"Університетське Слово"

Сьогодні, 10 лютого, о 13 годині студенти першого курсу  Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ на чолі з кураторами відвідали музей «Подвиг» з приводу 110-ї річниці з дня народження героя Радянського Союзу Дмитра Григоровича Чубаря.

Ведучою заходу була Ярослава Воробйова, яка після вступного слова про нинішні трагічні події на Сході, познайомила аудиторію з Любов’ю  Сергієнко – пенсіонеркою-волонтеркою, нагородженою Почесним орденом міста та Почесною медаллю «За великий внесок у розвиток міста Бердянська». Любов Гаврилівна подарувала музею прапор, отриманий від полку «Азов».

Друга частина заходу була присвячена безпосередньо Дмитрові Чубарю. До початку Другої світової війни Дмитро Григорович працював у риболовному колгоспі ім. Леніна. Пізніше вже під час бойових дій був удостоєний звання майора та начальника політвідділу 69-ої танкової бригади 3-ої Гвардійської танкової армії. Свого часу донька героя Раїса передала до музею сімейні фотографії, воєнний квиток та зошит спогадів батька під час дій на фронті, котрі були представлені всім присутнім у залі.

На ювілейну річницю пам’яті героя був запрошений його племінник – Віктор Чубар, який розповів про дядька, як про члена родини, а не лише як про історичну постать. «Це була дуже проста людина, далека від марнославства», – згадував він.

Серед присутніх був і голова міської ради інвалідів ДСВ та ЗСУ Микола Філімонов, котрий розповів про внесок волонтерських організацій в розвиток подій на Сході. Він подякував університетській волонтерській організації «Наші атланти», зокрема, Анетті Омельченко та Степану Гериліву за допомогу воїнам, котрі мужньо захищають Україну в зоні АТО. Микола Іванович закінчили свій виступ настановчими словами, адресованими студентам : «Гарно навчайтесь, аби в нашому місті було якомога більше кваліфікованих професіоналів, котрі гідно би представляли Бердянськ».

Наостанок заходу Ярослава Воробйова  підбила підсумки, наголосивши на тому, що студенти мають вивчати історію рідного краю та знати подвиги своїх пращурів.

Юлія Коверга,
Едуард Карнаух (фото),
студенти-практиканти
«Університетського Слова»

Редакція «Університетського Слова» звертається до студентів  БДПУ. Стали відомими випадки прогулянок молодих осіб не таким уже й замерзлим морем. Серед молоді нашого міста є романтична, проте цілком нездорова традиція – щороку, коли бодай трохи замерзає берег моря, ходити до маяка й назад. Бажаючих залишити напис на маяку, на кшталт «Тут був Вася» щороку не меншає. Незважаючи на те, що трапляються нещасні випадки, «прогулянки по воді» не припиняються.

Тож ми просимо вас, студентів, берегти себе та цінувати своє здоров’я. Залиште згадку про себе набагато цікавішими вчинками, успішно закінчивши наш університет.

Аліна Голованова,
кореспондент
«Університетського Слова»

Останнім часом ми все частіше стикаємось із таким явищем, як «stand up». І з кожним днем популярність цього поняття все зростає. Нерідко можна зустріти гумористичні групи в соціальних мережах або ж переглянути  відео з відомими коміками.

Але почнемо спочатку : що взагалі таке stand up? Це – гумористичний виступ перед живою аудиторією, один із жанрів розважальних програм. Частіше для таких виступів організовуються тематичні клуби. Наше місто не стало виключенням.

Сьогодні, 9 лютого, ми, студенти БДПУ, зустрілись безпосередньо з людьми, які надумали внести щось нове у гумористичне життя перлини Азовського узбережжя. Члени товариства ТО «SABJ» вирішили провести кастинг для вмілих коміків, які мають бажання реалізувати свої таланти на сцені. Взагалі це товариство складається з 5-и амбіційних та творчих хлопців – про це нам розповів один із організаторів Богдан Мілусь. Також він наголосив на тому, що брати участь можуть не лише студенти, але й всі бажаючі, тобто ніяких обмежень. Натхненням для хлопців стала програма «Stand up-шоу», яку ми нерідко можемо побачити або на телебаченні, або в мережі Інтернет.

