університетські «НАШОАТЛАНТІВЦІ», очолювані Анеттою Омельченко, знову їздили до захисників рідної землі. Анетта Іванівна розповідає: « Кожен раз, коли я приїжджаю до них і чую слова подяки, мені стає трохи соромно й прикро. Адже це ми повинні їм дякувати, що живемо не під ворожими обстрілами. Цього разу ми також відвезли теплі речі для місцевих жителів Павлополя (в цьому нам допомогли СІМІКІ). Маскувальні сітки (наші і від Федора Тершака) і багато подарунків: смачні сухі бички від Ольги Губарь, пиріжки від Наталі Іванченко і і Ольги Удалової, пироги від Тетяни Петренко та Іннеси Скорик, сушені гриби від Віталія Матьовки, солодощі, термобілизну, в'язані шкарпетки від Віталія Белтадзе, одноразовий посуд від Віталія Расторгуєва, білі мішки від Влада Дроздова, смачні оселедці від Олега Зінченка, цигарки та цукерки від білоруського друга… Усе це ми вручили бійцям 8 батальйону УДА.
За кошти Алли Сердюк, Тетяни Подумей, Віолетти Гелли, Раїси Кіпершлак, Оксани Заяріної, Андрія Редька, Олени Білоног, Марини Гудзь, Любові Кардаполової, Тетяни Шилової, Людмили Афанасенкової, Тетяни Зінченко та інших ми змогли купити усе необхідне нашим хлопцям: вологі серветки, пральний порошок, туалетний папір, миючі засоби для посуду, овочі та яблука, флісові рукавиці… Дякую всім, хто допоміг зібратися в поїздку до наших захисників. Як би ви тільки знали, скільки слів подяки просили Вам передати наші бійці! Прості речі стають дуже важливими, оскільки ми привезли теплоту ваших сердець і, звісно, мені дуже хотілося їх побачити живими, здоровими і передати найкращі побажання від усіх наших друзів. На жаль, попереду зима. Я відчуваю, що вона не буде легкою, але тільки разом, ми зможемо її пережити. Ми вже плетемо білі сітки( дай, Боже, здоров'я усім, хто бере участь в цьому процесі) і, як завжди, ми чекаємо усіх небайдужих людей, які готові допомогти нашим хлопцям. Вони – живі, вони нас захищають».
НАШІ АТЛАНТИ
