Інтерв`ю
Останні два роки кожен українець живе лише однією мрією – поверненням миру та відновленням кордонів нашої Неньки. Однак війна триває, і поки не відлунає останній вибух всі живуть у ритмі боротьби. Життя на мирній території не робить нікого байдужим до ситуації на Сході – люди допомагають переселенцям, займаються волонтерством, зокрема, допомогою армії. Не лишився осторонь і Бердянськ. В нашому місті існують три волонтерські групи, однак сьогодні мені випала честь взяти інтерв’ю у кандидата педагогічних наук, доцента кафедри музичного виховання, Анетти Іванівни Омельченко:
– Дякую, що знайшли вільний час для розмови. І перше питання – Ви, як одна з засновниць університетських «Наших Атлантів», знали, що ідея 4 людей трансформується у щось більше?
– Так, ми ніколи й не сумнівалися, що зможемо об’єднати значну патріотичну частину населення міста й не тільки… І відрадно те, що до нас також приєднались і переселенці, зокрема пані Любов, пан Олександр тощо. Не лишилися осторонь і приватні підприємці – Байдала В. В., Канаров В. А., Зінченко О. В. Сьогодні дуже багато людей допомагають нам готувати фронтові вантажі в зону АТО.
– Анетто Іванівно, як швидко минає час для волонтера?
– Час летить. Більше, ніж півтора року ми займаємося волонтерством. Кожного разу сподіваюсь, що ця поїздка буде останньою.
– Пані Анетто, що Ви відчуваєте, коли віддаєте захисникам України допомогу? Що бачите в їх очах?
– Відчуваю гордість за те, що в нас є такі захисники, такі мужні чоловіки, біль за те, що вони в таких важких умовах. В їх очах бачу вдячність та повагу. Є бажання кожного обійняти й захистити від куль.
– Чи бувають моменти, коли опускаються руки? Що тоді є стимулом?
– Не буває. Таких моментів немає, бо поки йде війна, ми потрібні їм там, на фронті. Ми не розрізняємо з нашого краю чи ні, доброволець ти чи військовий ЗСУ.
– Чи співпрацюють між собою волонтерські групи Бердянська? Якщо так, то наскільки щільно?
– Так. Більше співпрацюємо з «Захистом». Часто телефонуємо для допомоги один одному, запитуємо про потреби, пропонуємо свою допомогу…
– Що, на Вашу думку, є патріотизмом, в реаліях, де межа між популізмом і справжньою любов’ю до Батьківщини ледве відчутна?
– Патріотизм – це розуміння того, в якій країні ми живемо, повага до воїнів, які захищають Україну, повага до рідної культури та мови. З цього витікає все інше…
– Анетто Іванівно, чого найбільше потребує нині «Наші Атланти»?
– Більше розуміння серед населення. І, звичайно, активнішої допомоги при формуванні чергового фронтового вантажу…
– Вдячний Вам за цікаве інтерв’ю. Удачі в цій важливій і нелегкій справі та, звичайно ж, швидшого повернення миру в Україну.
– Всі ми чекаємо миру. Дякую, удача нам потрібна завжди.
Розмовляв із Анеттою Омельченко
студент-журналіст БДПУ, практикант «УС»
Сергій Біленький
Світлини з архіву
«НАШИХ АТЛАНТІВ»
