Звітує Анетта Омельченко:
«Ми знову їздили в зону АТО, щоби підтримати бійців. Багато людей відмовляли нас від цієї поїздки, але ми не могли всидіти вдома, бо, по-перше, конче треба було відвезти хлопцям тепловізор (Quantum LD 50 S), на який ми збирали гроші більше місяця, рацію («Kenwood» (2х1950=3900 грн.), колеса для машини (2400х4=9600 грн.) Дуже багато людей відгукнулися на наше прохання про допомогу: викладачі та студентів університету, місцеві жителі… Ми особливо вдячні представникам української діаспори в США зі штату Нью-Джерсі, міста Нью-Йорку та його околиць, без фінансової підтримки яких ми не змогли б так багато накупити цього разу бійцям. Перед поїздкою ми познайомилася з волонтерською групою «Берегині Таврії» (керівник – Ольга Коник): це – чудові жінки й справжні берегині наших хлопців. Вони роблять чудові аптечки, куди входять усі потрібні ліки, а також кровоспиняючі джгути, спеціальні бинти. Жінки також передали власно виготовлені сухі борщі.
Вже стало традицією відвозити домашній хліб (ПП Олег Зінченко), воду в 5-літрових бутилях (20х5=100 л), за яку вдячні Яні Осадчій і всім батькам, які допомогли з придбанням.
На замовлення були придбані цигарки (10 блоків), їжа, теплі рукавиці, товари особистої гігієни, які нам дала Самооборона міста (Белтадзе В.Є.). Бійці також щиро раділи від отриманих в`язаних вовняних шкарпеток, які нам надіслав «Новою поштою» п. Михайло Носа. Теплими светрами забезпечили хлопців Софія Філоненко з мамою та парафіяни церкви св. Івана Хрестителя з американського м. Нюарку (якраз напередодні нашого відправлення на фронт прийшли з Америки дві пачки зі светрами, взуттям та засобами особистої гігієни).
Ми дякуємо всім небайдужим людям, які допомагали збирати вантаж для цієї поїздки.
Будемо вдячні за будь-яку допомогу в підготовці до наступної поїздки до наших захисників на фронт».
Ділиться враженнями Володимир Федорик:
«Місія завершена, місія триває. Група «Наших Атлантів» повернулася із зони АТО. На цей раз вона була особливою: ми передали добровольцям тепловізор. А ще радіостанції, зимові шини, аптечки і теплі речі. Особливою була й обстановка, всяк, хто цікавиться вчорашніми та й сьогоднішніми військовими новинами, зрозуміє все й без слів. Це була далеко не перша наша поїздка, люди ми звичні, але по мірі морального навантаження, переживань, калейдоскопу швидко мінливих новин – ця експедиція запам'ятається нам надовго. Мої друзі поділяться враженнями докладніше. У кожного переживання свої, читайте. Але життя триває. Тепер ми будемо збирати кошти на «безпілотник» (хочеться хорошого класу), бронежилети (класу 7+) та й усе найнеобхідніше нашим захисникам сьогодні. Приєднуйтесь…».
«НАШІ АТЛАНТИ»
