"Університетське Слово"

Інтерв`ю

Четвертого березня в актовій залі головного корпусу БДПУ відбувся конкурс «Міс Університет 2016». Минуло трохи більше тижня. Світло, наведене на учасниць, згасло, зала спорожніла, емоції повернулись у помірний лад, і тепер прийшов час дізнатись про відчуття після перемоги, і які зміни відбулись у житті переможниці. І ось мені випала честь порозмовляти для «УС» із володаркою першого місця конкурсу краси нашого університету, студенткою ІІІ курсу соціально-гуманітарного факультету Аліною Поповою.

   

– Аліно, дякую, що погодилась на інтерв’ю. Ще раз вітаю з перемогою!

– Дякую! Перемога – це велика несподіванка для мене! Я дуже вдячна своїм батькам, які мене підтримували і вірили в мене. Хочу сказати велике дякую своїй групі і всім, хто вболівав за мене на концерті. Це давало мені багато енергії. Окремо вдячна викладачам соціально-гуманітарного факультету, які всебічно мені допомагали. Це наша спільна перемога, я рада, що СГФ кращий!!!               

– Чи ти уявляла колись, що, вступаючи до БДПУ, ти станеш головною красунею університету?

– Взагалі, конкурс – це не моя стихія. Я звикла бачити себе у спорті й ніколи не пробувала себе у подібному амплуа. Мені допоміг деканат, який висунув мене від факультету і надав мені подібну можливість. Чесно, коли вперше прийшла до студентського клубу, то не знала, що буду колись брати участь у подібних заходах. Я просто старанно ходила на всі репетиції, виходила на сцену, отримуючи задоволення.

 – Як особисто для тебе проходила підготовка до конкурсу, зважаючи на зміни в форматі, порівняно з минулим роком?

– Минулого року участь в конкурсі була в деякому сенсі авантюрою. Взагалі, я була занурена в навчання, лише надіслала світлини, особливо не переймаючись результатом. А цього разу я підійшла до конкурсу серйозно і робила це з задоволенням. Крім того, завжди приємно спробувати себе в чомусь новому, подивитись, як люди сприймають тебе в новій ролі. Я намагалась не пропускати жодної репетиції, прислухалась до нашого організатора – Насті. Безмежно вдячна їй за те, що вона допомагала, і всі ми (учасниці) виступили так чудово саме завдяки їй, бо серед нас нема ні акторів, ні танцюристів. Кожна з нас – звичайна дівчина.

– Аліно, який з етапів конкурсу тобі був до вподоби більше за всіх?

– Мабуть, виступ в стилі «Чикаго», бо ми спробували себе в доволі своєрідному образі – жінки-вбивці, жінки, яку зрадили, тому відкриття такої нової грані мені дуже сподобалась. Всі номери були цікавими, але не можу не згадати окремо про вихід у французькому стилі, бо це було для мене незабутньо, а також, звичайно, в українському національному одязі. Він – близький моїй душі. Вихід у вечірній сукні взагалі викликав відчуття, що ти на справжньому балу. Найбільше ж хвилювання викликав мій власний номер, оскільки я виступала з баскетбольними м’ячами. Якщо порівнювати з іншими учасницями, наприклад, танці, то в танці забутий рух можна замінити іншим, а з м’ячами кожен рух повинен бути відточений. Переймалась тим, що можу помилитись під час концерту, бо це доволі непередбачувано.

– Якщо ми вже торкнулися теми баскетболу, то скажи, що важче: перемогти в баскетболі, навчанні чи на сцені?

