28 квітня 2026 року в Бердянському державному педагогічному університеті стартував Тиждень історії. Першою подією циклу стала відкрита оповідь «Історик і війна», яку провів Віталій Андрєєв – доктор історичних наук, професор, декан факультету суспільно-гуманітарних наук Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, дослідник інтелектуальної історії України, автор численних наукових праць з археографії, етнографії, літературознавства та історії історичної науки.
Зустріч розпочалася з хвилини мовчання на честь загиблих захисників України. Для Віталія Андрєєва війна – це не лише об’єкт дослідження, а й особиста сторінка життя: з перших днів повномасштабного вторгнення він разом із сином став до лав захисників столиці. Протягом перших тижнів вони безпосередньо боролися з ворогами. Сьогодні син професора продовжує боронити країну на фронті. На питання про те, де він знаходить ресурси, гість зустрічі відповів щиро: «Працюю так, щоб мною пишалися і щоб мною пишався син».
Під час цієї зустрічі окрему увагу приділили участі гостя у виданні книги «Заборонити рашизм». Віталій Андрєєв поділився цікавим фактом: ознайомившись із рукописом, він висловив зауваження щодо відсутності в ньому аналізу витоків та природи російського фашизму. Ця конструктивна критика зрештою привела до того, що він сам став автором відповідного розділу книги, де науково обґрунтував природу сучасного рашистського режиму.
Дискусійна частина зустрічі виявилася надзвичайно емоційною. Студенти та викладачі цікавилися змінами в історичній науці після широкомасштабної російської агресії. Про зміну зацікавлень: Віталій Миколайович зазначив, що безпосередня участь у війні змушує історика по-іншому дивитися на джерела та акценти в дослідженнях.
Обговорювали і те, як війна змінює саму «оптику» дослідника, роблячи методологію більш чутливою до питань національної ідентичності та спротиву, а також про стратегію комунікації українських істориків з західними колегами.
Так, Віталій Андрєєв наголосив, що ця стратегія має бути рішучою, де українці повинні не просто деконструювати російські наративи, а диктувати свій порядок денний, спираючись на унікальний досвід боротьби з тоталітаризмом.
Нинішній захід продемонстрував, що сучасний український історик – це людина, яка вміє тримати в руках і «перо», і зброю, а наукова правда сьогодні є такою ж важливою, як і перемога на полі бою.
“So that my son would be proud of me”: Prof. Vitalii Andreiev opened History Week at BSPU
On April 28, 2026, History Week was started at Berdyansk State Pedagogical University. The first event of the series was an open narrative titled “The Historian and the War,” presented by Vitalii Andreiev – Doctor of Historical Sciences, Professor, Dean of the Faculty of Social Sciences and Humanities at Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University, researcher of the intellectual history of Ukraine, and author of numerous scholarly works on archeography, ethnography, literary criticism, and the history of historical science.
The meeting began with a minute of silence in honor of the fallen defenders of Ukraine. For Vitalii Andreiev, the war is not only a subject of research but also a personal chapter of his life: from the first days of the full-scale invasion, he and his son joined the ranks of the defenders of the capital. During the first weeks, they directly fought against the enemy. Today, the professor’s son continues to defend the country at the front. When asked where he finds his strength, the guest of the meeting answered sincerely: “I work so that people would be proud of me, and so that my son would be proud of me.”
During this meeting, special attention was paid to the guest’s participation in the publication of the book “Ban Rashism.” Vitalii Andreiev shared an interesting fact: upon reviewing the manuscript, he noted the absence of an analysis of the origins and nature of Russian fascism. This constructive criticism ultimately led to him becoming the author of the corresponding chapter, where he scientifically grounded the nature of the modern rashist regime.
The discussion part of the meeting proved to be extremely emotional. Students and teachers were interested in the changes in historical science following the large-scale Russian aggression. Regarding the shift in research interests, Vitalii Mykolaiovych noted that direct participation in the war forces a historian to look at sources and emphasis in research differently.
They also discussed how war changes the “optics” of the researcher, making methodology more sensitive to issues of national identity and resistance, as well as the strategy of communication between Ukrainian historians and Western colleagues. In particular, Vitalii Andreiev emphasized that this strategy must be decisive, where Ukrainians should not simply deconstruct Russian narratives but dictate their own agenda, relying on the unique experience of fighting against totalitarianism.
The event demonstrated that a modern Ukrainian historian is a person who knows how to hold both the “pen” and a weapon, and that scientific truth today is as important as victory on the battlefield.
