Записи

Опубліковано

«НА ЩЕДРІЙ МУЗИЧНІЙ НИВІ»

Під такою назвою 6 грудня в ЗОШ №7 відбувся творчий музично-літературний вечір, який організувала та надихнула старший вчитель вищої категорії музичного мистецтва – Галина Анатоліївна Комякова. Мета заходу – ознайомити школярів із кращими зразками класичного та сучасного музичного мистецтва, розширити їхній світогляд засобами музики та літератури, надати можливість проявити особистісні музичні здібності.

Школярі мали можливість насолоджуватись у музичній світлиці чудовими інструментальними, вокальними та літературними творами. У виконанні Максима Лук’янчикова (концертмейстера кафедри мистецьких дисциплін та методик їх навчання ІППОМ БДПУ) прозвучала фортепіанна музика композитора С. Рахманінова. Солістка Інна Прокоф’єва (учитель музики Бердянського муніципального ліцею, викладач Бердянської дитячої музичної школи) подарувала слухачам професійне виконання пісень «Чорнобривці» (муз. В. Верменич, сл. М. Сингаївський) та «Коханий» (муз. І. Поклад, сл. І. Барах). Поетеса Ірина Русакова, яка є керівником літературної спілки «Парус», та поет Віктор Батура з одухотворенням  продекламували власні вірші для дітей. Бард Костянтин Мілус виступив з авторською піснею «Бердянський бичок», приспів якої  дружно виконували всі діти.

Найактивнішими учасниками музичного свята були самі школярі, які підготували вокальні (Дарія Кравченко – пісня Н. Май «Це мій рідний край»; Вікторія Іванова – пісня «Повітряна кулька»; Ганна Тимошенко та Ганна Скиба разом з танцювальною групою 3-«А» класу – пісня Н. Май «Веселка»), танцювальні (Єлизавета Савранська та Діана Малімон – танець «Не дитячий час»), музично-циркові (Катерина Заруцька та Данило Кудар – цирковий етюд «Маша та Ведмідь»), літературні (Людмила Дмітрієва – вірш «Музика») номери.

Юні артисти показали високий рівень виконавської культури, уміння виражати характер і настрій музики. Кожен номер відрізнявся виконавською індивідуальністю. Учасники музично-літературного вечора виявили творчість, відповідальність. Атмосфера свята сприяла виникненню різноманітних позитивних емоцій, згуртувала дитячий колектив. І артисти, і глядачі внесли в розуміння музики щось своє, збагатили власний внутрішній духовний світ. Їхні серця наповнилися добром, красою та любов’ю до життя, людей, природи.

Олена Лук’янчикова,

концертмейстер кафедри мистецьких дисциплін та методик їх навчання Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ

Опубліковано

Жінка з чоловічою витримкою

Студенти БДПУ відвідали лекцію, організовану Академією Української преси в партнерстві з Бердянським державним педагогічним університетом за підтримки Посольства США в Україні.

…Аудиторія швидко заповнилася викладачами та студентами різних факультетів БДПУ. Усі в очікуванні… Через кілька хвилин вони побачать її – Мирославу (Мімі) Чакарову – фотокореспондента та кінодокументаліста у супроводі з Люком Штеле (заступник Прес-аташе Посольства США в Україні), Олегом Пастуховим (представник Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні) та Валерієм Івановим (директор Академії Української Преси). Цій хоробрій жінці є що розповісти як досвідченим або майбутнім журналістам, так і людям, які не мають відношення до цієї спеціальності. Впродовж десяти років вона висвітлює глобальні проблеми, досліджуючи корупцію та торгівлю людьми для секс-експлуатації. Особлива увага приділяється її повнометражному документальному фільму під назвою «Ціна сексу», який журналістка презентувала студентам. Фільм довжиною у десять років… Нам вистачило перших десяти хвилин, щоб відчути та зрозуміти болісні переживання тих, хто, не підозрюючи про небезпеку, став на слизький та жорстокий шлях проституції.