Тому, якщо твоїм батькам та друзям «набридло» слухати твої жарти, то ти можеш спробувати реалізувати свої творчі здібності на сцені. За детальнішою інформацією звертайтесь за електронною адресою https://vk.com/bodkabossvsihpavukiv, або за електронною поштою: sabj.official@gmail.com .

Наостанок хочеться побажати хлопцям творчих наснаг, якомога більше ідей та, звісно, ефективних результатів.

Кристина Лисенко,
Юлія Коверга (фото),
студентки-практикантки
«Університетського Слова»

8 лютого  2016 року серед студентів І курсу Інституту філології та соціальних комунікацій пройшов І етап Всеукраїнської студентської олімпіади з напряму «Журналістика». Кінцеві результати олімпіади поки що невідомі, тому бажаємо успіхів і перемоги всім учасникам!

Нагадаємо, що 22 лютого планується І етап Всеукраїнської студентської олімпіади з напряму «Журналістика» серед студентів ІІ, ІІІ, ІV курсів.

Кафедра соціальних комунікацій

 ІФСК БДПУ

У січні ц.р. на базі КУ «Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів» під девізом: «Майданчикам для дітей БУТИ!» пройшов черговий партисипативний воркшоп на базі КУ «Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів». Результатом роботи стало рішення про запровадження інклюзивної освіти у Бердянську. Міська влада та Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) на території Центру планують організувати два заклади: один для дітей з особливими потребами, другий – дитячий садок звичайного типу, а також створити новий вуличний простір, основу якого складають ігрові тренажери та зони релаксації. Це дасть можливість виховати толерантність як важливу рису особистості починаючи з дитинства. Зробити це можливо за допомогою інклюзивної освіти, яка передбачає включення дітей з особливими потребами в соціум.

Осторонь не залишились викладачі кафедри прикладної психології та логопедії та представники волонтерського загону «Крок на зустріч» Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти. Наші педагоги та студенти взяли участь в обговоренні таких питань: як правильно інтегрувати дітей з особливими потребами в суспільство здорових дітей, як поєднати ігровий та спортивний майданчик для їх потреб, як зробити ігрові тренажери доступними для дітей з різними діагнозами.

 

Саме завдяки активній участі представників БДПУ була вирішена проблема щодо територіального планування майбутньої єдиної ігрової зони для дітей з обмеженими можливостями та з нормою розвитку.

Всі присутні були готові йти на співпрацю та дуже вдячні за те, що дане питання розглядається на міжнародному рівні. Зустріч дала поштовх до здійснення того, що колись здавалось неможливим на теренах нашого міста.

Ганна Мицик,
асистент кафедри
прикладної психології та логопедії
Фото з архіву Ганни Мицик

 

Учора, 8 лютого, о 19 годині в першому Антикафе Бердянська відбулася зустрічі шанувальників та любителів фотографічного мистецтва (в тому числі й студентів БДПУ) з фотографом та письменником Вадимом Зібровим (див. світлини). Організувала захід Ксенія Клейнос, але запросила фотографа Олена Мілько – старший науковий працівник музею історії міста Бердянська.

Життя – це не ті дні, котрі пройшли, а котрі запам’ятались. А фотографія – це саме те, за допомогою чого ми можемо згадувати, ніби повертатись у минуле, у той час, у цю ж хвилину, секунду, коли саме було зроблено фото. А гарна фотографія дозволяє зрозуміти як насправді мало бачать наші очі.

