Страшно згадувати жахливі події, які пережив український народ у 1932–1933 роках. Моторошні картинки одразу з’являються перед очима тих, хто хоч раз чув про той жорстокий геноцид, який назвали голодомором. Він став ціною, яку заплатив український народ за прагнення до свободи. Комуністична влада всіма способами намагалася протистояти відродженню українською самобутності: цілеспрямовано знищуючи простих людей, вона намагалася змусити їх мовчати. Але українській народ, який завжди відрізнявся своєю незламністю, і на цей раз не полишив надій на світле майбутнє. Тому і ми, його нащадки, не забуваємо про загиблих під час голодомору пращурів.
За традицією цьогоріч студенти факультету філології та соціальних комунікацій БДПУ невеличкою колоною, з дотриманням усіх карантинних заходів, ушанували пам’ять жертв голодомору покладанням квітів до пам’ятника Жертвам голодомору 1932–1933 у Бердянську.
Своїм прикладом студенти показали, що навіть плин років не змусить забути роки страшного геноциду, а глибока повага до загиблих залишиться у серцях і думках нащадків.
Дарина Тестова, студентка 2 курсу ФФСК
Фотографії: Оксана Рева, студентка 3 курсу ФФСК
