгводидактики. Проаналізовані шляхи формування дискурсивної компетентності майбутнього вчителя-філолога в контексті інноваційного розвитку освіти.
Джерельною базою дослідження слугували тексти різних сфер науки: природничих – фізики, хімії, географії; гуманітарних – історії, філософії, політології, права, мовознавства; поведінкових – психології, науково-епістолярні тексти тощо.
Розділи колективної монографії написали: професор Загороднова Вікторія Федорівна («Науковий дискурс як об’єкт навчального моделювання у вищій школі»), доценти Павлик Неля Віленівна («Загальні тенденції текстотворення науково-епістолярного дискурсу»), Крижко Олена Анатоліївна («Зооніми в українській науковій картині світу»), Вусик Ганна Леонідівна («Дослідження феномену етнокультурної ідентичності в науковому дискурсі»), Юносова Валентина Олександрівна («Новітні тенденції розвитку граматичного ладу української літературної мови початку ХХІ сторіччя (на матеріалі наукового стилю)»), Ліпич Вікторія Миколаївна («Функційно-семантичний потенціал форманта –к(а) у композитивно-суфіксальній деривації іменників на позначення термінологічних понять в українській мові»), Глазова Світлана Миколаївна («Еволюція поглядів на пояснювальні конструкціїї у первинному науковому дискурсі»), Рула Наталія Володимирівна («Сполучникові складносурядні речення в науковому дискурсі»), Олійник Еліна Вікторівна («З’ясувальні складнопідрядні речення в науковому дискурсі»), Алєксєєва Лариса Олександрівна («Формування дискурсивної компетентності майбутнього вчителя-філолога в контексті інноваційного розвитку освіти»).
Автори висловлюють вдячність рецензентам монографії: доктору філологічних наук, професорові кафедри української мови та методики її навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка Вікторові Мойсієнку та докторці філологічних наук, професорці кафедри українознавства та іноземних мов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Ірині Царьовій.
Світлана Глазова,
завідувачка кафедри української мови та славістики,
кандидатка філологічних наук, доцентка