Після перегляду невеликої частини фільму Мімі Чакарова розповіла про нелегкий шлях його «народження». Довгий час вона спілкувалася з дівчатами та жінками, яким вдалося повернутися з рабства до рідних місць. Не відразу вони «вилили душу» незнайомій людині, але згодом довірилися та дозволили знімати їх на камеру. Пані Мімі вважає, що саме довіра є одним з головних компонентів для справжнього журналіста. Вона проводила з ними багато часу, їздила до них у села, щоб краще прослідкувати за життям та поведінкою жінок. При цьому з її вуст не впало ні єдиного глумливого або грубого слова, бо вона до глибини душі перейнялася їхніми проблемами. За свою професійну діяльність Мімі Чакаровій не раз доводилося бути у небезпеці. З її слів ми дізналися, що жінка була «під пістолетом та ножем». «Коли я кудись приїжджаю, мене відразу запитують: «О Мімі, ти ще жива?», – ділиться з нами пані Чакарова.

Журналістське розслідування, дійсно, справа не для слабонервних. Та американка Мімі не є такою. Вона – справжній, відданий та серйозний фотожурналіст, документаліст. ЇЇ головна мета – відкрити очі суспільства на проблеми соціуму, досягти справедливості, об’єктивності у своїх матеріалах, фільмах, ідеях…

Студенти активно дискутували з Мімі Чакаровою, розпитували, як їй вдалося назбирати стільки інформації, яким чином вона домоглася інтерв’ю з потерпілими та їхніми клієнтами. Питання були цікавими та актуальними (приємно гості було, що із нею переважно спілкувалися грамотною англійською мовою). Присутні отримали знання у цій сфері, дізналися, де може підстерігати небезпека та як себе поводити, щоб не стати жертвою рабства. Суспільство, молодь повинні пишатися саме такими відважними журналістами, що не шкодують життя заради істинної правди!

Кристина Корінець,

кореспондент «Університетського Слова»

На світлинах: таким було нинішнє спілкування з американською гостею.

Світлини Дмитра Гуленка

Мімі Чакарова:«Найскладніша і найтриваліша річ, до якої треба докласти великих зусиль, – довіра журналістиці».

Після відвідин кафедри соціальних комунікацій, теплої зустрічі з ректором університету професором Вікторією Зарвою, столичні та американські гості завітали в найбільшу університетську аудиторію, де й проходило цікаве спілкування. Інтерв’ю, яке проходило у формі інтерактивної бесіди, під час якого всі могли задати питання і отримати вичерпну відповідь, записала і надіслала до «УС» студентка БДПУ Вікторія Лутчак.

***

– Чому Ви вирішили зняти фільм саме на цю тему, що ви дізналися особисто для себе, провівши таке солідне журналістське розслідування?

– Коли розпочала цей проект, я дуже мало щось знала про це. Думала, що найбільшою проблемою буде знайти цих дівчат, що втекли з сексуального рабства. Але в мене не було жодних здогадок, як вони відреагують на те, щоб погодитися знятися на камеру. Я хотіла розповісти про те, як саме проходить торгівля людьми. В більшості випадків, коли дівчину привозять в аеропорт і там її продають, вона бачить, що відбувається обмін грошима і зазвичай, того хто отримує прибуток в цей момент. Потім її відвозять до якоїсь квартири або борделю. Цей період психіатри називають часом, коли людина «ламається». Щоб зламати її розум й дух для того, щоб вона не втекла. І протягом цього часу, який може тривати 1 день, 2 тижні, місяць (залежно від того, наскільки дівчина хоче себе відстоювати). Жертву позбавляють їжі, б’ють, знущаються, закривають у темній кімнаті. Згодом відбувається групове зґвалтування, яке знімається на відео та фотографується. Все це робиться сутенерами для того, щоб у дівчини, навіть, не з’являлися думки про втечу, бо все відео вони «зобов’язуються» відправити батькам. Це й віднімає бажання.

– Як проходив сам процес зйомки?

– В деяких випадках я навіть не робила записів, а просто якийсь час проводила з майбутніми героїнями фільму. Ми зустрічалися в таємних притулках для жінок. Дівчата казали, що у неділю їдуть додому. Я в них питала, чи можна мені поїхати з ними. Вони відповідали, що в них немає що їсти та де мене розмістити. Я завжди казала, що привезу якусь їжу і буду спати на підлозі, взагалі, нема в цьому проблеми. І протягом якогось часу саме так, коли поводилася з кожною дівчиною, я вже перестала бути тільки журналісткою. Інколи питала дівчат, чому вони мені все це розповідають? Я вас, навіть, не питала про це. І відповідь завжди була однаковою: «Тому, що, я знаю, що ви мене не осудите і мені більше нікому це розповісти».

– Чи охоче дівчата погоджувались давати інтерв’ю на камеру?

