ЦІЛКОВИТА РАЦІЯ В ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ

Із 8-го по 12-е квітня в Інституті філології та соціальних комунікацій БДПУ проходив тиждень, присвячений популяризації дитячої літератури

У рамках тижня проходив науково-творчий семінар «Інтермедіальність як явище в мистецтві слова», в програмі якого з доповідями виступили студентки Анастасія Риндіна та Яна Софіяник, а також молоді філологи переглянули кінострічку «Аліса в країні Чудес». Завершився захід продуктивною дискусією з проблем інтерпретацій художнього твору в кіномистецтві.

Другим заходом тижня стали наукові читання «Дитяча література як інститут гендерноїсоціалізації». Студенти й викладачі активно обговорювали: методологію гендерних досліджень у філології та педагогіці; дитячу літературу як транслятор гендерних стереотипів; трансформацію гендерних ролей у дитячій літературі; канони краси в жанрах літератури та фольклору; еволюцію чоловічих та жіночих образів у художній літературі; гендерні дослідження та рецептивну естетику; гендерні підходи до вивчення художньої літератури в школі та ВНЗ; гендерні проблеми в засобах масової інформації.

Додати позитивні грайливі нотки в тиждень дитячої літератури допомогла виставка малюнків «Подорож до казки»: школярі та дошкільнята презентували своє бачення казкових персонажів та сюжетів. Учасникам виставки було вручено сертифікати та подарунки.

Завершальним етапом тижня став квест «Казковими стежками». Студенти захоплено намагалися пройти всі етапи та виконати непрості завдання, в чому їм допомагали знання, ерудиція та кмітливість. Звичайно ж переможці отримали грамоти та солодкі подарунки…

Студенти Інституту філології та соціальних комунікацій жваво підтримали ідею популяризації дитячої книги, адже майбутнім педагогам вкрай важливо не лише вдосконалювати навики роботи з дітьми, а й пропагувати, популяризувати вивчення художньої літератури в цілому.

Марта Варикаша,

директор Центру гендерних досліджень БДПУ

Олена Харіна,

аспірантка кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Інституту філології БДПУ

БУДУТЬ СВЯТА ЧИСТІ, БУДУТЬ УРОЧИСТІ!

…Здається, зовсім недавно ми повідомляли про перший етап всеукраїнської акції «За чисте довкілля» (див. ТУТ), про участь у ній студентів БДПУ, а вже сьогодні наяву можна переконатися, як красивішає не тільки університетське, а й загальноміське довкілля… А сьогодні, 20-го квітня, студенти факультету фізичного виховання та працівники адміністративно-господарської частини університету відправились на дальню Бердянську Косу, де завдяки працьовитим рукам готується до літнього сезону база відпочинку БДПУ.

Проректор з адміністративно-господарчої діяльності Ольга Яланська та провідний фахівець з виховної роботи Анетта Омельченко подбали не тільки про вчасний збір учасників суботника, їх комфортне транспортування, а й про гарячі каву-чай та свіжі пиріжки… Всім працювалось весело, цікаво, комфортно, і, безперечно, кожному приємно було усвідомлювати, що саме твоя частинка праці допоможе рідному університету, місту бути набагато привабливішими, а оберемок травневих свят, що наближаються, стане для усіх таким чистим, таким урочистим…

«Університетське Слово»

На світлинах Олександра Степаненка: сьогоднішні університетські герої боротьби за красу весняного довкілля

ГОТОВНІСТЬ №1 ДО ПЛІДНОЇ СПІВПРАЦІ

18 квітня 2013 року в актовій залі Бердянського державного педагогічного університету відбулося засідання методичної ради у форматі семінару «ДОСВІД МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ ТА ВИШІВ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА».

З вітальним словом до учасників семінару звернувся перший проректор БДПУ, доцент Володимир Федорик, акцентуючи увагу на тому, що наш університет готовий до плідної співпраці з вишами світу у контексті обміну досвідом методичної роботи.

Про методичні особливості навчання фізики у країнах Європи та Америки доповів гість БДПУ – професор університету Пуебла (Мексика) Йосип Слишко. Професор зробив екскурс у історію викладання фізики та розкрив сучасні підходи, підтверджуючи сказане дослідами з фізики.

