СПІЛКУЮЧИСЬ ІЗ ВОЛТОМ ВІТМЕНОМ

Волт Вітмен продекламував свій вірш в аудиторії БДПУ! А пройшло це наприкінці листопада під час літературно-наукових читань «Добрий сивий поет з берегів Поменока…», де студенти та викладачі університету прослухали аудіо-запис письменника й на власні очі побачили його рукописи.

Захід організували викладачі кафедри романо-германської філології Інституту філології та соціальних комунікацій доценти Валерій Богдан, Оксана Дуброва та Тетяна Розумна. До обговорення творчої спадщини письменника долучилися, звісно, студенти, а також учні спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови №16. Учасників об’єднав спільний інтерес – складна, глибока та неординарна творчість барда американської літератури Волта Вітмена.

Присутні вирушили в літературну подорож до такої далекої й водночас близької Америки. Кожен поринав у національні надбання її творчої скарбниці.

У читаннях студенти висвітлили новаторство версифікації Волта Вітмена, репрезентоване в його збірці «Листя трави». Усього цим питанням було присвячено 54 доповіді. Особливо цікавими були роботи Оксани Собіної (35 гр.), Ольги Кумалагової (22 гр.), Кристини Калько (35 гр.), Катерини Тарасенко (43 гр.) та інш.

Учасники підготували вірші барда, підкріплені мультимедійними презентаціями, представили доповіді, присвячені біографії та творам письменника. Родзинкою дійства став архів рукописів Вітмена та аудіозапис. Мужній чоловічий голос американця з характерною хрипотою не залишив байдужим нікого!

Можливо тому студенти стверджували, що їх серця забились у ритмі верлібру. Творчість Волта Вітмена лишається нескінченним об’єктом літературних досліджень та причиною гарячих дискусій, інтерпретацій, які тривають навколо нього.

Ганна Сластіна,

студентка Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ

МАЙСТЕР ЧИСТОТИ РІДНОГО СЛОВА

З когорти видатних мовознавців

mch1.У жовтні 2012 року нашому земляку, уродженцю села Андріївка Бердянського району, Олексі Наумовичу Синявському виповнилося б 125 років. Після закінчення Харківського університету з 1920 по 1928 рр. працював професором української мови Харківського інституту народної освіти, з 1928 р. – очолював Діалектологічну комісію ВУАН, із 1930 р. – завідував відділом діалектології Інституту мовознавства ВУАН, одночасно (1932-37 рр.) – обіймав посаду професора київських університету та педагогічного інституту.

На пошану славетного земляка викладачі кафедри філологічних дисциплін (завідувач – доцент  М. М. Греб) провели наукові читання «З когорти видатних мовознавців», мета яких – розглянути роль лінгвіста у становленні норм сучасної української літературної мови, його внесок у розвиток фонетики та діалектології.

До участі у наукових читаннях було залучено студентів ІІ курсу  Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв, які підготували стіннівки та доповіді про життєвий шлях і науковий доробок мовознавця. Під час заходу учасники наголосили, що наш земляк належав до славної когорти талановитих, патріотично налаштованих українських філологів.

Близько 10 років Олекса Наумович працював у мовознавчих установах Академії Наук Києва. Усю творчу енергію, талант віддавав дослідженню рідного слова, безкомпромісній боротьбі за його чистоту та розквіт, рішуче виступав проти вживання архаїчних слів, іноземних термінів.

Праці Олекси Синявського «Короткий нарис української мови», «Порадник української мови» в 20-ті роки ХХ ст. були настільними книгами у школах. Він є редактором остаточного варіанта «Українського правопису», ухваленого на Правописній конференції у Харкові 1927 р., автором книги «Норми української літературної мови» (1931 р.), які вплинули на стандартизацію  мови,  стали  видатною  подією  в  історії українського мовознавства.

Сьогодні актуально звучить думка Олекси Синявського про те, що «єдність будь-якого народу виявляється насамперед в єдності його літературної мови, цієї найголовнішої ознаки нації».