– В спорті я звикла перемагати, завжди наша команда, зокрема,  і я ставили за мету перемогу. Баскетбол дає можливість контролювати процес матчу. Ти бачиш рахунок, знаєш, скільки ти закинув, що ти можеш зробити і які в тебе помилки. Щодо навчання, коли я перемагала в конкурсах, програмах, грантах, то в деякому сенсі успіх залежить і від удачі, фортуни… Наприклад, польський навчальний грант я виборола лише з другої спроби. Стосовно конкурсу, я з самого початку не думала про перемогу, для мене думка журі – це п’ять суб’єктивних поглядів, тому, якби навіть не перемогла в конкурсі, то й дуже вже й не переймалась б, оскільки кожен має свою точку зору. На відміну від баскетболу, не відчуваєш контролю над ситуацію, тобто я не знала, які оцінки вони ставлять мені, наскільки майстерно виступаю, що подобається, а що – ні, можливо, щось треба було змінити. Взагалі, це важке відчуття, коли виходила на сцену, то задавалось, що я навіть не дихаю. Подібні емоції я ніколи не відчувала і в цьому є щось надзвичайне.

– Ти, безумовно, маєш багато досягнень в спорті та навчанні. Яке місце серед твоїх звитяг посяде перемога в «Міс Університет-2016»?

– Напевно, я розглядаю спорт, навчання та перемогу на конкурсі, як три окремі ланки. Не можу поєднувати. Я по життю – максималістка, тому звикла отримувати те, що дає мені задоволення. Перемога і є цим задоволенням. Перше місце в  цьому конкурсі – те, що не можу порівнювати ані зі спортивними змаганнями, тому що це теж велика робота, ані з навчанням, тому що в досягненні успіхів у ньому мені допомагають викладачі. Цей виграш – це дуже приємно, несподівано. Я не можу порівнювати ці три ланки.

– Аліно, що змінилось у твоєму житті після перемоги?

– Насправді, нічого не змінилося. Знову почались навчальні будні. Безумовно, приємно, що всі викладачі мене вітають, мною пишається моя група, яка дуже мені допомагала на конкурсі, я відчувала їх підтримку. Також я знайшла подруг. Це – інші учасниці конкурсу. Мені подобається наш колектив, ми ніколи не сварились, після конкурсу ми підтримуємо дружні стосунки. Це – чудово! Моє життя докорінно не змінилось, бо це були нові емоції, заряд енергії, досвід, який я запам’ятаю на все життя.

– Бажаю тобі нових звершень як у спорті, так і навчанні, захистити титул, якщо дозволять правила у наступному році. Окремо дякую за дуже цікаву і вельми змістовну бесіду.

– Дякую, я дуже вдячна за спілкування! Сподіваюсь, що такі «красиві» заходи будуть проводитись ще не раз у стінах нашого університету.

Із Аліною Поповою за завданням редакції
розмовляв Сергій Біленький,
студент-журналіст БДПУ

Саме з візиту до міста Гуляйполе учора, 11 березня,  розпочався цикл профорієнтаційних виїзних заходів під загальною назвою «Абітурієнт-2016».

Наші, університетські, агітатори – Василь Крижко, Людмила Костенко, Юлія Семеняко та Валентина Ектова були присутні на зустрічі випускників Гуляйпільського району з навчальними закладами області. Розповідаючи про наш університет, серед  переваг зазначили про якість навчання, про широкий спектр спеціальностей, про можливість проходження різноманітних закордонних практик, про наявність програми «подвійний диплом» та інше. Діти з зацікавленістю слухали наших представників, ставили питання, які їх дуже цікавлять. В допомозі майбутнім абітурієнтам стали рекламні матеріали про наш університет, які зацікавлено отримали. Тож сподіваємось побачити випускників Гуляйпільського району в лавах наших майбутніх студентів.

Друга частина зустрічі з Гуляйполем проходила в місцевому краєзнавчому музеї. З цікавої екскурсії залами цього музею ми довідалися про історію цього славного міста, починаючи з давнини. Неабиякий інтерес викликали артифакти, присвячені Нестору Махно, який народився та жив в Гуляйполі.

Людмила Костенко,
завідувач підготовчого відділення БДПУ
Світлини автора

Сьогодні, 11 березня, в Бердянському Центрі культури і творчості «Софіт» проходив «Волонтерський ярмарок», де представники громадських організацій міста презентували свою діяльність, а також провели майстер-класи з різних волонтерських напрямків.

