Якісна вища освіта передбачає доступність її для всіх здобувачів, у тому числі з особливими освітніми потребами. Тому впровадження інклюзивної освіти є певним показником якості сучасного університету. Та чи готові ми до цього?
У нещодавній статті «Inclusive education in higher education institution: Are Ukrainian faculty members’ ready for it?»* ( https://doi.org/10.1177/00345237231207721 ), опублікованій в Research in Education за авторством науковців Бердянського державного педагогічного університету Ганни Лопатіної, Наталі Цибуляк, Анастасії Попової, Ольги Гуренко та Яни Сичікової, представлено пілотне дослідження, яке було проведене ще до початку війни.
Зараз це питання трохи затьмарене реаліями війни, та чи стало воно менш актуальним? Ні, навпаки. Сьогодні до вразливих груп населення додалися зовсім нові: мігранти, внутрішні переселенці, особи, які зазнали втрати і травми та інші.
Дослідження має на меті зрозуміти бажання та готовність викладачів працювати відповідно до інклюзивних освітніх практик. Опитавши 186 викладачів різного віку, досвіду викладання та професійної підготовки, дослідники розкривають деякі тривожні реалії. Значна увага залишається на здобувачах з нормативним розвитком, при цьому незначний наголос приділяється вирішенню унікальних проблем студентів з особливими освітніми потребами. Незважаючи на те, що викладачі продемонстрували прагнення прийняти інклюзивну освітню практику, існують неоднакові знання щодо законодавчих норм, елементів інклюзивного навчання та загальних проблем у застосуванні інклюзивного підходу.
Хоча результати свідчать про прогалини, вони також вказують на необхідність структурованого навчання викладачів. Як підсумовують дослідники, існує нагальна потреба в постійному навчанні викладачів і чіткій інституційній політиці. Це не тільки гарантує, що всі категорії здобувачів отримають якісну освіту, але й посилює роль закладів вищої освіти у просуванні соціальної справедливості, дотриманні правових норм і стимулюванні людського розвитку.
У статті наголошується на трансформаційній силі викладачів у формуванні ландшафту інклюзивної освіти. Відповідальність лежить не лише на окремих викладачах, а й на університеті загалом, зокрема у питаннях формування політик, стратегій, підтримки та навчання своїх викладачів для більш інклюзивного майбутнього. Дослідження є закликом до дії, підкреслюючи, що успішна реалізація інклюзивної освіти переплітається з готовністю викладачів та інституційною підтримкою.
Ця стаття слугує потужним нагадуванням про трансформаційний потенціал інклюзивної освіти, життєво важливу роль викладачів і колективну відповідальність закладів вищої освіти у забезпеченні якості та справедливості освіти для всіх.
Розуміння нашої готовності до розбудови інклюзивного освітнього середовища є відправною точкою, яка може сприяти адаптації закладів вищої освіти України до нової реальності.
Важливо усвідомлювати, що інклюзивність – це не лише питання доступності освіти для осіб з особливими освітніми потребами, але й створення оточення, де кожен учасник освітнього процесу відчуває себе цінним та активно включеним у спільноту.
Завдяки підтримці Національного фонду досліджень України в нашому університеті реалізується проєкт «Дизайн інклюзивного освітнього середовища» (керівник – Ольга Гуренко, виконавці – Ганна Лопатіна, Наталя Цибуляк, Анастасія Попова, Євгенія Линдіна, Ганна Мицик). Незабаром буде проведено більш масштабне опитування, метою якого є вивчення реального стану інклюзивної освіти та визначення ключових викликів та стратегій для її подальшого розвитку та розбудови інклюзивного середовища закладів вищої освіти.
Ну а зараз пропонуємо вам ознайомитися зі статтею і трохи порефлексувати над питанням «Чи готові ми до розбудови інклюзивного освітнього середовища?»
Стаття доступна за посиланням:
* Lopatina, H., Tsybuliak, N., Popova, A., Hurenko, O., & Suchikova, Y. (2023). Inclusive education in higher education institution: Are Ukrainian faculty members’ ready for it? Research in Education, 0(0). https://doi.org/10.1177/00345237231207721
За матеріалами наукового відділу