– Найбільш складна і найтриваліша річ, до якої треба докласти великих зусиль, – це довіра журналістиці. Я не хочу, щоб про це забували. Тому, що багато хто з вас захоче обрати її в якості своєї майбутньої професії. Коли ви працюєте над чимось важливим, у вас є тільки два начальники – ви самі і та людина, яка сидить перед вами. Головною причиною того, що ви стали журналістом, є усвідомлення перебування на службі в суспільства. Я раніше ніколи не відчувала, що моє життя є важливіше за ту роботу, якій присвятила життя. Думаю, що кожна людина повинна знати, якою є ціль її життя. І яким буде ваш внесок у те, щоб зробити його кращим. Не тільки ваших дітей, але й інших.

– Яка головна мета документального фільму «Секс-трафік»?

– Цей фільм я робила для того, щоб його побачили молоді дівчата, а також хлопці. Вони повинні про це знати.

– Які ваші головні цінності в житті?

– Головними цінностями, для мене, є слова моєї матері, фільм був присвячений їй. Але, не дивлячись на те, і наскільки ненавидить мою роботу, вона розповіла мені та моєму братові про дуже важливі цінності, і це три речі: перше, ніколи не забувай, звідки ти походиш, друге – того, кого ти залишаєш, коли ідеш у світ з цього місця. і третє – завжди будь чесною. Я виросла в дуже маленькій сім’ї. Коли ми їхали звідти, з Болгарії, там жило 5 тисяч людей, зараз – всього 500 чоловік і більшість з них скоро має померти. Якщо б вони мали змогу покинути місце проживання, то поїхали б. Я часто замислювалася, щоб могло статися зі мною, коли б там зосталася? Тут йдеться про те, що одні дівчата обирають один шлях, другі – інший. Я думала, коли вже є освіта і професійні знання, маю щось зробити для них. Ми з одного покоління. І для мене не було різниці, звідки вони були родом: Придністров’я, Албанії, Молдови, Болгарії чи Чехії. Я все одно розумію їх культуру. Тому не було проблемою приїхати і це зробити.

– Чи вдалося все задумане перетворити у реальність?

– Кожен, хто каже вам, що абсолютно все здійснив, він вас обманює. Завжди є ще щось, що можна зробити.

– Хто Вам допомагав творити фільм? Це, мабуть, коштує великих грошей?

– Мій документальний фільм – це те, що в Штатах називають проектом, який був створений на ентузіазмі. Я викладала на факультеті журналістики повний день і завдяки цьому сплачувала всі рахунки. Протягом чотирьох років у мене не було стороннього фінансування проекту. Я сплачувала всі подорожі кредитною карткою. Зупинялась у своїх друзів. Їжа була недорога. Найдорожчими були перельоти та використання обладнання. Але, коли поверталася, то мусила виплатити усі борги. Як тільки все було сплачено, одразу купувала квиток. Все це стало для мене великим уроком. Я не мала змоги найняти собі охорону, а також взяти до себе в команду оператора. Все намагалася записувати сама. Інколи, щоб не летіти, використовувала потяг, або їздила автобусами. І знаєте, саме там відкривала для себе багато цікавого.

Вікторія Лутчак,

кореспондентка «Університетського Слова»

Опубліковано

В ІНКЛЮЗИЦІЇ – СПІЛЬНІ ПОЗИЦІЇ

Сьогодні, 12 грудня, в рамках співробітництва Бердянського державного педагогічного університету та Таганрозького державного педагогічного інституту ім. А. П. Чехова в конференц-залі БДПУ відбулася Міжнародна студентська відео-конференція «Інклюзія в теорії та практиці освіти» (інклюзія – процес реального включення інвалідів в активне суспільне життя).

З вітальним словом звернулися ректор БДПУ, професор Вікторія Зарва, ректор ТДПІ ім. А.П. Чехова, професор Ірина Голубєва, координатор міжнародної діяльності БДПУ, професор Ігор Лиман та проректор з наукової роботи ТДПІ ім. А. П. Чехова, професор Олександр Федоров. У конференції взяли участь викладачі та студенти Бердянського державного педагогічного університету і Таганрозького державного педагогічного інституту ім. А. П. Чехова, а також педагоги-практики та психологи спеціалізованих медико-психологічних центрів.