Зокрема, директор благодійної організації «Helper.Ua» Олена Однолько прийшла не тільки, щоб розповісти про діяльність свого об'єднання, а й познайомитися з іншими небайдужими жителями Бердянська, які готові зробити місто краще.

Один із засновників університетської волонтерської організації «Наші Атланти», редактор газети БДПУ «Університетське Слово» Степан Герилів, в свою чергу, демонструючи на екрані майже сотню свіжих світлин із поїздок у зону АТО, розповідаючи не тільки про історію створення організації, причини написання книги «НАШІ АТЛАНТИ: жертовність во ім`я спасіння», а й закликав бердянців активніше долучатися до університетського волонтерського руху, оскільки війна триває, а захисникам нашим дуже вже потрібні наша підтримка, увага, допомога…

Секретар міської ради Олексій Холод і керуюча справами виконкому Олена Фойт, які також взяли участь у відкритті ярмарку, в неформальній обстановці спілкувалися з волонтерами, котрі, в свою чергу, діоиоися проблемами, у вирішенні яких могла б посприяти місцева влада.

«Волонтерський ярмарок» тривав до 14-ї години. Він є частиною проекту «Зміцнення спроможності та мереж громадських організацій Запорізької області» в рамках Української ініціативи щодо підвищення впевненості (UCBI) при фінансуванні Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

«Університетське Слово»
Світлини  Ігоря Хижняка

Кожний пересічний українець знає, що 9 березня  це не просто дата у календарі, це ще й день народження українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

  

До цієї дати працівники бібліотеки підготували та провели засідання Літературної вітальні, присвячене величному сину України, поету, прозаїку, драматургу та художнику.

Гостями вітальні стали затяті шевченкознавці – доктори  філологічних наук, професор  Вікторія Зарва та Ольга Новик, які розказували про вплив творчості генія на їх розвиток як науковців, про добрі зміни в історії та культурі сьогодення.

Прекрасно вписались в атмосферу розмови і відеоматеріали та музика, яку підібрали фахівці медіацентру.

Студенти Інституту філології та соціальних комунікацій, факультету фізико-математичних дисциплін також були активними учасниками засідання Літературної вітальні. Юні поціновувачі зачитували вірші та уривки з творчості Шевченка.

Тетяна Шилова,
бібліотекар І категорії
Світлини з архіву бібліотеки БДПУ

До річниці святкування Дня незалежності Греції голова Бердянського товариства Ірина Нагай та старший викладач кафедри початкової освіти ІППОМ Тетяна Володько організували Загально-університетський конкурс  малюнків на тему: «Греція: міфи, реальність, сьогодення», в якому виявили бажання взяти участь студенти всіх факультетів та інститутів БДПУ. На нашому сайті викладаємо пронумеровані світлини робіт, виконаних у різних техніках, для ознайомлення, а он-лайн голосування проходитиме з 10.03.16 по 23.03.16 (для визначення переможця глядацьких симпатій). Основного переможця конкурсу визначить журі в складі: провідного фахівця з виховної роботи БДПУ Омельченко А.І, голови Бердянського товариства Нагай І. Д., доцента кафедри політології і права Папанової В. А., доцента кафедри початкової освіти ІППОМ Малицької О. В., старшого викладача кафедри початкової освіти ІППОМ Володько Т. К., редактора газети БДПУ «Університетське Слово» Гериліва С.М.. Відкриття виставки учасників Загально-університетського конкурсу «Греція: міфи, реальність, сьогодення» та нагородження переможців відбудеться на Святкуванні Дня незалежності Греції 24 березня в Бердянському художньому музеї ім. Бродського о 16.00. Запрошуємо всіх підтримати наших талановитих студентів.

