В останній тиждень вересня Україна згадує про жертв Бабиного Яру, урочища біля Києва, де 29–30 вересня 1941 року відбувся перший масовий розстріл цивільного населення нацистською окупаційною владою. Ці події невимовним болем відгукуються в пам’яті різних етнічних груп України, представники яких загинули в Бабиному Ярі.
Однією з жертв, наприклад, стала і українська поетеса Олена Теліга. Але особливо трагічним це місце є для євреїв світу, які кожен рік згадують Бабин Яр як один із символів Голокосту – злочину, який призвів до фізичної елімінації від 4 до 6 млн. євреїв. Трагізму додає факт, що більшість жертв Голокосту походило зі Східної Європи, в тому числі України – території, де єврейське населення проживало століттями і створило унікальну культуру світового значення.
Пам’яті про цю трагічну подію історії України були присвячені кураторські години груп істориків та правознавців гуманітарно-економічного факультету. Куратори та студенти згадували передумови ксенофобії та нетерпимості до різних форм інакшості, які охопили міжвоєнну Німеччину, а також поетапність масових розстрілів у Бабиному Ярі від перших днів німецької окупації до часу визволення Києва від нацистської влади. Згадувалися і різні відомі діячі окремих етнічних груп, які загинули в Бабиному Ярі. Організатори зустрічей використовували документальні фільми та фотографії, згадували праці відомих дослідників: Т. Снайдера, М. Флемінга, Д. Бергена, українських вчених Українського центру вивчення історії Голокосту.
Лейтмотивом зустрічей була ідея, що всупереч трагічним урокам ХХ ст. масові злочини продовжуються. Людство не зробило належних висновків і до влади нерідко приходять диктаторські режими, які, вдаючись до популістичної риторики, здобувають підтримку населення, а потім використовують мову нетерпимості для збереження влади. На кураторських годинах підкреслювалося, що справжня причина нинішньої повномасштабної війни росії проти України криється в бажанні російського диктатора зберегти владу, завдяки «переможній» війні вона прагне вирішити проблему браку легітимності. Усі куратори звернули увагу на злочинний характер російської окупації, який містить елементи нетерпимості до української національної культури. Акцентували на «неблагонадійних» соціальних групах та релігійних конфесіях, які не вписуються в політику Кремля, базовану на поєднанні імперіалізму та радикального етнічного націоналізму.
Викладачі та студенти згадали ракетний обстріл армією рф Бабиного Яру, що стало для світу не меншим символом російського вторгнення, ніж розстріл цивільних громадян України та військовополонених у Бучі, Ірпіні та Ізюмі.
Пам’ятаючи про жахливі жнива Бабиного Яру згадуємо і українців – нинішніх жертв російської агресії. В жалобі схиляємо голови у пам’ять про тих, хто став жертвою німецького нацизму і російського «русского міра».
За матеріалами гуманітарно-економічного факультету