Згодом були заслухані доповіді студентів другого курсу факультету  педагогіки та методики початкової освіти ТДПІ ім. А. П. Чехова, в яких були висвітлені сучасні технології, що використовуються в професійній підготовці майбутнього педагога (лінійний алгоритм соціалізації, електронне видання e-book «Казки та ігри для дітей та дорослих», «інтелект-картки»), під керівництвом доцента кафедри педагогіки початкової освіти ТДПІ ім. А. П. Чехова Ганни Віневської. З нашого боку з доповіддю «Підготовка соціального педагога до роботи в інклюзивній школі» виступила доцент кафедри соціальної педагогіки БДПУ Наталя Захарова. Студентка п’ятого курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти БДПУ Юлія Сиса представила соціально-педагогічну програму з формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами в умовах інклюзивної школи. Учасники відео-конференції мали змогу задати питання доповідачам та провідним спеціалістам.

Розвиток інклюзивного навчання – процес складний, багатогранний, який потребує створення відповідного освітнього середовища, забезпечення науково-методичного супроводу, створення навчальних програм. Учасники телемосту висловили найщиріші побажання щодо подальшої співпраці.

Анастасія Тургенєва,

старший викладач,

Ольга Величко,

ассистент кафедри соціальної педагогіки ІСПКО

Опубліковано

НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ ПРОФЕСОРА БАХАНОВА

«Баханов Костянтин Олексійович, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальними закладами та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Бердянського державного педагогічного університету. Відомий у 1980-1990-х рр. вчитель-новатор. Автор низки монографій, більш ніж 30 посібників для вчителів та учнів, понад 300 наукових статей з проблем навчання історії у середній загальноосвітній школі. Коло наукових інтересів – методика навчання історії, трансформаційні процеси у змісті та організації навчання історії в школі» – так презентує нашого  університетського вченого редколегія журналу «Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання» в цьогорічному жовтневому номері, де опубліковане  інтерв’ю з Костянтином Бахановим.

Відомий вітчизняний фахівець у галузі методики навчання історії ділиться з читачами журналу своїм баченням «ідеального» підручника історії. Особливий акцент в інтерв’ю робиться на науково-методичних пріоритетах побудови сучасної масової учбової книги та суспільних очікуваннях від підручника історії. Журнал також знайомить читачів із колективною монографією «Теорія і практика запровадження компетентнісного підходу до навчання історії в школі», підготовленою  професором К. Бахановим та його учнями, колегами: Н. Вєнцевою, В. Мирошниченком, А. Федчиняком, Г. Кашкарьовим, О. Гуренко, С. Бахановою та іншими.

«Університетське Слово»

Опубліковано

РУКОТВОРНІ ДИВА УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ МАЙСТРИНІ

У виставковій залі художньому музею ім. І. І. Бродського урочисто, по-святковому, відкрито персональну виставку старшого викладача кафедри теорії та методики технологічної та  професійної освіти Інституту фізико-математичної і технологічної освіти Бердянського державного педагогічного університету Олени Станіславівни Савицької «Магія шовку». На виставці представлено понад 30 виробів, обробка яких виконана в техніці гільйошування (випалювання по тканині). Олена Станіславівна безпосередньо на виставці провела майстер-клас, що викликало значну зацікавленість відвідувачів, серед яких були її колеги та студенти.

Мистецтво гільйошування вимагає акуратності, точності виконання малюнка і зробленого по ньому виробу, певного художнього смаку. Кожна закінчена композиція повинна бути виконана в єдиній для даного виробу колірній гамі.

Техніка випалювання по тканині дозволяє виготовити безліч виробів для прикрас одягу й інтер'єру: хусточки, серветки, аплікації, панно і т. п. Найбільш цікаво використовувати техніку випалювання в тих випадках, коли ножиці даремні, тобто в разі складного малюнка , тонких ліній і сипучості тканини.

Завітавши на виставку, кожен зможе насолодитися творчістю неперевершеної університетської майстрині – Олени Савицької.

Олександр Степаненко,

студент БДПУ

На фото: прекрасні моменти з відкриття виставки

Фото з архіву Інституту фізико-математичної і технологічної освіти БДПУ

Опубліковано

НАШІ В АКАДЕМІЇ!

Декан соціально-гуманітарного факультету БДПУ Ірина Вікторівна Алєксєєнко –  доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології та правознавства. А нещодавно вона стала членом-кореспондентом Української Академії політичних наук! На минулій вівторковій нараді (11-го грудня) ректор БДПУ професор Вікторія Анатоліївна Зарва урочисто вручила Ірині Алєксєєнко Диплом про підтвердження високого звання.

