ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ

Із методичного семінару педагогічної майстерності для молодих викладачів

Вислів відомого українського майстра педагогічної справи Василя Сухомлинського «Учитель готується до хорошого уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла» став лейтмотивом другого семінару педагогічної майстерності для молодих викладачів, що відбулося 20 лютого 2013 року в конференц-залі Бердянського державного педагогічного університету.

Проблематику цього засідання – лекція, методика її підготовки та проведення, вимоги до лектора – обумовили результати анкетування учасників попереднього засідання. До початку семінару молоді викладачі мали змогу познайомитися з підбіркою літератури із зазначеної теми, яку підготували працівники бібліотеки університету на чолі із завідувачем Світланою Білоконь.

Вітаючи учасників семінару, перший проректор університету, кандидат філософських наук, доцент Володимир Федорик зазначив, що зміни, які відбуваються в сучасній системі освіти, ставлять перед педагогами завдання постійного підвищення професійної майстерності.

На початку роботи семінару його голова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки Ольга Гуренко ознайомила присутніх з результатами анкетування, що проходило на попередньому засіданні: у більшості респондентів існують різні проблеми під час викладання навчальних дисциплін; у більшості молодих викладачів переважає репродуктивний стиль викладання…

Звичайно, що такі труднощі поступово зникнуть у процесі професійної діяльності з набуттям власного педагогічного досвіду. Яскравим прикладом цього були виступи на семінарі досвідчених викладачів БДПУ.

Афоризмами, притчами, крилатими виразами, цитатами відомих філософів та педагогів минулих часів та сучасності був пересипаний виступ кандидата педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Сергія Немченка. Постійно звертаючись до власного викладацького досвіду, Сергій Геннадійович розкрив сутність лекції як методологічної й організаційної основи для всіх навчальних занять, зокрема й самостійних; структуру академічної лекції; види лекцій, розповсюджені у практиці вищої школи (лекція-бесіда, лекція-дискусія, лекція з розбором конкретних ситуацій, лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку та інші).

Із лекцією «Інноваційні підходи до підготовки й читання лекції» виступила кандидат педагогічних наук, доцент кафедри професійної освіти Олена Кривильова. Вона ознайомила учасників семінару з технологіями групового навчання, формування творчої особистості студента, розвивального навчання, створення проектів, створення ситуації успіху. Родзинкою виступу була безпосередня організація групової діяльності всіх присутніх. Під час виконання запропонованих завдань панувала атмосфера невимушеної, активної, спільної творчої роботи. Виступаючи, лідери груп вільно представляли напрацьовані матеріали. До обговорення порушених проблем долучилися й досвідчені викладачі. Їх ідеї висвітлила у своєму виступі голова методичної ради університету, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання фізико-математичних дисциплін та інформаційних технологій у навчанні Наталя Сосницька.

Наскрізною ідеєю виступу кандидата педагогічних наук, доцента кафедри соціальної педагогіки Сергія Улюкаєва «Сучасні вимоги до лектора» було наступне: педагогічна майстерність, зокрема майстерність читання лекції, удосконалюється в міру накопичення досвіду та розширення педагогічних знань, педагогічної освіти.

Педагогічна майстерність – це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона характеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його – в особистості викладача, його позиції, здатності керувати діяльністю на високому рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою.

Володіння цією технікою, як зазначив у своєму виступі «Педагогічна техніка викладача ВНЗ» кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Олександр Голік, відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміку). Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоційно відкрито виявляти своє ставлення до предмета і студентів є однією з ознак технологічної культури, викладача.

Професійна майстерність вчителя визначається ступенем самореалізації в професії. Вона є своєрідним підсумком розвитку людини, досягненням нею повноти професійної якості. Педагогічна майстерність починається із зосередження зусиль зі створення людиною себе, своєї індивідуальності, тому рух до майстерності завжди має професійно-виховний характер. Виховуючи себе, педагог прагне досягти вершин в оволодінні основними вимогами, які висуває перед ним обрана професія і час: професійні знання з навчальної дисципліни; гуманність; соціальна активність; інтелігентність; здатність до спілкування, ведення діалогу; позитивна емоційна налаштованість; мовленнєва культура; інноваційний стиль науково-педагогічного мислення; потреба у підвищенні знань, самоосвіті.

Ольга Гуренко,

голова семінару, кандидат педагогічних наук, доцент