Виступ Йосипа Слишка викликав дружню дискусію, до якої долучилися члени методичної ради: головуюча, професор Наталя Сосницька, доценти Олександр Шишкін, Ірина Улюкаєва. Науковці обговорювали методичні аспекти викладання в університеті дисциплін природничого, технічного та гуманітарного циклів, традиційні та інноваційні підходи до навчання, ділилися досвідом власної викладацької діяльності.

Логічним продовженням дискусії був виступ доктора педагогічних наук, професора, директора Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ Людмили Коваль. Доповідач презентувала науково-методичні доробки викладачів інституту в галузі початкової освіти та ґрунтовно розкрила систему підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загально-навчальних технологій.

Учасники семінару мали змогу обмінятися досвідом методичної роботи в дискурсі вищої та загальної освіти: «Теоретико-методичні засади трансформації сучасної шкільної історичної освіти» (професор Костянтин Баханов), «Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання фізики» (професор Віталій Межуєв), «Теорія і практика підготовки вчителя до педагогічного спілкування у вищих навчальних закладах Німеччини» (професор Людмила Чулкова), «Організаційно-педагогічної умови підвищення ефективності діяльності керівника школи нового типу» (професор Василь Крижко), «Фундаментальна підготовка вчителя фізики в умовах сучасної парадигми освіти» (докторант Олександр Школа), «Полікультурна освіта майбутніх соціальних педагогів: теоретико-практичний контекст» (докторант Ольга Гуренко).

Яскравим підтвердженням науково-педагогічних напрацювань професорсько-викладацького складу БДПУ була виставка підручників, навчальних посібників, збірників наукових праць університету (Педагогічні науки), яку підготували працівники вишівської бібліотеки (завідувач – Світлана Білоконь).

…Зустрічі з науковцями з різних вишів світу в форматі науково-методичних семінарів є дуже корисними не лише в контексті обміну досвідом, а й презентації власних науково-методичних напрацювань науковому загалу світу.

Ольга Гуренко,

заступник голови методичної ради БДПУ, доцент кафедри соціальної педагогіки

Світлини Олександра Лазукіна (Студентський клуб)

ОТРИМАЛИ ЛАВРИ «БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН БАКАЛАВРИ»

…Спочатку про «лаври»: у вигляді щирих усмішок та бурхливих овацій удостоїлися честі їх приймати сьогодні, 17-го квітня, в головній залі БДПУ ті, що майже цілу годину веселили, захоплювали піснями та жартами і не звичними, на кшталт кухонних анекдотів, а математичними! Спочатку сама назва вечора математичного гумору "Без п'яти хвилин бакалаври" говорила сама за себе, а з кожним виходом на сцену все нових і нових «веселих математиків» в залі ставало гарячіше від оплесків, а в душах глядачів – народжувалися бурхливі потоки приємної вдячності…

Продовжуючи давню традицію математичних КВК, цьогорічний «веселий вечір» в Інституті фізико-математичної та технологічної освіти влаштували студенти 42-ї групи при активній допомозі викладачів кафедри методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій в освіті (завідувач – доктор педагогічних наук, професор Наталя Сосницька). Саме Наталя Леонідівна невдовзі дякувала студентам за приємний вечір і високі нотки сценічного мистецтва!

Віталій Ачкан,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій у навчанні Інституту фізико-математичної та технологічної освіти БДПУ

На світлинах: так сьогодні веселили присутніх «БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН БАКАЛАВРИ» ІФМТО

Світлини Олександра Степаненка

Відкрий своє серце…

На початку квітня стартувала VIІІ акція Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця», мета якого – збір коштів для дітей з вадами слуху.

Студенти-волонтери Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти разом із провідними фахівцями Бердянського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді взяли активну участь у заході.

Спільними зусиллями на сьогоднішній день вже зібрано 2 239,95 грн.

Акція триватиме до 28 квітня, і всі бажаючі ще мають змогу долучитися до цієї благородної справи.

Ольга Величко,

асистент кафедри соціальної педагогіки ІСПКО

На світлині: студенти-волонтери ІСПКО під час збору коштів .

Промисловці та підприємці Бердянська приємно вражені міжнародним науковим потенціалом БДПУ

У середу, 17 квітня, в БДПУ відбулось чергове засідання ради Бердянської Спілки промисловців і підприємців «Потенціал», присвячене вивченню досвіду міжнародних зв’язків університету.

