Свій ювілейний день народження відзначає доктор економічних наук, професор факультету економіки та управління БДПУ Марина Вікторівна Ґудзь
…Перед тим, як привітати ювілярку, давайте познайомимося з найзнаменнішими моментами з її життєпису:
«Народилася в Сумах у сім’ї військовослужбовця. Батько, Віктор Якович, родом із полтавських хліборобів. Мати – Людмила Іванівна, із сім’і робітників, рано втратила батька, що прийшов з війни зраненим. На шкільному балу мама-випускниця і молодий курсант артилерійського військового училища познайомилися, а через два роки і побралися.
Батька – молодого лейтенанта, направляють проходити службу до Кавказького військового округу: у Грузію, у військовий гарнізон Авчала на окраїні Тбілісі, потім Душеті, потім Ленінакан у Вірменії, де я прийшла на Землю. Двома роками раніше у Тбілісі народилася моя старша сестра – Галина. Ото і вся наша родина. І так до моїх 14 років ми проживали в умовах справжньої «дружби народів», де разом із гарнізонними дітьми гралися із вірменами та дітьми інших національностей.
У 1970 р. пішла до першого класу і до п’ятого класу навчалася у вірменській школі. З дитинства запам’яталося: гори-гори, а найбільш ласим делікатесом для мене, що надворі майже весь час проводила в іграх, був змащений олією та посипаний сіллю шматочок житнього хліба. Смакота…
Далі за місцем проходження служби батька був переїзд до Польщі, де назви польських містечок Свідніца, Свінтошів, Лєгніца стали близькими. У Лєгніці була школа-інтернат, де я навчалася 7-9 класи, і привчалася до самостійності: у навчанні, в організації дозвілля, власного бюджету і часу. За три роки перебування у Польщі я вивчила польську мову, перейнялася культурою цих людей, закохалася у мальовничу природу, яку поляки уміють берегти.
Випусковий рік навчалася у Сумах, звідки родом мама, у рідної тітки. Закінчивши середню школу, у 1981 р. вступила до Сумського педагогічного інституту імені А. С. Макаренка за спеціальністю історія та педагогіка, а в 1986 р. успішно його закінчила з дипломом з відзнакою. Три роки обиралася депутатом міської ради народних депутатів м. Суми, що й визначило надалі вибір теми дисертаційного дослідження "Ради народних депутатів трудящих в період хрущовської «відлиги»"…
Прозрівала разом зі своїми учнями. У самий розпал горбачовської відлиги мала щастя працювати у школі – із старшокласниками – вела історію – так, що усі мої вихованці вступили до провідних вузів Москви, Києва, Ленінграду, Харкова, що стало визнанням педагогічної майстерності, підтвердженням правильності обраної професії за покликанням.
У 1986 р. була запрошена на роботу на свій факультет, спочатку лаборантом кафедри, а через рік була запропонована ставка асистента і ще з більшою наснагою взялася до роботи.
З 1989 по 1991 рр. проходила стажування в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, де підвищувала свій кваліфікаційний рівень, здала екзамени кандидатського мінімуму, захистила кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.
Починається бердянський відлік моєї життєдіяльності – переїхала на постійне місце проживання до м. Бердянська, де працювала з 1992 по 1997 р. на посадах старшого викладача, доцента кафедри історичних та економічних дисциплін.
Протягом 1997-2003 рр. працювала доцентом кафедри управління та соціальних технологій Азовського регіонального інституту управління. У 2001 р. закінчила Азовський регіональний інститут управління при Запорізькому державному університеті за спеціальністю «менеджмент організацій» та отримала кваліфікацію економіста-менеджера, що стало ключовою подією у зміні моєї професійної орієнтації.
У 2002 р. – слухач ХІІ Східної літньої школи Варшавського державного університету.
Знаменною подією у моєму житті стало прийняття рішення про необхідність і доцільність науково-освітнього стажування у Польщі. У 2001-2002 рр. – стипендіатка Програми ім. Лейна Кіркланда при підтримці польсько-американського фонду свободи та польсько-американської Комісії ім. Фулбрайта (Республіка Польща). Закінчила післядипломну Студію Адміністрації та Управління для управлінських кадрів місцевих органів влади Інституту муніципального менеджменту (CSSA) у Любліні (Республіка Польща).
Наукова активність споріднилася з потребою розвитку особистості, громадянської позиції, що втілилося у цілу низку міжнародних проектів, а також започаткування організованої громадської діяльності. 5 вересня 2002 р. Бердянським виконкомом Запорізької області (Україна) видане за № 519 свідоцтво про реєстрацію громадської організації "Асоціація "Європейський шлях". Упродовж років активної діяльності очолювана мною громадська організація Асоціація «Європейський шлях» реалізувала понад 30 міжнародних проектів у сфері муніципального управління, молодіжного підприємництва, соціальної політики.
З 2003 року починається новий етап професійної кар’єри, освячений запрошенням до роботи (поверненням) до Бердянського державного педагогічного університету у якості завідувача новоствореної кафедри менеджменту організацій та правового забезпечення господарської діяльності. За рейтингами діяльності науково-освітніх підрозділів очолювана мною кафедра займала 5-6 місця по університету, що свідчило про працездатність колективу.
Протягом 01.09.2007 – 31.08.2010 р. навчалася в докторантурі Інституту економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецк, де 13 травня 2011 року на засіданні спеціалізованої вченої ради успішно захистила докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.
Є автором (співавтором) понад 130 наукових праць з проблем регіональної економіки та управління, економіки рекреації і природокористування.
Маю низку свідоцтв та інших підтверджень, що засвідчують моє зростання у освітній та професійній діяльності.
…Дякую своїм батькам – Людмилі Іванівні та Віктору Яковичу, дітям – Олені й Анастасії, зятю Івану, внукам Павлові і Марії за науку і Божий дар бути та усвідомлювати себе люблячою донькою, відчувати материнське щастя від вдячних дітей, бачити лукаві оченята радісних онуків!
Доля звела з моїм чоловіком – Ґудзем Петром Васильовичем, прізвище якого давно вже стало й моїм. Вдячна йому: як моєму коханню, батькові моїх дітей, моєму другові і натхненнику, моїй опорі у житті, у святах і буднях.
Низький уклін моїм учителям по життю – шкільним педагогам, науковцям Корогод Галині Іванівній, Горбулу Олександру Дмитровичу, Василенку Валерію Миколайовичу, організаторам науки і освіти Котляревському Марку Борисовичу, Зарві Вікторії Анатоліївні,Крижку Василю Васильовичу і особливо – другу нашої сім’ї, нашому лікареві, моєму духовному наставнику Олегу Миколайовичу Фаттахову».
Вітання шлють Вам нині всі –
І друзі, й рідні, і знайомі:
Тримайтесь завжди у красі
В життя свого багатім домі…
«Університетське Слово»