Вітаємо!

«УС»

Опубліковано

СПІЛКУЮЧИСЬ ІЗ ВОЛТОМ ВІТМЕНОМ

Волт Вітмен продекламував свій вірш в аудиторії БДПУ! А пройшло це наприкінці листопада під час літературно-наукових читань «Добрий сивий поет з берегів Поменока…», де студенти та викладачі університету прослухали аудіо-запис письменника й на власні очі побачили його рукописи.

Захід організували викладачі кафедри романо-германської філології Інституту філології та соціальних комунікацій доценти Валерій Богдан, Оксана Дуброва та Тетяна Розумна. До обговорення творчої спадщини письменника долучилися, звісно, студенти, а також учні спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови №16. Учасників об’єднав спільний інтерес – складна, глибока та неординарна творчість барда американської літератури Волта Вітмена.

Присутні вирушили в літературну подорож до такої далекої й водночас близької Америки. Кожен поринав у національні надбання її творчої скарбниці.

У читаннях студенти висвітлили новаторство версифікації Волта Вітмена, репрезентоване в його збірці «Листя трави». Усього цим питанням було присвячено 54 доповіді. Особливо цікавими були роботи Оксани Собіної (35 гр.), Ольги Кумалагової (22 гр.), Кристини Калько (35 гр.), Катерини Тарасенко (43 гр.) та інш.

Учасники підготували вірші барда, підкріплені мультимедійними презентаціями, представили доповіді, присвячені біографії та творам письменника. Родзинкою дійства став архів рукописів Вітмена та аудіозапис. Мужній чоловічий голос американця з характерною хрипотою не залишив байдужим нікого!

Можливо тому студенти стверджували, що їх серця забились у ритмі верлібру. Творчість Волта Вітмена лишається нескінченним об’єктом літературних досліджень та причиною гарячих дискусій, інтерпретацій, які тривають навколо нього.

Ганна Сластіна,

студентка Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ

Опубліковано

ПИШАЮЧИСЬ СВОЇМ КОРІННЯМ

Цьогорічного 8 грудня в Маріуполі пройшов VI звітно-виборний з'їзд Федерації грецьких товариств України (далі ФГТУ), в якому брали участь 220 делегатів, почесні гості з Асоціації греків Росії та Всесвітньої Ради греків зарубіжжя, Генеральний консул республіки Греція в Маріуполі Дімітріас Папандреу.

Традиційно захід розпочався з доповідей голови ФГТУ Олександри Проценко-Пічатжі, заступників голови та координатора Ради представників грецьких молодіжних організацій. Відзначено плідну роботу низки грецьких товариств протягом звітного періоду, а саме: Мелітопольського, Маріупольського, Донецького, Бердянського, Запорізького, Харківського, Київського, а також ряду сільських і районних товариств. В майбутньому планується прикласти більше зусиль для подальшого зміцнення організаційної та духовної єдності греків діаспори, встановлення нових міжнародних та ділових зв'язків. Готується  затвердження Програми збереження і подальшого національно-культурного розвитку грецької діаспори в Україні.

На з’їзді одноголосно обрали Олександру Іванівну Проценко-Піцаджи головою Федерації грецьких товариств України на період з 2012 по 2015 рр. 

На завершення найбільш активні громадські діячі розвитку грецького руху отримали нагороди. Голову Бердянського грецького товариства, заступника декана з виховної роботи факультету економіки та управління Бердянського державного педагогічного університету  Ірину Нагай нагороджено Почесним Знаком ФГТУ за видатні заслуги перед греками України по відродженню і розвитку еллінізму. Пані Ірина Нагай розповідає: «Це не тільки моя нагорода, але всього нашого  грецького товариства. Велика подяка всім членам Ради за те, що вони допомагають зберігати і популяризувати традиції грецького народу і передавати їх юному поколінню. Особлива подяка моїм батькам: мамі та бабусі з дідусем, які з дитячих років прищепили мені любов до грецької культури і навчили пишатися своїм корінням».