У привітальному слові ректор БДПУ, професор Вікторія Зарва детально розповіла представникам промислово-підприємницької еліти Бердянська про шлях, який пройшов виш за останні два роки, про зростаючий авторитет БДПУ в Україні та за її межами, про розвиток міжнародних зв’язків, науковий та технічний потенціал університету, який визнаний одним з кращих в Україні в 2012 році.

Зокрема, Вікторія Анатоліївна підкреслила, що за своїм професорсько-викладацьким складом БДПУ є провідним вишем регіону, який вже бере участь у багатьох міжнародних проектах, зокрема й таких, що мають прикладне значення для реального сектору економіки. Лише в минулому році БДПУ відвідав з науковими візитами 91 науковець з 15 країн світу, університет підписав понад 10 угод про співробітництво та партнерство тільки з іноземними партнерами. Сьогодні вчені БДПУ активно працюють у понад 40 міжнародних проектах, кожен з яких – нові зв’язки з сотнями науковців та промисловців з усього світу.

Останній аспект дуже цікавив членів ради БСПП «Потенціал», які задавали багато питань професору Ігорю Лиману, що відповідає в університеті за міжнародні зв’язки.

Він повідомив присутнім, що наразі БДПУ є членом кількох авторитетних міжнародних об’єднань, зокрема, Асоціації університетів Карпатського регіону – ACRU, яка об’єднує виші восьми країн, Міжнародної асоціації університетських президентів – (IAUP), Мережі членів інституту міжнародної освіти (IIE), яка налічує понад тисячу університетів світу.

З великим зацікавленням присутні слухали повідомлення професора Віталія Межуєва про досвід міжнародного співробітництва його кафедри та його особисто з науковцями багатьох країн при реалізації проектів, які замовляються провідними корпораціями світу. Зокрема, спільну розробку бердянських учених з колегами з Бельгії та Німеччини в створенні операційної системи реального часу OpenComRTOS було придбано концерном Toyota.

Перший проректор БДПУ Володимир Федорик у своєму виступі підкреслив, що вчені БДПУ можуть суттєво допомогти бердянським промисловцям та підприємцям (роботодавцям) у різних галузях економіки, зокрема у побудові інформаційних систем, виготовленні спеціалізованих комп’ютерних програм, розробці нових матеріалів, зокрема, за допомогою нанотехнологій та їх обробці, в галузі економічних наук, в сфері туризму та відпочинку.

Члени Бердянської Спілки промисловців і підприємців «Потенціал» не очікували від цієї зустрічі такого обсягу цікавої та корисної інформації, чим були приємно вражені та дуже задоволені. Тепер від них залежить, що з напрацьованого Бердянським державним педагогічним університетом на міжнародній арені втілюватиметься в життя у нашому регіоні.

Сергій Білоусов

На світлині Кристини Єрофеєвої: цікавий момент із надзвичайно цікавого засідання

ОДВІЧНА ВЕЛИКОДНЯ ТЕМА

Переважна більшість українців вважає себе християнами та щовесни втішається найвизначнішим своїм святом – Воскресінням Ісуса або, як іще його називають – Великоднем! І щоби зустріти його гідно, як представники одвічного народу-хлібороба, українці випікають ритуальні хлібини, вишукані короваї, солодкі бабки, пишні калачі. І саме цей священний хліб повинен бути якомога вищим це символ родючості, плідної сили. А великодні писанки та крашанки виконують магічну роль воскресіння душ наших Пращурів…. А також у чи не в кожну творчу душу залітає свіжий вітерець саме Великодньої теми. Ось і викладачі та студенти Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти БДПУ вирішили виставити на показ поруч із експонатами відомих бердянських майстринь Валентини Лук`янченко, Надії Онищенко та інших власні твори декоративно-прикладного мистецтва, об`єднані пасхальною темою – «Великодні візерунки». Відкриття виставки відбулося сьогодні, 17 квітня, в Бердянському художньому музеї імені І. І. Бродського.

Відкрила її науковий співробітник музею Алевтина Криванова, коротко зупинившись на витоках самого Великодня, його невід`ємних атрибутів – ікон, писанок тощо, згодом запросила до слова заступника міського голови Людмилу Шаповал, директора ІСПКО БДПУ Ларису Казанцеву, керівника творчою діяльністю студентів інституту, доцента кафедри дошкільної освіти Тетяну Єськову. На урочистому відкритті виставки також був присутній гість із Мексики – професор Заслуженого автономного університету міста Пуебла Йосип Слишко, який перебуває в нашого університеті з науковим візитом; йому вручили пасхальні сувенірні писанки ручної роботи (див. світлину).