Світлана Глазова,

доцент кафедри філологічних дисциплін

На світлинах: учасники наукових читань

«ЩО ВОДИТЬ СОНЦЕ Й ЗОРНІ СТЕЛІ»: ПОЕТИКА ЛЮБОВІ В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ» –

під такою назвою університетські філологи вперше в Україні провели Міжнародну наукову конференцію

Конференція проходила 20-21 вересня 2012 року з ініціативи кафедри української літератури та компаративістики, кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Інституту філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету (директор – професор Ольга Дмитрівна Харлан), яку радо підтримали  Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Центр гендерних досліджень БДПУ під егідою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Національної академії наук України.

Назва конференції (перша частина) – це цитата із «Божественної комедії» великого італійського гуманіста Данте Аліг’єрі, власне, фінальний рядок цього твору, що утверджує космічну силу любові. Як і задумувалось, науковий захід сприяв піднесенню вічних цінностей у теперішньому суспільстві, нагадав про кохання як незнищенне та гуманізуюче почуття у світі, сповненому хаосу й апокаліптичних настроїв. Художня література – класична і сучасна, вітчизняна й зарубіжна – надзвичайно багата творами, в яких мовиться про любов у різних її проявах, де оспівується велика сила кохання.

«Важко назвати такого автора, який би не торкнувся любовної тематики у своїй творчості, – говорила, відкриваючи конференцію, заступник з наукової-дослідної роботи та міжнародної діяльності, кандидат філологічних наук, доцент Софія Олегівна Філоненко, Спитайте навіть студента-першокурсника – і він умить згадає любовні історії Ромео і Джульєтти, Трістана та Ізольди, Тетяни Ларіної і Євгенія Онєгіна, Мавки і Лукаша, Марусі Чурай і зрадливого Гриця…Кожен із нас легко зацитує напам’ять не один рядок любовної лірики…

Нам запраглося відживити оте первинне хвилювання, те   піднесення, що ми переживаємо, коли читаємо книжки про кохання – сумне й радісне, щасливе і трагічне, скороминуще і вічне. Другим мотивом обрання теми для наукової розмови стала, як не дивно, втома. Втома від того потоку негативної інформації,

в якому борсаємося щодня, який ллється на наші бідні голови і нема на те ради…

Тому вважаємо актуальним і вкрай потрібним розпочати розмову про любов у найрізноманітніших аспектах – і філософському, і психологічному, і релігійному, і гендерному, і суто естетичному…».

На конференції працювало десять секцій, присвячених відображенню любовної тематики у творах різних періодів, стилів і жанрів, метафізиці та аксіології кохання, його відтінкам, традиційним образам закоханих у літературі, гендерним та релігійним аспектам любовної теми. 

Заявки на участь у конференції подали більше 350 вчених, які представляли практично всі регіони України: міста Київ, Харків, Львів, Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк, Дрогобич, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Луганськ, Кам’янець-Подільський, Миколаїв, Рівне, Суми, Слов’янськ, Тернопіль, Луцьк, Переяслав-Хмельницький, Житомир, Херсон тощо.

Обговорити проблеми літератури і повсякдення виявили бажання філологи з Польщі, Білорусі та Російської Федерації, а в заочній формі – також із Грузії, Сербії, Франції, Албанії (вони представили стендові доповіді). До участі в конференції зголосилося близько 30 докторів наук, які представили провідні наукові й вищі навчальні заклади України та зарубіжжя. Серед них – авторитетні науковці: професори Анатолій Ткаченко, Юрій Пелешенко, Тетяна Михед, Ярослав Поліщук (Київ), Любов Хавкіна (Харків), Фелікс Штейнбук (Ялта), Оксана Філатова (Миколаїв), Іван Штейнер (Гомель, Білорусь), Олександр Єременко (Луганськ) та інші.

Учасники конференції та студенти зустрічалися з київською письменницею, журналісткою та культурологом Людмилою Таран.

Під час конференції традиційно проходила презентація найновішої наукової, методичної та навчальної літератури з актуальних проблем філології. 

Міжнародна наукова конференція, безумовно, посприяла піднесенню престижу нашого університету, згуртуванню науковців України та зарубіжжя, залученню студентів до наукової роботи.

«Університетське Слово»