Розпочав зустріч Вадим Зібров так : «Я не позиціоную себе як професійний фотограф. Чому? Тому, що для мене це життя». Майстер – родом із Кривого Рогу, з фотосесіями відвідує різні міста не лише України, а й світу. Мистецтву фотографії присвятив уже 16 років свого життя, займається також приватним навчанням. «Спочатку це не було бізнесом. Для мене це перш за все творчість, котра, якщо буде подобатися людям, то вони будуть готові за це платити. Кожна людина, яка хоче чогось досягнути, повинна намагатися зробити так, аби сьогодні було краще, ніж учора. Двигун мого особистого творчого прогресу – це постійно прагнути кращого та ставити високі життєві цілі» – ділився роздумами Вадим Зібров. У своїй роботі фотограф дивиться, перш за все, на особистість, підбираючи образ, виходячи з тривалого спілкування, та не полюбляє, коли його обмежують в діях : « Мій погляд ні за які гроші не купується, якщо мене ставлять у рамки. У житті все корисно, але ніщо не повинно нами керувати».

 

Не лише фотографія стала приводом до зустрічі з Вадимом Зібровим. У залі Антикафе майстер із Кривого Рогу презентував свою книгу «Окна», котра була видана ще 3 роки тому. Творив письменник 4 місяці та, як результат, маємо 80 сторінок книги, головний герой якої – фотограф. Усі бажаючі наприкінці вечора мали можливість придбати книгу з автографом.  «Як я її написав? Я й сам досі не знаю» – посміхаючись, говорив автор.

Завершуючи зустріч, фотограф та письменник процитував Гоголя: «Немає вищої з насолод, як насолода творити…». Хочеться побажати Вадиму Зіброву творчих успіхів та звершень як у фотографії, так і в слові…

Юлія Коверга, 
Кристина Лисенко (фото), 
студентки-практикантки
«Університетського Слова»

 

Викладачі кафедри прикладної психології та логопедії Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти Ганна Лопатіна, Ольга Сербова та Наталя Цибуляк взяли участь у 11-ій Зимовій психологічній школі «Методологія і техніки роботи з людьми в складних життєвих обставинах і ситуаціях невизначеності». Так, протягом 5 днів (з 30 січня по 3 лютого 2016 ц. р.) у мальовничому казковому с. Пилипець Закарпатської області під керівництвом доктора психологічних наук, професора Швалба Юрія Михайловича учасники з усієї України обговорювали низку важливих психологічних проблем сьогодення, зокрема: суб’єктні параметри переживання ситуації; життєві зміни як основа особистісного проектування; життєві цілі і типи ціле покладання; технології та принципи роботи з людьми в складних життєвих обставинах і ситуаціях невизначеності тощо. Навчання видалось дуже насиченим та цікавим, адже проходило в формі організаційно-ділової гри, а довершували його чудові краєвиди та чисте повітря українських Карпат. 

Ганна Лопатіна, 
кандидат педагогічних наук, 
доцент кафедри прикладної психології та логопедії
Фото автора

4 березня в головній актовій залі Бердянського державного педагогічного університету відбудеться конкурс «Міс БДПУ – 2016», традиційно приурочений міжнародному жіночому дню. Це весняно-святкове сценічне урочистя проводиться вже багато років, під час якого університетські красуні, окрім головного звання», виборюватимуть першість у таких номінаціях: «Віце-міс Університету», «Міс Глядацьких симпатій», «Міс Грація», «Міс Посмішка», «Міс Чарівність», «Міс Привабливість», «Міс Оригінальність».

 

У конкурсі беруть участь вісім найкращих студенток з різних факультетів/інститутів університету. Підготовка учасниць  розпочалась ще в минулорічному листопаді. Цікавим фактом є те, що, на відміну від минулих років, у "Міс БДПУ" беруть участь лише дебютантки. Сама структура концертного дійства (різні конкурси +) кожного року змінюється, залишаються незмінними тільки дефіле конкурсанток та останній вихід. Також кожного року змінюється  тематика свята. Під час концерту виступатимуть не тільки конкурсантки, а й студенти з різних факультетів/інститутів нашого університету, які урізноманітнять свято цікавими вокальними номерами.