«Університетське Слово»

На світлинах: відкриття виставки, її перші відвідувачі

Світлини Олександра Степаненка

ВІТАЄМО ІРИНУ АНТОНІВНУ!

Сьогодні, 16 квітня, на черговій вівторковій нараді ректор БДПУ, професор Вікторія Зарва вручила Диплом кандидата економічних наук із спеціальності «Економіка та управління національним господарством» директору Бердянського економіко-гуманітарного коледжу БДПУ Ірині Антонівні Макаровій. Приєднуємося й ми до щирих і теплих привітань!

«УС»

МЕКСИКАНСЬКИЙ ПРОФЕСОР У БДПУ

Сьогодні, 16 квітня, в конференц-залі БДПУ пройшла цікава зустріч керівників університету, інститутів та факультетів із професором Заслуженого автономного університету міста Пуебла (Мексика) Йосипом Слишком, який прибув до нашого університету з науковим візитом, метою якого є зміцнення співпраці між науковцями двох навчальних закладів.

Вікторія Зарва. Віталій Межуєв. Йосиф Селешко ( Мексика). Бердянськ. БДПУ.

Програма візиту досить насичена: залучення мексиканського професора до участі в засіданні методичної ради БДПУ, в роботі методологічного семінару з провідними науковцями університету, проведенні лекцій для студентів-фізиків Інституту фізико-математичної і технологічної освіти (директор – доцент Андрій Малихін). Також заплановано обмін досвідом професора Йосипа Слишка з викладачами кафедр фізики (завідувач – професор Валерій Кідалов) та методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій у навчанні (завідувач – професор Наталя Сосницька) під час спільного засідання цих кафедр, оскільки коло його наукових інтересів становить дослідження в галузі методики навчання фізики. Особливої уваги заслуговують зусилля доктора технічних наук, завідувача кафедри інформатики та програмної інженерії факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій Віталія Межуєва у налагодженні співпраці з професором із Мексики. У своєму виступі вчений з Пуебла наголосив на різні аспекти навчального процесу, зокрема: як вчити сьогоднішнього студента виживати в жорстокому світі капіталізму, як підвищувати активність студентів тощо; він завжди радий спілкуванню з людьми, які прагнуть змін у самому навчальному процесі…

Професор Слишко перебуватиме в БДПУ десять днів. А з 22-го квітня в університеті працюватимуть два магістранти (філолог та історик) Заслуженого автономного університету міста Пуебла.

«Університетське Слово»

ПІДТРИМУЮЧИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР

18 травня – День Європи в Україні

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана. 9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі. Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

До речі. У 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетісянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.

Координати цього географічного центру Європи: 47 ° 563" північної широти і 24 ° 1130" східної довготи.

Для обговорення можливих міських заходів щодо проведення Дня Європи у міськвиконкомі зібралось чимало науковців, службовців органів місцевого самоврядування, представників національно-культурних товариств, релігійних громад, молодіжних організацій та кореспондентів місцевих ЗМІ. Основною метою дискусії стали теми виховання свідомості українця як дійсного європейця, замість пострадянської свідомості, яка, нажаль, ще досі залишається, роз’яснення і популяризації європейського вибору та проведення акцій та різних заходів у Бердянську. Декан польсько-українського соціологічно-політологічного відділення БУМіБ, професор Олексій Сухомлинов розповів про те, як в університеті проводиться інформаційно-роз’яснювальна робота з популяризації ідеології Євроатлантичної інтеграції, про поступове подолання пострадянського типу свідомості українців, європейський спосіб мислення та світосприйняття молодого покоління громадян України; розповів про особисту участь у Лісабонській конференції: «Європа ХХІ століття: пропозиції ідентичності».

Прослухавши виступ науковця, учасники «круглого столу» замислились над цікавою та змістовною інформацією, висловились за європейський вектор сучасної української свідомості…

Про Європейський інтеграційний напрямок розвитку України, формування позитивної громадської думки щодо важливості Європейського вибору України розповів кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін БДПУ Артур Федчиняк. Провідний фахівець з виховної роботи БДПУ, кандидат педагогічних наук Анетта Омельченко зупинилася на міжнародній діяльності Бердянського державного педагогічного університету з навчальними закладами країн Євросоюзу, на підготовці до університетських заходів з нагоди Дня Європи. А також запросила всіх присутніх на святкування Дня Європи 17 травня за участю національно-культурних товариств і молодіжної організації AIESEC у головному корпусі БДПУ.