P.S. Якщо виникає проблема з голосуванням, просимо перейти за таким посиланням: goo.gl/forms/UQzCVadWBb

«Університетське Слово»

Із нагоди 202-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка на факультеті фізико-математичної і технологічної освіти БДПУ організували літературний брейн-ринг! Тематикою цього заходу стала творчість великого митця та письменника – Кобзаря. У цій грі брали участь команди 1-го, 2-го, 5-го та 6-го курсів.  

«Слава Шевченкова – слава України!» – з таких слів розпочалася літературно-інтелектуальна гра брейн-ринг під назвою «Світова велич Шевченка». Гра проходила під пильним наглядом членів журі (голова журі – декан факультету к. п. н., доцент Андрій Малихін, члени журі – заступник декана з соціально-виховної роботи, наукової та міжнародної діяльності к. ф.-м .н., доцент Яна Сичікова, к. п. н., доцент Юрій Єфименко, старший викладач Дмитро Вертипорох, завідувач лабораторії Любов  Валентирова).

  

У літературному брейн-ринзі недостатньо знати правильну відповідь, тут потрібні швидкість мислення, реакція, швидкий аналіз пропонованих партнерами по команді варіантів відповіді, правильний вибір найбільш підходящого з них. Всі учасники з цим непогано впоралися. Приємно, що наша молодь цікавиться історією видатних людей, а юних інтелектуалів з кожним роком стає все більше.

Із великим задоволенням гравці команд брали участь у цій грі. Кожна з команд хотіла вибороти перемогу, але це було не так вже й легко. Протягом трьох конкурсів лідером була команда 6-го курсу «Кактуси Шевченка», але далі почали розігріватися й наздоганяти студенти молодших курсів. Організатори цього заходу підібрали непрості завдання та запитання, які складали не тільки знання біографії письменника, але і його творчості. Учасникам було цікаво пригадати те, що вивчалося ще в школі.

Основною метою заходу з літературно-інтелектуальної гри брейн-ринг є підтримка талановитої молоді, популяризація та подальший розвиток руху інтелектуальних ігор серед підлітків і молоді.

  

Перемогу отримали гравці команди «Тарасичі» – наші першокурсники. Їх привітали декан та представники деканату факультету фізико-математичної і технологічної освіти. Всі команди були нагороджені дипломами: за 1-е місце – команда «Тарасичі» 1-го курсу, 2-е місце – команда «Тарасовці» 1-го курсу, 3-є місце – команда «Юні Кобзарі» 2-го курсу, 4-е місце – команда «Кактуси Шевченка» 6-го курсу. А присутні викладачі та запрошенні гості отримали задоволення від гри, за якою із задоволенням спостерігали.

У рамках відзначення 202-річчя Т. Г. Шевченка на факультеті фізико-математичної і технологічної освіти студентка 12-ї групи Наталя Корзун підготувала малюнки, пов’язані з життям та творчістю славетного Кобзаря.

Сергій Онищенко,
асистент кафедри технічних дисциплін
Світлини з архіву факультету 

 

У Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації БДПУ сьогодні, 10 березня, відбулась дискусія за книгою Олеся Бузини «Вурдалак Тарас Шевченко». Було піддано обґрунтованій критиці погляди журналіста Олеся Бузини на життя та творчість українського поета, художника, письменника.

  

Під час дискусії студенти-першокурсники фаху «журналістика» разом із куратором – кандидатом  філологічних наук, доцентом Людмилою Кондаковою обговорили теми, які стосувалися таких питань: сучасні трактування особистості Тараса Григоровича; біографія Тараса Шевченка як сплав геніальності, таланту та надзвичайної працелюбності; Тарас Шевченко – націоналіст чи справжній патріот? Після закінчення полеміки студенти зробили висновки, що Олесь Бузина не мав етичних підстав спотворювати дійсність, факти, фабрикувати інформацію щодо Великого Кобзаря – гордості української нації.