У підготовці до свята активно допомагає комітет профспілки  університету (голова – Віталій Лола), зокрема в придбанні корони для переможниці, стрічок та подарунків для учасниць.Організацією свята займається відділ з виховної роботи БДПУ, а також активну участь беруть заступники директорів і деканів з виховної роботи інститутів і факультетів. За сценарій та роботу з конкурсантками відповідає організатор культурно-дозвільної діяльності Анастасія Савон. Журі ще не визначене, однак вже зараз відомо, що це переважно будуть підприємці, які також вручать невеличкі подарунки учасницям.

 

Цей конкурс покаже не тільки вроду й чарівність дівчат, а й їх розум та кмітливість. Також кожна конкурсантка зможе представити свою майбутню професію. Тож підтримаємо дівчат та побажаємо їм натхнення та перемоги!

Дар`я Асауленко,
студентка-журналістка БДПУ,
практикантка «УС»
На світлинах: цікаві моменти з 
минулорічних університетських конкурсів краси
Світлини з архіву «Університетського Слова»

 

 

Інтерв`ю

Останні два роки кожен українець живе лише однією мрією – поверненням миру та відновленням кордонів нашої Неньки. Однак війна триває, і поки не відлунає останній вибух всі живуть у ритмі боротьби. Життя на мирній території не робить нікого байдужим до ситуації на Сході – люди допомагають переселенцям, займаються волонтерством, зокрема, допомогою армії. Не лишився осторонь і Бердянськ. В нашому місті існують три волонтерські групи, однак сьогодні мені випала честь взяти інтерв’ю у кандидата педагогічних наук, доцента кафедри музичного виховання, Анетти Іванівни Омельченко:

– Дякую, що знайшли вільний час для розмови. І перше питання – Ви, як одна з засновниць університетських «Наших Атлантів», знали, що ідея 4 людей трансформується у щось більше?

– Так, ми ніколи й не сумнівалися, що зможемо об’єднати значну  патріотичну частину населення міста й не тільки… І відрадно те, що до нас  також приєднались і переселенці, зокрема пані Любов, пан Олександр тощо. Не лишилися осторонь і приватні підприємці – Байдала В. В., Канаров В. А., Зінченко О. В. Сьогодні дуже багато людей допомагають нам готувати фронтові вантажі в зону АТО.

– Анетто Іванівно, як швидко минає час для волонтера?

– Час летить. Більше, ніж півтора року ми займаємося волонтерством. Кожного разу сподіваюсь, що ця поїздка буде останньою.

– Пані Анетто, що Ви відчуваєте, коли віддаєте захисникам України допомогу? Що бачите в їх очах?

– Відчуваю гордість за те, що в нас є такі захисники, такі мужні  чоловіки, біль за те, що вони в таких важких умовах. В їх очах бачу вдячність та повагу. Є бажання кожного обійняти й захистити від куль.

– Чи бувають моменти, коли опускаються руки? Що тоді є стимулом?

– Не буває. Таких моментів немає, бо поки йде війна, ми потрібні їм там, на фронті. Ми не розрізняємо з нашого краю чи ні, доброволець ти чи військовий ЗСУ.

– Чи співпрацюють між собою волонтерські групи Бердянська? Якщо так, то наскільки щільно?

– Так. Більше співпрацюємо з «Захистом». Часто телефонуємо для допомоги один одному, запитуємо про потреби, пропонуємо свою допомогу…

– Що, на Вашу думку, є патріотизмом, в реаліях, де межа між популізмом і справжньою любов’ю до Батьківщини ледве відчутна?

– Патріотизм – це розуміння того, в якій країні ми живемо, повага до воїнів, які захищають Україну, повага до рідної культури та мови. З цього витікає все інше…

– Анетто Іванівно, чого найбільше потребує нині «Наші Атланти»?