Під час обговорення було висунуто багато пропозицій і зі сторони навчальних закладів, бібліотечних установ, товариств та ін. Освітяни розповіли про ряд заходів, присвячених Дню Європи в усіх навчальних закладах міста, бібліотеках та музеях: інформування, дебати, лекції, «круглі столи», міський фестиваль іноземної пісні, книжкові виставки, інформаційні куточки.

Згадали учасники круглого столу й нещодавню подію, яка шокувала кожного: на бердянському інтернет-сайті BRD.24 з’явилася новина про те, що Бердянськ буцімто підтримує «Український вибір» Віктора Медведчука http://www.brd24.com/news/a-4589.html. Це викликало багато непорозумінь та обурення. Бердянськ – за європейський вибір і в жодному у разі не згоден з думкою, яка прагне змінити адміністративно-територіальний устрій України: зробити 15 губерній замість 24 областей.

Підсумовуючи зустріч, головуючий на засіданні представник міської влади Ігор Зубрицький розповів про Європейську хартію місцевого самоврядування та принципи здійснення самоврядування на місцевому рівні, діяльність міської влади з містами-побратимами з Європейського Союзу; звернувся за підтримкою до міських ЗМІ щодо важливості висвітлення європейських цінностей для громадян України, роз’яснення суті євроінтеграції, перспективності та її наслідків для України.

На завершення було узгоджено остаточний план проведення Дня Європи та ухвалено відповідні заходи, які будуть проводитися в Бердянську. Учасники «круглого столу» запрошують усіх мешканців міста гідно відзначити День Європи в Україні!

Вікторія Лутчак,

кореспондент газети БДПУ «Університетське Слово»

На фото: момент із «круглого столу»

Фото автора

ТВОРІМО РАЗОМ МИЛОСЕРДЯ

«Треба мати міцне здоров’я,

самовідданість і терпеливу вдачу,

щоб вершити цю справу милосердя

не гучну, непринадну для суєти,

але істотно корисну для стражденних»

М.І.Пирогов

Товариство Червоного Хреста України – добровільна гуманітарна всеукраїнська громадська організація – цьому році відзначає свій 95-літній ювілей. Ще в далекому 1918 році в Києві, охопленому лихоліттями першої світової війни та революції, 18 квітня починає свою роботу Український Червоний Хрест. Емблема Червоного Хреста на білому тлі є ключем до здійснення всієї гуманітарної діяльності – вона покликана надавати захист, як постраждалим, так і людям, які прийшли їм на допомогу.

В 20-ті роки минулого століття, під час голоду, Товариство організовує сотні безкоштовних їдалень, надає населенню мільйони продовольчих пайків. В 30-ті роки Червоний Хрест України має в своїй власності медичні, профілактичні та дитячі заклади, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, лазні, фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки, магазини санітарії та гігієни.. Під час Великої Вітчизняної війни Товариство готує та відправляє на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць. Подвиг сімнадцяти українських сестер милосердя, учасниць бойових дій відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл – вищою нагородою Міжнародного Комітету Червоного Хреста. В цей час Червоний Хрест стає ініціатором безоплатного донорства. В 1961 році створено патронажну службу Товариства для медико-соціальної підтримки мало захищених верств населення. Вони обслуговують вдома самотніх громадян похилого віку та інвалідів.

Товариство Червоного Хреста України уособлює одвічні істини, непідвладні часові ідеали людства – потребу в милосерді, гуманізмі, допомозі одне одному. Волонтери та співробітники Червоного Хреста завжди поруч: в найгарячіших точках, в епіцентрах стихійних лих і людської біди – там, де виникає потреба у наданні негайної допомоги та у теплому слові. Прикладом може стати Чорнобильська трагедія 1986 року, співробітники та волонтери Червоного Хреста брали участь у розселенні мешканців Прип’яті, надавали необхідну медико-соціальну, психологічну та матеріальну допомогу. Лише протягом року Товариству вдалося залучити понад 7 мільйонів доларів США зарубіжної допомоги для ліквідації наслідків аварії.

