Інтерв`ю
Однією з гостей міжнародної наукової конференції «Мільйон історій: поетика пригод у літературі та медіа», що проходила днями у БДПУ, була талановита авторка історичних романів Ірина Даневська з презентацією своєї першої україномовної книги «Німецький принц Богуслав Радзивіл». Наші кореспонденти – студенти-журналісти зуміли дізнатися більше про письменницю та відкриття українській аудиторії пригод аристократа, що вплинув на хід історії нашої держави, порозмовлявши з нею після презентації книги.
– Пані Ірино, вітаємо у стінах нашого університету. Які емоції у Вас викликає візит до перлини Азова?
– Найпозитивніші. Вчора я вже казала шановному оргкомітету, що вдячна за запрошення. Вражена і рівнем організації, і прийомом. Це мій перший візит до Бердянська, вперше побачила Азовське море, тож емоції від візиту – найкращі.
– Для українських книгоманів Ви – загадковий автор. Чи не могли б Ви втамувати інформаційну спрагу наших читачів, привідкривши свій життєвий шлях?
– Історією я захоплювалась із дитинства, можна сказати, що ґрунтовно, професійно. Планувала навчатись фахово, однак потім змінила свою думку і здобула економічну освіту. Економіка – моє друге покликання, я брала участь у Малій академії наук і навіть здобувала призове місце на всеукраїнському етапі олімпіади з цієї науки. Взагалі, історія – хобі, тому обрала більш реальний сектор продовження життя. Одного прекрасного дня вирішила змінити своє життя і почала писати історичний роман. Закінчивши, надіслала його до двох видавництв. Два тижні стресу і одне з них відгукнулося на мою пропозицію (усміхається). Ним стало «Вече» – одне з найбільших видавництв СНД . Книгу надрукували і я стала автором.
– Як відомо, у Вас є два романи російською – "Путь к власти" та "Битва за Францию". Чи мають вони україномовні переклади і яку реакцію викликають у читачів?
– Думаю, що в нашій країні вже прочитали обидві книги, бо вони презентовані на українському ринку. Ринок спільний для СНД, тобто російські видавництва мають свої книжкові мережі в Україні, крім того, їх придбали й Інтернет-магазини, тому проблем з розповсюдженням не виникало. Звісно, що тираж розійшовся, тому за бажання перевидам книги. З етичних міркувань, не співпрацюватиму з росіянами і шукатиму зацікавлене українське видавництво.
– Вивчаючи 5 років персону Богуслава Радзивіла, Ви відкрили принца та князя, героя-коханця, мандрівника та сміливця, що випереджав свій час поглядами та діями. Та чи знаходили Ви суперечливі для себе моменти у його біографії?
– Персона непроста, характер князя трансформувався з плином часу. В молодості ми бачимо справді романтика, а на схилі років – досвідченого, дещо цинічного чоловіка, людину, яку побило життя. Він не довіряв навіть найближчому оточенню. Якщо в ранніх роботах це дуже цілеспрямована людина, без надлишкових амбіцій, то в другій половині життєвого шляху він задумався про польську корону. Постать цікавить поляків та молоде покоління білоруських вчених. В них більш науковий інтерес, я ж розглядаю художній аспект, тому зміну характеру можна буде прослідкувати і у двох наступних томах трилогії. Богуслав хотів пізнати світ, але монархічні амбіції сформували суперечливий характер.
– Декілька років назад я писала твори, як то кажуть "у шухляду столу" і переживала емоції героїв на собі, відчуваючи прямий зв'язок. Розкажіть, пані Ірино, які відчуття викликають у Вас персонажі роману, чи є близькі і далекі за духом?
– Із деякими героями я змушена розпрощатись, бо це історичний роман. Власно кажучи, з більшістю персонажів книги в мене все попереду, ще два томи (усміхається). Щодо близьких за духом, то, безумовно, Богуслав. Жінкам не може не подобатись такий чоловічий характер…
– Відкривши для себе «німецького принца», чого очікувати читачеві від сюжету роману? Чим захопить аудиторію Ваш роман не на одну ніч?
– Я вже маю позитивні читацькі відгуки. Люди читають книжку і прохають, спонукають до продовження, щоб дізнатись, чого очікувати у наступній книзі. Тим більше, я анонсувала, що герої переносяться у час Хмельниччини, тобто від аристократичного пригодницького роману до більш близьких подій.
– Пані Ірино, хочеться від чистого серця побажати нових творчих звершень, змінити погляд на багатьох персон в нашій історії, показавши їх об’єктивну суть та відкривати героїв інших країн, що лишили слід в житті України.
– Красно дякую! Я прошу читачів пропонувати героїв, яких вони хотіли б побачити у наступних книгах. В нас вважають, що автори книг зазірковані, однак це не так, я відкрита до відгуків та пропозицій. Багато людей бажають читати про Княжу добу, однак дуже мало історичних джерел про цю епоху, тож я на це не відважуся. Вважаю, що наша історія пишеться на фронті, тож шукатиму героїв в реальному житті, дай, Боже, щоб війна завершилась. Історія пишеться там.
Із Іриною Даневською розмовляли
студенти-журналісти БДПУ
Руслана Мінько та Сергій Біленький
Світлини авторів інтерв`ю
