Єдині думки, що виникають, єдині синоніми, що згадуються, малюють у нашій уяві жахливі картини минулого, важкого минулого, забути яке ми не можемо і не маємо права.
Сьогодні, 26-го листопада, ми – студенти та викладачі БДПУ, хочемо вшанувати пам’ять усіх закатованих та загиблих під час геноциду 1932-1933 років. Штучний геноцид, створений радянською владою у 1932-1933 роках, забрав життя мільйонів українців і назавжди викарбував у пам’яті їх побратимів жахливу картину смерті. Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. Половина загиблих внаслідок Голодомору – діти та підлітки. Геноцид 1932–1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року.
Зазвичай у цей день кожен українець відвідує поминальне богослужіння, віддаючи дань пам’яті та виражаючи свої співчуття. У реаліях сьогодення ми хочемо згадати імена всіх українців, які віч на віч зіткнулися з голодною смертю. Майже все своє існування наш народ виборює право на свободу, а на сьогодні – ми виборюємо право жити у власній країні за її законами та звичаями. Ми, будучи сміливими нащадками, за будь-яку ціну не допустимо повторення цієї моторошної історії. Нині ми не маємо змоги зібратися великою університетською родиною, але кожен з нас може долучитися до акції «Запали свічку», проявивши таким чином скорботу за загиблими. Головне пам’ятати про те, що ми не можемо та не маємо права забувати цю страшну трагедію, щоб у жодному разі не допустити чергової хвилі репресій з боку загарбників.
Дарина Тестова,
здобувачка вищої освіти спеціальності 061 Журналістика