Олександр Степаненко,

кореспондент «Університетського Слова»

На фото: голова Федерації грецьких товариств України О. І. Проценко-Пічаджи, заступник Голови ФГОУ, голова Мелітопольського товариства греків В. Г. Макропуло, голова Бердянського грецького товариства, старший викладач кафедри іноземних мов БДПУ І. Д. Нагай

Опубліковано

НОВЕ СТОЛІТТЯ – НОВІ ВИКЛИКИ

Сьогодні, 10 грудня, в конференц-залі Бердянського державного педагогічного університету з ініціативи кафедри політології та правознавства соціально-гуманітарного  БДПУ, при підтримці Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; Дніпропетровського імені Олеся Гончара, Запорізького та Волинського національних, Маріупольського державного та Рівненського державного гуманітарного університетів розпочала роботу І Всеукраїнська наукова конференція «Права людини перед викликами ХХІ століття: вивчення та викладання».

Today (December the 10th) started the National Conference on ‘Human Rights before the challenges of the XXI century: teaching and learning’ at the conference-room of Berdyansk State Pedagogical University.

Відкриваючи конференцію та вітаючи її учасників, перший проректор БДПУ В. М. Федорик, декан соціально-гуманітарного факультету БДПУ І. В. Алєксєєнко, секретар Бердянської міської ради В. В. Безверхий, підполковник правоохоронних органів Бердянська В. А. Карпенко та інші цікаво говорили про важливість піднятої проблеми, щиро бажали маститим та молодим ученим України плідної роботи. А виступаючи згодом на пленарному засіданні, науковці з БДПУ В. І. Дуденок, К. Б. Дудорова, В. Д. Котенко, А. В. Мороз разом із іншими вченими знайомили присутніх з ідеями права в площині гуманітарних знань, способами захисту цивільних прав особи, деякими морально-правовими аспектами довічного ув’язнення, правом людини на відпочинок та станом його реалізації в сучасній Україні…

Майже сотня українських, польських та російських науковців зголосилися взяти участь у конференції, значна частина з яких у другій половині дня активно працювала в секціях: «Міжнародне право та економічні права», «Громадянські, політичні права та міжнародна конфліктологія», «Правова освіта в навчальних реаліях». Відрадно, що майже половина учасників секційних засідань – студенти нашого університету. І виголошуючи результати своїх наукових досліджень, сьогодні кожний з них робив ще один впевнений крок у велику правову науку…

«Університетське Слово»

Опубліковано

КОНКУРСНЕ «МИЛОСЕРДЯ…» ЛЕСІ СУХОМЛИН

Леся Сухомлин

У всесвітній день толерантності в Бердянському Центрі дитячої та юнацької творчості  пройшло нагородження учасників Всеукраїнського конкурсу есе «Твої права – твоє багатство». Було заявлено більше  140 конкурсних робіт. Переможців визначали в трьох категоріях: 13-15 років, 16-18 років, 18-20 років. Приємно зауважити, що в останній категорії змагалися шість українських студентів, серед яких брали участь три студенти-журналісти першого курсу БДПУ Дар’я Калюжна, Валерія Хомутова та Леся Сухомлин.    Завдяки розуму  та проникливості  Леся Сухомлин зайняла III місце. У подарунок вона отримала збірник есе та досить пізнавальну книжку про культуру. Оскільки  I та II місць не присуджувались, Леся – єдина переможниця у категорії 18-20 років. Дар’я Калюжна стала лауреатом всеукраїнського конкурсу, а Валерія Хомутова отримала диплом учасника. В сотню кращих робіт увійшли твори Лесі та Дар’ї. Їх есе надруковані в збірнику «Твої права – твоє багатство». Після нагородження та добрих слів журі, на молодих авторів чекав «солодкий сюрприз».

Конкурс есе був дуже важливим творчим стартом  для всіх учасників, і студенти не стали виключенням. Він дав поштовх  для творчого  розвитку  молодих  авторів  і, дякуючи цьому, вони отримали заслужені нагороди і гарний стимул до майбутньої творчості.

Дар’я Калюжна,

студентка БДПУ,

лауреат Всеукраїнського конкурсу есе «Твої права – твоє багатство»

Конкусну роботу Лесі Сухомлин «Милосердя нині в моді» читайте в рубриці «НІЦШЕки» наші»

Опубліковано

НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ ХХІ СТОЛІТТЯ

З 26 листопада по 4 грудня ц. р. в університеті проходив соціально-педагогічний проект «Студенти проти ВІЛ/СНІДу», організаторами якого виступили Інститут соціально-педагогічної та корекційної освіти сумісно з міським та районним центром соціальних служб для сім’ї та молоді, а також Бердянською міською організацією Товариства Червоного Хреста та «Клінікою, дружньою до молоді».