– Більше розуміння серед населення. І, звичайно, активнішої допомоги при формуванні чергового фронтового вантажу…

– Вдячний Вам за цікаве інтерв’ю. Удачі в цій важливій і нелегкій справі та, звичайно ж, швидшого повернення миру в Україну.

– Всі ми чекаємо миру. Дякую, удача нам потрібна завжди.

Розмовляв із Анеттою Омельченко
студент-журналіст БДПУ, практикант «УС»
Сергій Біленький
Світлини з архіву
«НАШИХ АТЛАНТІВ»

 

 

Кожного року викладачі Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ активно працюють і над створенням нових наукових та навчально-методичних посібників для поглибленого вивчення профільних тем. Якщо порівняти випуски їхніх праць з іншими роками, то на сьогоднішній день ми можемо спостерігати стрімкий прогрес у цьому напрямку. Кожен викладач хоча б один раз у п’ять років публікує свої наукові матеріали.

За більш детальною інформацією ми звернулися до заступника директора Інституту філології та соціальних комунікацій з навчально-методичної роботи, кандидата філологічних наук, доцента кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Ольги Сопіної.

– Скажіть, будь ласка, скільки наукових та навчально-методичних праць було видано в 2015 році?

– У минулому році викладачі інституту можуть похвалитися 32-а публікаціями, з яких – 4 монографії, 15 навчальних посібників, 9 збірників наукових робіт тощо.

–  А чи залучаються студенти до участі в народженні подібних  навчально-методичних видань?

– Навчальний посібник – видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий, тому з деяких навчальних курсів, наприклад, з методики викладання мови або літератури, можлива ілюстрація розробок конспектів чи фрагментів уроків, укладених студентами під час проходження педагогічної практики у середніх навчальних закладах.

• Якщо студент бажає ознайомитись з науковими та навчально-методичними матеріалами, то де їх можна знайти?
• У цьому випадку студент має звернутися до бібліотеки університету або до читального залу інституту, або на відповідну  кафедру й ознайомитись з тим чи іншим виданням. Крім того, в холі Інституту філології та соціальних комунікацій також створено стенд «Наші досягнення» з метою розповсюдження інформації про нові надбання викладачів та наукову продукцію інституту, що була щойно видана. Цей стенд оновлюється систематично, що говорить про досить високий рівень публікування.

Побажаємо нашим викладачам творчої наснаги та плідної праці в випуску нової друкованої продукції, котра так потрібна нашому студентству .

Кристина Лисенко,
студентка-журналістка БДПУ,
практикантка «УС»

 

Сьогодні я мала за честь поспілкуватися з дуже поважним і цікавим співрозмовником. Чому він заслуговує поваги і чим може зацікавити співбесідника, зараз розкажу. Анатолій Ілліч Дроботя –   кандидат технічних наук, у минулому – доцент кафедри математичного моделювання Бердянського державного педагогічного університету. Зараз він перебуває на пенсії, але з наукової ниви не пішов. У 2013 році Анатолій Ілліч уклав і видав Іспансько-український математичний словник, який містить понад 33 000 тисячі термінів! Знаючи це, я запитала, чи бував він у Іспанії? «Звісно що…ні», – відповів Анатолій Ілліч. Так, із самого початку, бесіда була сповнена вражень.

   

Вже цього року Анатолій Дроботя встиг взяти участь у міжнародному конкурсі перекладачів з іспанської мови і перемогти, з чим ми його щиро вітаємо! 