Колектив кафедри соціальних комунікацій
Інституту філології та соціальних комунікацій
Світлини з архіву кафедри

Нещодавно англійською та українською мовами опублікована книга Вікторії Константінової, Ігоря Лимана та Анастасії Ігнатової «Європейське спрямування Північного Приазов’я в імперську добу: британські консульські рапорти про італійське судноплавство».

Книга присвячена контактам Північного Приазов’я з європейськими країнами в період між Східною (Кримською) та Першою світовою війнами. Слідуючи історіографічній традиції, автори відрізняють Північне, українське, Приазов’я з портовими містами Бердянськом і Маріуполем від Східного, російського, з його містами-портами Таганрогом і Ростовом-на-Дону. У центрі уваги знаходяться дві європейські нації, які брали активну участь у торгівлі на Азовському морі – італійці та британці. Увага зосереджена на висвітленні італійського судноплавства консулами Великої Британії. Окрім авторських досліджень і статистичних таблиць, книга включає витяги з рапортів британських консулів другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

Автори книги зазначають, що італійцям вдалося досить ефективно “вписатись” у контекст економічних пріоритетів Російської імперії у регіоні, згідно з якими міста-порти Північного Приазов’я мали служити такими собі “вікнами у Європу”, головною спеціалізацією яких мав бути експорт зерна на європейські ринки.

Як статистичні дані, що наводились у консульських документах, так і спостереження самих консулів засвідчували, що саме італійці виступали одними з головних конкурентів британців у торгівлі через порти Північного Приазов’я, які тривалий час суттєво випереджали підданих Сполученого Королівства як за кількістю суден, що заходили до Бердянська та Маріуполя, так і за обсягами перевезених ними вантажів. У 1860-х – 1870-х рр. причини програвання своїх співвітчизників у цій конкурентній боротьбі британські консули вбачали у більш енергійному характері капітанів італійських суден, у їхньому кращому піклуванні про вантажі, у використанні італійської як мови спілкування торговців з різних країн, а, головне, в можливостях італійців пропонувати більш дешеві фрахти. Такі можливості, в свою чергу, забезпечувались завдяки меншій собівартості італійських суден; нижчій заробітній платні їхніх команд; меншій собівартості харчування останніх, гіршого за якістю від харчування британських екіпажів; більш гнучким режимом роботи італійців.

У 1860-х рр. італійцям належало від 49,6% до 57,6% від всіх суден, що заходили до Бердянська, у 1870-х рр. – від 39,2% до 66,1%. Тільки з початком 1880-х рр. цей відсоток почав знижуватись, що було пов’язано у тому числі і зі зростаючою конкуренцією з боку британців, які стали робити ставку на використання не вітрильників, а пароплавів. Тим не менш, чисельність суден під прапором Італії у Бердянському порту і надалі перевищувала чисельність суден під прапором Великої Британії, хоча упродовж 1884 і 1897 рр. цей розрив рідко перевищував 10%. У останні роки ХІХ ст. роль італійців у торгівлі Бердянська знов суттєво зросла, і у 1898-1911 рр. їм належало від 30,3% до 48,5% відсотків суден.

З тією обставиною, що з поміж всіх портів Азовського моря першість за репрезентованістю італійських суден і часткою перевезених ними вантажів належала Бердянську, була тісно взаємопов’язана активна діяльність у цьому місті італійського консульства, головним пріоритетом діяльності якого було сприяння веденню торгівлі співвітчизниками. З поміж всіх іноземних представництв, які діяли у Бердянську (а їх було більше десяти) тільки консульство Італії мало в своєму підпорядкуванні консульську установу, яка діяла у іншому місті: від італійського консульства в Бердянську залежало віце-консульство у Керчі. При цьому тільки два іноземні представники у Бердянську мали привілейований статус не торгових консулів. І ними були саме консули Італії та Великої Британії. Порівняння їхнього статусу та функцій давало британським офіційним представникам підстави писати про переваги італійських колег.

Актуальності зверненню саме до англомовних джерел з історії українського Приазов’я додає та обставина, що 2016 р. проголошений роком англійської мови в Україні.