Товариство Червоного Хреста України сьогодні це:

Охорона здоров’я

Патронажна служба сестер милосердя, що обслуговують самотніх громадян похилого віку, інвалідів; надання допомоги самотнім громадянам похилого віку, інвалідам, багатодітним сім’ям, дітям-сиротам;

Попередження ВІЛСНІД та туберкульозу – інформаційно-просвітницька робота з молоддю; запровадження стратегії зменшення шкоди;

Заохочення донорського руху.

Допомога при надзвичайних ситуаціях

Служба катастроф Товариства – невідкладна гуманітарна допомога жертвам стихійних лих, аварій і катастроф, збройних конфліктів і епідемій; оперативні громадські формування; допомога біженцям і переселенцям; підготовка і направлення вантажів гуманітарної допомоги. Так після повені на Закарпатті по лінії Червоного Хреста в Україну надійшло гуманітарних вантажів та коштів на загальну суму 7.6 мільйонів гривень, допомога постраждалим від вибухів на збройних складах в с. Богданівці, допомога Товариства Червоного Хреста постраждалим від повені в м. Бердянську в 2007 році – це далеко неповний перелік місць,куди своєчасно надходили наші гуманітарні вантажі.

Вчасно надана допомога – реальний шанс вижити. Товариство Червоного Хреста переконане, що кожен має вчитися прийомам першої допомоги. З цією метою наші волонтери та інструктори проводять тренінги для населення, спеціальні курси та змагання.

Служба розшуку – розшук зниклих без вісти під час збройних конфліктів і стихійних лих, сприяння у возз’єднанні сімей.

Сила гуманності

Товариство Червоного Хреста України розглядає роботу з молоддю як один з основних напрямків своєї роботи. Наша мета – зацікавити молодь у здійсненні гуманітарної діяльності, виховувати гуманізм та милосердя, вчити надавати допомогу тим, хто потрапив у скрутне становище.

Хто готовий прийти на допомогу нужденним, приєднуйтеся і творімо милосердя разом з Червоним Хрестом!

Наша адреса: вул. Енгельса 42, тел. 3-34-73

Інна Тихомирова,

голова Бердянської міської громадської організації Червоний Хрест

ДВІ КВІТОЧКИ ВЕТЕРАНА

Юрій Михайлович Юхно, ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран праці, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємства та економічної теорії факультету економіки та управління БДПУ, надіслав на адресу редакції два невеличкі, але які теплі, спогади з давніх літ своєї воєнної молодості, мов дві чарівні нев’янучі квіточки, що десятиліттями чаїлися в глибинах його великого серця…

Война, девчата, музыка.

Теперь, спустя почти 70 лет после окончания Великой Отечественной войны, отодвигается на задний план в памяти все плохое, связанное с ней, и чаще вспоминается что-то душевное и светлое, что особенно характерно для людей той поры. Мне хочется вспомнить отдельные эпизоды из того времени, которые украсили наш военный быт благодаря женщинам войны.

Девчата на войне.

Наша радиолокационная станция дальнего обнаружения была прикомандирована к обычной зенитно-артиллерийской батарее, стоявшей в деревне Каукузи. В батарее служило около 80 женщин различных возрастов (от 16-ти летней белоруски до 55-ти летней учительницы) и, примерно, 20 солдат и офицеров мужчин.

Этот эпизод связан с последними днями войны. Батарея, к которой мы были прикомандированы, в «секретном» порядке снималась с позиции и куда-то отправлялась (как потом стало известно на Дальний Восток на войну с Японией). Настроение до этого у всех, а особенно у девчат, было победное. «Вот-вот закончится война, и девчата вернутся к мирной жизни, – думал я, – ведь воевать – не женское дело, а тут опять на войну».

В часы досуга и в свободное от дежурства время, меня «брынькавшего» на гитаре несколько аккордов, часто приглашали в женскую землянку для аккомпанемента, где мы, вспоминая что-то свое родное, близкое, но как будто происходившее в далеком прошлом (часто со слезами на глазах), задушевно пели любимые песни военных лет такие как: «Огонек», «Моя любимая», «Землянка», «В лесу прифронтовом» и т.д.

Ведь не зря в одной из военных песен есть слова:

«Кто сказал, что надо бросить песню на войне,

после боя сердце просит музыки вдвойне».

В это время на Ленинградском фронте довольно популярна была песня «Голуби». Песня о том, как немецкий офицер убил мальчишку-голубевода. Ее слова имели глубокий душевный смысл, они, будто бы касались сердца, вызывая при этом слезы.