СНІД – це не просто хвороба, це – небезпечний злочинець, що вривається в людське життя та безжалісно руйнує його. Ще вчора ви були здоровою, життєрадісною людиною, зі своїми планами, цілями, принципами, а сьогодні вами керує страшна недуга, від якої немає порятунку. В такі моменти кожний прожитий день стає ціннішим, бо може виявитись останнім. Молодь рідко замислюється над цими поняттями. Та що там молодь? Кожна людина забуває про присутність у нашому житті подібних хвороб. Про них ми згадуємо тільки тоді, коли особисто стаємо жертвою «невиліковності». Ми не повинні ігнорувати те, що може знищити наше життя. Молоді, енергійні та повні життя студенти БДПУ серйозно та небайдуже поставились до питання СНІДу.

Проект розпочався з проведення тренінгів студентами-волонтерами ІСПКО з профілактики ВІЛ/СНІДу для всіх інститутів та факультетів БДПУ. Далі за планом відбулося засідання Школи дошлюбної поведінки. Наступного дня  університет відвідали патронажні медичні сестри Бердянськ (організація «Червоний Хрест») – Тетяна Поберащенко та Тетяна Малько. Вони розповсюджували агітаційну літературу та контрацептив (презервативи), інформували щодо хвороби. Цього ж дня у головному корпусі університету відбувся конкурс соціальної відеореклами «Захисти життя від СНІДу», в якому взяли участь студенти Інститутів соціально-педагогічної та корекційної освіти, фізико-математичної та технологічної освіти, факультетів фізичного виховання, економіки та бізнесу, освітніх інженерно-педагогічних технологій. Всі призові місця дістались студентам ІСПКО. Паралельно з ним відбувся відеолекторій під назвою «Вірус легковажності». Студентам показували ролик із різними історіями захворювання на СНІД, ВІЛ-інфікованими людьми. Хтось заразився на СНІД шляхом наркоманії,  інші через статевий акт, а дехто вже народився інфікованим. Випадковість чи необережність ледве не скалічили життя цих людей, але вони не впали духом, не підкорилися страшній недузі, а продовжили жити, будувати плани та радіти кожному прожитому дню. Після перегляду відеоролику студенти разом з  Катериною Яровець та Анастасією Кочмар (студентки-волонтери 3-4 курсів) провели роз’яснювальну дискусію стосовно ставлення до ВІЧ-інфікованих, методи боротьби з хворобою та інше.

Останній день боротьби зі СНІДом відзначився флешмобом під назвою «СНІД не передається через дружбу».

А соціально-педагогічна акція «Ми за життя без СНІДу!», яка проходила 4-го грудня в стінах головного корпусу БДПУ та на головній сцені університету і під час якої відбулося театралізоване смислове шоу «Из искры жизнь сжигающее пламя», прикувала увагу сотень студентів, викладачів та гостей вишу. Зворушливі слова, пісні та танці розчулили присутніх. Такі моменти дозволяють переосмислити життя, стати більш обережними. Тут також нагороджували переможців конкурсу соціального плакату «СНІД позбавляє майбутнього!». Перше місце вибороли студенти Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти (403-а гр.). Проект «Студенти проти ВІЛ/СНІДу» проводився з метою підвищення інформованості студентської молоді про причини, шляхи  передачі ВІЛ/СНІДу, виховання толерантного ставлення до людей хворих на СНІД  та популяризації здорового способу життя. Ми проти цієї хвороби – ми за життя без СНІДу! Організатори та учасники цьогорічної акції щиро вдячні за відчутну допомогу в підготовці та її проведенні  провідному фахівцеві з виховної роботи БДПУ Анетті Омельченко та голові комітету профспілки університету Віталію Лолі.