Книга вже розіслана до центральних, обласних і університетських бібліотек України. А з її електронною версією можна ознайомитись у розділі «Бібліотека» сайту науково-дослідного інституту історичної урбаністики (http://ri-urbanhistory.org.ua/library-archive/libra).

«Університетське Слово»
(за матеріалами Анастасії Ігнатової)

У дошкільному навчальному закладі №36 «Чебурашка» 25 лютого ц. р.  відбулося методичне обꞌєднання «Мовленнєвий розвиток дошкільників як складова готовності до шкільного навчання», в якому активну участь брала асистент кафедри прикладної психології та логопедії Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти БДПУ, вчитель-логопед ПНВК «Капітошка» Аліна Синиця. Учасники розглядали такі питання: «Особливості формування мовленнєвої та комунікативної компетенції дітей дошкільного віку», «Про різні форми художньо-мовленнєвої діяльності як засобу розвитку мовлення дошкільників (з досвіду роботи)», «Про розвиток мовлення засобами художньої літератури (з досвіду роботи)».

Викладач виступила з доповіддю на тему «Артикуляційна та дихальна гімнастика як основа формування правильної звуковимови в дітей дошкільного віку», під час якої ознайомила педагогічний колектив дошкільного закладу з важливістю застосування артикуляційної та дихальної гімнастики під час режимних моментів та на заняттях (з розвитку мовлення, фізичної культури, музичні заняття та ін.), адже систематичне їх застосування формують правильну звуковимову, покращують дикцію, сприяють розвитку мовлення та підготовці дитини до шкільного навчання. Учасники методичного обꞌєднання виконували вправи самостійно й пообіцяли навчити своїх вихованців таких дещо кумедних, але корисних вправ та ігор й отримали корисні навички для роботи та позитивні емоції. 

Подібні методобꞌєднання сприяють покращенню якості освітнього процесу в цілому та ефективному розвитку мовлення дітей дошкільного віку. 

«Університетське Слово»
(за матеріалами Аліни Синиці,
асистента кафедри прикладної психологїї та логопедії
Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти, 
вчителя-логопеда ПНВК «Капітошка»)
Світлини з архіву кафедри

   

Сьогодні, 9 березня, у головній актовій залі БДПУ проходило урочисто-святкове  дійство з нагоди Дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Почесними гостями свята були: голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відомий шевченкознавець Микола Томенко, народні депутати України Олександр Пономарьов,  Сергій Валентиров, Михайло Поживанов, міський голова Володимир Чепурний та його заступник Юлія Дойнова, депутати Бердянської міської ради… 

Микола Томенко є засновником фонду "Рідна країна", що сприяє розвитку культури, реалізації програм національно-культурного розвитку, охороні та збереженню культурної спадщини, історично-культурного середовища, духовному відродженню… У нашому університеті Микола Томенко презентував український щорічник (6 видання), котрий назвав "Щоденником щоденного патріота", де зібрані народні та релігійні свята, дати народження й цитати відомих українців, а також книгу "Україна: історія Конституції", диски "7 історичних чудес України", "Слуханка для української малечі".

  

Важко підрахувати – скільки віршів Шевченка вже покладено на музику, і саме шевченківськими піснями зігрівали серця аудиторії Народний ансамбль народної пісні “Золотий Гомін”, Народний інструментальний ансамбль “Барвисті музики” та інші золоті університетські голоси.  З багатьма добрими новинами звернулася до присутніх ректор університету, професор Вікторія Зарва, зокрема й такою, що БДПУ увійшов у десятку кращих педагогічних навчальних закладів України в консолідованому рейтингу вищих навчальних закладів України 2015 року…

Столичні гості оглянули експозиції музею історії БДПУ та університетської археологічної лабораторії…

Микола Томенко під час виступу, зокрема, сказав: «Батько нації  – саме так можна сказати про Тараса Шевченка. Можливо, він єдиний, про кого так можна сказати.» Пишаймося великим Кобзарем, пам’ятаймо нашу історію, любімо Україну, рідне місто, наш прекрасний університет.  

