У п’ятницю, 24 вересня, відбулась онлайн-зустріч з популярним львівським письменником Богданом Коломійчуком у рамках Міжнародної наукової конференції «Сонячні кларнети: танець, музика, театр в літературних проєкціях».
Другий день учасники та учасниці наукового зібрання говорять про різні прояви інтермедіальності у художній літературі та інших видах мистецтва. Уже 21 рік поспіль існує традиція запрошувати на подібні заходи відомих українських письменників. Цього року гостем уже вдруге став Богдан Коломійчук.
Пан Богдан дуже стрімко ввірвався до української літератури після перемоги у конкурсі «Коронація слова» 2013 року, де отримав гран прі з романом «Людвисар. Ігри вельмож». У 2014 році у видавництві «Фоліо» почалося видання серії книжок історико-детективного жанру, героєм якого є лемберський комісар поліції Адам Вістович. Пізніше вийшов біографічний роман «Моцарт із Лемберга» (2018 р.), присвячений постаті сина Вольфганга Амадея Моцарта – Францу Ксаверу.
Ідея написати роман про Франца Ксавера, сина Вольфганга Моцарта, належала землячці письменника і відомій диригентці Оксані Линів, а твір мав стати літературним дітищем і продовженням до фестивалю «LvivMozArt». Франц Ксавер переїхав до Львова у 17 років, де прожив 36 років з 53. Поступово вивчаючи його біографію, юнацькі протести, перші досвіди, ці знання перетворились в один з найсуперечливіших романів Богдана Коломійчука. Завдяки цій роботі автор поповнив реєстр відомих львів’ян і репрезентував Львів своїм читачам.
Пан Богдан багато працював над різними документами, листами. Така копітка та рутинна робота швидко вимотує. Письменник, намагаючись відпочити і перезавантажитися, під час прогулянок вечірнім Зальцбургом, спостерігав, як спілкуються між собою жителі, покладався на тактильні відчуття:
«Мені було навіть важливо торкнутися поверхні річки, плеса річки. Можна подумати, ніби Дніпро має іншу воду, ніж Дунай. Я, мабуть, виглядав диваком. Але така професія, трошки напівбожевільна».
Наприкінці Богдан Коломійчук порадив звернути уваги на розвиток польської літератури у творах Щепана Лех Твардоха (романи «Морфій», «Король») та Марека Краєвського, зазначив, що окремої уваги заслуговує Фолькер Кутчер.
Текст і фото – Тетяна Волканова,
кореспондентка «Університетського слова»
