Десять літ без Демиденка

20 грудня ц. р. минає 10 років з дня смерті Василя Купріяновича Демиденка

Василь Купріянович Демиденко – відомий психолог, учитель й наставник, щира серцем людина, яка виховала цілу плеяду відомих науковців.

Людину пам’ятають за її вчинки і відповідальність за їхні наслідки перед природою, суспільством і сумлінням.

Василь Купріянович Демиденко зробив у своєму житті надзвичайно багато.

Народився він 13 березня 1929 року у селищі Ємільчине Житомирській області в родині кравця та селянки. І хоча дитинство було непростим, обтяжене голодомором 30-х років, сталінськими репресіями та роками Великої Вітчизняної війни, Василь уже тоді висловлював велике бажання вчитися і займатися наукою.

Жага до знань привела молодого Василя на історичний факультет Житомирського педагогічного інституту, де він зарекомендував себе як допитливий уважний науковець.

Після закінчення інституту з відзнакою Василь Купріянович залишається у виші викладачем новітньої історії країн Сходу. Відгуки колег і студентів свідчать про неабиякий педагогічний талант молодого викладача, проте мрія досягти значних висот на науковій ниві не полишали Василя Купріяновича. І так склалася доля, що Василь Демиденко, подолавши величезний конкурс і успішно склавши іспит у всесвітньовідомого вченого, академіка Г. С. Костюка, вступив до аспірантури Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького на спеціальність «Психологія». Енергія молодого вченого, віра в успіх, інтелектуальність, майстерність і професіоналізм сприяли блискучому захисту кандидатської дисертації.

Свою трудову діяльність Василь Купріянович розпочав у Миколаївському державному педагогічному інституті ім. В. Г. Бєлінського на посаді старшого викладача, згодом – завідувача кафедри педагогіки та психології, а потім – і проректора з навчально-наукової роботи. На 12 років Миколаїв стає Демиденку рідним містом. Тут гартується його професіоналізм, розпочинається шлях як відомого вченого і громадського діяча.

У 1966 році В. К. Демиденка призначили на посаду ректора Бердянського державного педагогічного інституту імені П. Д. Осипенко. Він був наймолодшим серед ректорів вищих навчальних закладів України.

15 років Василь Купріянович присвятив розвитку інституту й міста. У той час розкривається увесь спектр його людських і професійних якостей: висока духовність, принциповість, справедливість у різних життєвих ситуацій, вимогливість до себе та інших, невтомність і наполегливість, прогностичність гармонійно поєднуються зі щирістю душі, співчуттям, увагою до інших, турботливістю, творчістю. Василь Демиденко був багатогранною людиною: сам любив співати і грав на баяні, брав участь у художньої самодіяльності. Без навчання в докторантурі готує до захисту дисертацію, де ґрунтовно розкриває психологічні особливості навчальної діяльності учнів, описує формування мотивації у процесі вивчення історії.

У наукових доробках Василь Купріянович не відходить від юнацького захоплення історією та майстерно поєднує наукові традиції з новою в ті часи психологічною наукою. У колі його наукових інтересів були проблеми морального виховання, актуальні питання психології вищої школи, мовленнєвий розвиток особистості, розвиток і формування внутрішнього світу учнів, навчання та виховання, професійного становлення, формування педагогічної майстерності у студентів педвузів тощо.

У 1971 році Василя Купріяновича обрали членом-кореспондентом АПН Радянського Союзу, оскільки за підсумками роботи Бердянський державний педагогічний інститут увійшов до п’ятірки кращих ВНЗ Радянського Союзу.

З 1981 року В.К. Демиденко очолює кафедру педагогіки і психології Бердянського державного педагогічного інституту, а з 2001 року – кафедру психології, де доклав чимало зусиль для відкриття в університеті спеціальності «Практична психологія».

Під його керівництвом у ті часи активно захищають дисертаційні роботи молоді викладачі. Василь Купріянович створив таку потужну психологічну школу, випускники якої (зараз уже кандидати наук, доценти, докторанти) продовжують досліджувати ті наукові проблеми, якими переймався неперевершений психолог, плідно працюючи на розбудову університету та вітчизняної освіти. Його зусиллями у 1992 році в БДПІ була відкрита аспірантура зі спеціальності «Педагогічна та вікова психологія».

Усіх колег вражала працездатність, порядність, відповідальність та відданість роботі Василя Купріяновича – він автор понад 200 наукових робіт. І в той же час завжди був готовий прийти на допомогу, дати слушну пораду, підтримати ініціативу. Він завжди був щиро відкритий до спілкування і з колегами, і зі студентами. До останнього був на робочому місці.

Василя Купріяновича Демиденка вже 10 років немає серед викладачів Бердянського державного педагогічного університету, але традиції й помисли відомого психолога продовжують жити.

Кафедра психології
Бердянського державного
педагогічного університету
На світлинах: В. К. Демиденко