Аліна Голованова,
кореспондент 
«Університетського Слова»
Світлини автора та з сайту 
http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=35292

 

У Національному музеї Тараса Шевченка 18 лютого відбулася презентація «Шевченківської енциклопедії» в шести томах (2012–2015) за участі голови редакційної колегії, директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України, академіка НАН України Миколи Жулинського, колективу науково-видавничого проекту на чолі із доктором філологічних наук Валерією Смілянською, а також відомих науковців і письменників, зокрема директора Інституту української мови НАН України Павла Гриценка, поета Івана Драча, петербурзького шевченкознавця Тетяни Лебединської, завідувача відділу образотворчого мистецтвознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Дмитра Степовика, заступника директора з наукової роботи Національного музею Тараса Шевченка Тетяни Чуйко та ін. 3 березня презентація відбулася в Інституті філології КНУ ім.Тараса Шевченка.

В інших навчальних закладах та музеях також наразі говорять про Шевченківську енциклопедію як найновіше повне зібрання довідкових матеріалів про життєвий і творчий шлях митця.

Над виданням шевченкознавці працювали понад двадцять років – ще від початку 1990-х, коли було укладено реєстр планованих статей. Особливо інтенсивно робота розгорнулася в останнє десятиріччя перед 200-літнім ювілеєм від дня народження поета. Микола Жулинський: «Певні труднощі викликала підготовка статей, присвячених образотворчій спадщині Тараса Шевченка. Це величезний масив творів – збереглося понад 800 закінчених робіт. Шевченка ще досі належно не оцінено і фахово не осмислено саме як художника, тому в енциклопедії запропоновано детальний розгляд особливостей його мистецького доробку».

Видання випущено на замовлення Держкомтелерадіо України за програмою «Українська книга», не надходить у продаж, а розподіляється серед бібліотек і окремих організацій. Наклад кожного тому – 2000 примірників. «Шевченківська енциклопедія» містить 6307 статей різного обсягу – від короткої довідки до розлогого монографічного нарису, 5800 ілюстрацій, із яких 453 – на кольорових вклейках. Загальний обсяг становить 5360 сторінок (646 обліково-видавничих аркушів).

Сьогодні, 9 березня, презентація шеститомного видання Шевченківської енциклопедії  відбулася в Інституті філології та соціальних комунікацій БДПУ (див. Світлини). Підготували захід викладачі кафедри української літератури та компаративістики. Вела презентацію доктор філологічних наук, професор Ольга Новик. Присутнім розповіли про історію створення енциклопедії, її значення для розвитку сучасного шевченкознавства. Змістовними і цікавими були розповіді авторів статей енциклопедії професорів  Харлан О. Д., Новик О. П., Філоненко С. О., доцента Богданової М. М. про роботу над матеріалами для видання. Окрім цього, студентів-філологів ознайомили з творчістю сучасних митців на слова Тараса Шевченка.

«Університетське Слово»
(за матеріалами та світлинами ІФСК БДПУ)

Сьогодні, 9 березня, – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Безмежно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, народився в 1814 році в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії (нині – Черкаська область). Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ на суд Божий.

Чи міг тоді хто передбачити, що іменем цього хлопчика колись стануть називати кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати почесні премії?  

Про Кобзаря написано немало й не варто повторювати цього. Зауважимо лише, що за своє коротке життя – 47 років і один день –  Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми – життя і свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги, простих людських цінностей. Його творчість – це його душа, в ній він був чесний і добрий, яскравий і нескінченно багатий…

Шевченко підняв дух України, дух багатьох поколінь, в тому числі й нас з вами, до рівня ГОРДОСТІ що ми – Українці! Вшануймо Кобзаря сьогодні, в День його народження.

«Університетське Слово»
(за деякими матеріалами сайту:
http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&month=03&year=2016).