«Голуби вы сизокрылые улетайте в солнечную высь,

голуби мои любимые в небо голубое унеслись».

Вот и наступил день прощания с выезжающей батареей. На дороге выстроились тягачи с боевой техникой, а на грузовиках расположились бойцы – парни и девушки. И вдруг меня попросили: «Юра, возьми гитару и споем нашу любимую. Мы, провожающие – трое девчат, трое солдат и два офицера, стояли у дороги и вместе с дружным хором более сотни голосов запели, а под заключительный припев многие заплакали, ибо уезжая с одной войны на другую, в неизвестность, прощались навсегда.

Голуби мои любимые

Что же не летите больше ввысь?

Я и сейчас с комком в горле и с восхищением вспоминаю этот эпизод…

Зиночка. Ниночка.

В последние месяцы войны, наша радиолокационная станция была прикомандирована к штабу 83-й отдельной, дважды краснознаменной, Красносельской зенитно-артиллерийской бригады, располагающейся в землянках поселка Стрельна, Ленинградской области.

Надо отметить, что в штабе этой бригады наряду с мужчинами солдатами и офицерами, было довольно много девушек. Многие из них были одними из лучших представительниц Ленинградского студенчества, они занимали должность радисток, телефонисток, операторов и т.п. Почти все они в первый год блокады были призваны в местную противовоздушную оборону, а в 1942 г. большинство из них перешли добровольцами в войска Ленармии ПВО.

Наш коллектив станции кругового обзора особенно дружил с родственными нам специалистами – радистами штаба. В моей памяти сохранились хорошие воспоминания об этом коллективе, который возглавлял начальник радиостанции Николай Флоринский, а особенно, о его радистках – Зиночке Богоявленской и Ниночке Поздняковой.

Зиночка Богоявленская – бывшая студентка консерватории, она любила сесть за рояль в клубной землянке и по настроению импровизировть любимые мелодии, а также играть отрывки из классических произведений. Это ей я обязан своей последующей любовью, любовью к мировой классической музыке. Я постоянно посещал концерты в Ленинградской филармонии, именно на них и уходили все мои скупые студенческие стипендии. А вот ее подруга Ниночка Позднякова, бывшая студентка института связи, выделялась неброской красотой и скромностью, что выделяло ее среди многих штабных девчат и, что особенно, нравилось мне.

Нас сдружила музыка, когда я, сидя на порожках своей радиолокационной станции, аккомпанировал на гитаре, а подружки Зиночка и Ниночка пели вместе со мной любимые песни военных лет. Ниночка заметила мою к ней симпатию, и поэтому, иногда, любила надо мной, 19-тилетним юношей, «поиздеваться» (я чувствовал себя неловко из-за того, что они обе были на 3-4 года старше меня). Так, например, когда после такого импровизированного концерта мы вместе шли в столовую, где Ниночка садилась рядом, от чего у меня пропадал аппетит, и я и краснел, бледнел и прочее и все сразу…

В июле 1945 г. девчат торжественно демобилизовали, но так случилось по службе, что я даже не попрощался с ними.

В послевоенные годы я каждые десять лет со дня победы над фашистской армией приезжал на встречу, по приглашению совета ветеранов 83-й бригады. Впервые, на 30-тилетие, я встретил только Зиночку, но она меня не припомнила. А вот на следующий раз, мы, как обычно, проводили встречу в ресторане «Автово», неподалеку от музея нашей бригады, и здесь беседа проходила в привычной уже форме: «кем служил? кого помнишь?»… Когда дошла очередь до меня, я начал перечислять и показывать фотографии, и, прежде всего, рассказывать об однополчанах с радиостанции. Присутствующие отзывались на некоторые фамилии, и мы вспоминали что-то общее, но когда я рассказал о своей влюбленности в одну из радисток, Ниночку Позднякову, сидевшая напротив красивая седая женщина произнесла: «А Ниночка это я!» После этого начались объятия, поцелуи и воспоминания, о которых я потом покаялся перед ныне уже покойной женой.

Но уже на последующий юбилей мне староста нашей группы ветеранов сообщил: «Ниночки уже нет, ибо блокадники долго не живут».

Я всегда с благодарностью и любовью вспоминаю всех этих замечательных девчат, которые в тяжелый для Родины час, вынуждены были заниматься мужским делом – защитой Отчизны.