Кристина Корінець,

кореспондент «Університетського Слова»,

Ольга Величко,

асистент кафедри соціальної педагогіки ІСПКО

Опубліковано

«ФОТОВИСТАВКОВИЙ СТРИБОК» СТУДЕНТА БДПУ

Світла і простора зала художнього музею ім. І. І. Бродського 5 грудня о 15.00 була заповнена небайдужими до художньої справи візитерами – усі зібралися, аби бути першими, хто побачить виставку робіт «Фотоальбом» магістранта Факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій і web-дизайнера сайту БДПУ Дмитра Гуленка. Привітати автора фоторобіт прийшли старші наставники, друзі і колеги, зокрема ректор БДПУ, доктор філологічних наук, професор Вікторія Зарва та завідувач археологічною лабораторією, кандидат історичних наук, доцент Валентина Папанова.  Добрі слова підтримки промовила ректор Вікторія Зарва: «У Бердянського державного педагогічного університету давні стосунки з художнім музеєм ім. І. І. Бродського. Я щиро вдячна керівництву музею, особливо Марині Миколаївні, та колективу за те, що вони дають можливість нашим студентам і викладачам представляти свої роботи не тільки громаді нашого університету, а й мешканцям міста… Хочу сказати, що я пишаюся такими студентами як Дмитро Гуленок – не дарма ми йому запропонували працювати в університеті (посміхається). Через фотознімки відчуваєш, що автор бачить цей світ інакше, на відміну від тебе, хочеться навіть подискутувати з приводу деякий фотографій, адже є картини статичні, а я більше люблю, коли є рух, динаміка. Замислюєшся над тим, як би ти оформив те, що побачив…».

The bright hall of Art Museum I.I. Brodskogo(5 December at 15.00) was full of visitors – all gathered to be the first to see the exhibition ‘Photo Album’ by web-site designer of BSPU Dmitry Gaulenok. There were a lot of people who came to congratulate the photographer: friends and colleagues, including Rector of BSPU, Doctor of Philology, Professor Victoria Zarva, and Head of archaeological laboratory, Candidate of Historical Sciences Valentina Papanova.

Завідувач археологічною лабораторією Валентина Папанова поділилась з аудиторією теплими спогадами знайомства із митцем: «Для мене Дмитро став як рідний – я з ним познайомилася 3 роки назад. Мені для експедиції нашого університету терміново потрібен був фотограф і наш спільний знайомий – лаборант археологічної лабораторії Арсеній сказав, що у нього є друг, який дуже добре фотографує, і з цього моменту я не уявляю жодної експедиції без Дмитра…»

Не дивлячись на напружений графік заходу, нам вдалося поспілкуватися із автором персональної виставки «Фотоальбом» Дмитром Гуленком, який люб’язно відповів на кілька запитань…

– Скажіть, будь ласка, чи давно Ви займаєтесь фотозйомкою?

– Уже, мабуть, 10 років, адже займаюсь фотографією ще з шкільних років.

– Що підштовхнуло Вас до того, щоби розпочати знімати?

– Тут, на фотовиставці, окрім фотографій представлені фотоапарати з власної колекції, які почав збирати ще мій батько Олександр Едуардович до мого народження. Тому, можна сказати, що я ріс серед фотоапаратів, а колекція зараз налічує понад 120 екземплярів.

– На фотовиставці та в соціальних мережах у Ваших альбомах представлені серії постановочних світлин та динамічні фотографії з весіль. Що привабливіше знімати: статику, чи «життя у русі»?

– Це складне питання, адже всі фотографії робити цікаво. Більше мені подобається знімати природу, а складніше, звісно, знімати людей.

– Чи можна замовити у Вас фотозйомку і скільки це буде коштувати?

– Для мене фотозйомка – не комерційна справа, якщо я фотографую, то моделями, переважно, є друзі. У мене поки що не булок думок стосовно того, щоби брати гроші за фотографії, адже це справа – для душі.

– Це перша персональна фотовиставка? Хто підказав її організувати?

– Ініціатором можна вважати власне мене (посміхається). У стінах музею ім. І. І. Бродського нещодавно була фотовиставка студентів-журналістів з Інституту філології та соціальних комунікацій. На телеканалі «ЮГ» я побачив сюжет про цей захід і почув таку інформацію: «Якщо ви хочете провести виставку своїх робіт, звертайтеся до керівництва музею…». Тому я не зволікав і прийшов до музею… Ось, що з цього вийшло – перша персональна фотовиставка (дивіться світлини).

– Що Ви можете порадити фотографу-початківцю?

– Я думаю, що головне – це мати смак. Якщо людина має смак, то все прийде з часом саме собою. Звісно, почитати елементарну літературу, що стосується кадрування, експозиції тощо, ніколи не буде зайвим.

Бажаємо Дмитру успіхів у його подальшій творчій діяльності, а всіх запрошуємо до музею ім. І. І. Бродського, виставка «Фотоальбом» триватиме до 13 січня 2013 року.

 Ксенія Задворна,

кореспондент «Університетського Слова»

Світлини автора