«Щоб заговорити іноземною мовою, не треба віддавати всі сили на вивчення слів та правил. Мова має зазвучати у вашому серці, треба лише відчути її мелодику, ритм. Той, хто систематично вивчає правила та слова, працює на силу. Щоб «зазвучало», треба зрозуміти – шо є в тій мові, чого немає в вашій, який у тієї мови інструментарій», – Анатолій Ілліч розповів мені, як правильно вивчати іноземну мову:

– Якщо я самостійну вчу мову, книжка має бути довідникова. Не уроки. Уроки «глушать» людину і переконують її, що вона ні на що не здатна. Тому що людина починає систематично щось вивчати, а для цього треба мати, щонайменше, потужну фотографічну пам’ять. Коли я вчив мову есперанто, я вчив 50 слів щодня…

– Порадьте методику!                                                      

 –Вчити треба так: По перше, звук і мелодика фрази. Тобто, як вони формуються. Або ти співаєш так, як «вони», або ніяк. По-друге, не треба тупо зубрити. Дивися інструментарій мови. Розберися з іменником, прикметником і дієсловом. Третє – як вони балакають. Англієць, скажімо,  говорить «я трохи збентежений» – ми так не кажемо. Ми кажемо: «Я – дещо збентежений». Дослівний переклад – хибний шлях у вивченні мови. Наступний крок – накопичення лексики. Вчи слова «за ситуаціями». Ти в кімнаті: довкола тебе є стіл, стіни, двері тощо. Ти вийшла на вулицю – це вже зовсім інша ситуація. Значить, тобі знадобляться зовсім інші слова. Вчити треба саме так, накопичуючи лексику «кущами». Що ти робиш, коли йдеш по вулиці?

– Нічого…

– Говори! Говори сама із собою іноземною мовою! Називай предмети, які бачиш довкола себе. Не гай часу. І пам’ятай – головне те, як вимовляється фраза чи слово, яка мелодика в мови. Треба навчитися говорити по-новому.

 Це та багато чого іншого розповів мені сьогодні Анатолій Ілліч Дроботя. Побажаємо йому успіхів і наснаги у написанні нових наукових праць та словникових шедеврів…

Аліна Голованова,
студентка-журналістка БДПУ,
практикантка «УС»
Світлини Івана Коляки 

 

Цьогоріч в Україні, на жаль, продовжиться зростання тарифів на комунальні послуги. Тарифи на світло будуть підвищувати декілька разів. Найближче подорожання очікує українців вже з 1 березня ц. р. Сьогодні ця тема дуже болюча для кожного з нас, тому хотілося б звернути увагу саме на цю проблему.

У порівнянні з минулим навчальним 2014-2015 роком плата за проживання у гуртожитку зросла на 353 гривні. Тому варто замислитись, що хоч і поступово, але ціни будуть йти догори. 

Постає цілком логічне питання, що робити далі, аби уникнути великого зростання оплат? Те, що залежить від нас самих – це економія. На жаль чи то на щастя, але в гуртожитку – електричні плити. Звичайно, ніхто не змушує економити на харчуванні, але хоча б, якщо кожен буде вимикати після себе, то рахунки за світло можуть приємно здивувати. 

  

Тим, хто намагається економити електроенергію, залишається відмовитися від цілого ряду переваг, котрі нам надає технічний прогрес. Якщо ноутбук або телевізор споживають відносно небагато – 25 та 150 Вт у годину, то чайник, праска або фен відчутно збільшують витрати. Тобто саме ті речі, без котрих у повсякденному житті майже неможливо, споживають найбільше світла. Знову ж таки, ніхто не змушує від всього відмовитись. Але зробити те, що в наших силах – зовсім не важко. 

Найчастіше можна спостерігати явище постійно увімкненого світла у коридорах, на блоках гуртожитку. Хтось забув, хтось не звик до економії, а хтось просто боїться спати у темряві. Шановні студенти, що мешкають у гуртожитку, рахунки за електроенергію залежать не лише від комунальних підприємств чи нестабільного курсу долара, багато що залежить від нас самих. 

Висновок простий – будь-хто може знизити витрачання електроенергії без наслідків для свого комфорту, якщо хоча б кожен буде вимикати світло або електричні плити після себе. Наша впорядкованість в руках кожного!

Юлія Коверга,
голова інформаційного сектору гуртожитку,
студентка-практикантка «Університетського Слова»