"Університетське Слово"

Її, ювілярку нашу – Галину Володимирівну Казачковську, якими тільки епітетами не нагороджували вчора всі, хто долучився до відзначення її свята в конференц-залі університету! Вона – благородна, великодушна, весела, вірна, делікатна, добра, енергійна, життєрадісна, завзята, квітуча, красива, мудра, мужня, неспокійна, ніжна, показна, привітна, розважлива, сердечна, терпляча, тямуща, чарівна, чесна, чуйна, шаноблива, щира… І епітети ці, перемішані з цікавими фактами-спогадами, звучали з вуст заступника міського голови Людмили Шаповалової, першого проректора БДПУ Володимира Федорика, голови комітету профспілки Віталія Лоли, заступника декана факультету економіки та управління Ірини Нагай, завідувача навчальною археологічною лабораторією університету Валентини Папанової, друзів з далекого та зовсім близького минулого, колишніх співробітників з АРІУ та теперішніх – з інститутів і факультетів і, звичайно ж, її студентів…

А Галина Володимирівна все це заслужила своєю багаторічною трудовою діяльністю, активністю, всім вагомим змістом свого життя.

«Університетське Слово»

На світлинах: так учора вшановували ювілярку Галину Казачковську в конференц-залі БДПУ

Світлини Олександра Бачурського,

студента факультету економіки та управління БДПУ

Яка чудова на землі обнова:

В осіннім небі – музика пливе,

Відкрийте душу для пісень і слова,

І хай вона від цього оживе.

Хай полетить високо, заспіває

У цей прекрасний, неповторний час.

Хай лине музика і хай Земля співає

В осіннім золоті чарівний вальс…

…Отакими, лірично налаштованими, прямували сьогодні до своєї найголовнішої актової зали керівники, викладачі та студенти нашого університету на традиційний «Осінній Бал», щоб не тільки насолодитися чарами музики та танцювального мистецтва, а й дізнатися, хто з багатотисячного студентського товариства виборов першість у різних номінаціях та став найголовнішою персоною «Студент року-2013». Провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко, комітет профспілки БДПУ (голова – Віталій Лола), Студентський клуб (керівник – Євген Голік) подбали, щоби цьогорічне найголовніше осіннє студентське дійство перетворилося в привабливу, захоплюючу феєрію краси, мистецтва, вдячності…

Дев’ятнадцять студентських пар із різних інститутів та факультетів під невмирущі мелодії вальсу та полонезу виборювали горде звання Королеви та Короля балу – цьогоріч ними стала пара № 19: А. Лєконцева та Д. Гавріш. Десятки талановитих студентів університету очікували цього дня почути саме своє прізвище серед найкращих у номінаціях, проте такої честі удостоїлися: «Студент-вчений року» – Алла Дерябіна та Анатолій Тюркеджи, «Студент-артист року» – Уляна Єгорова, «Студент-журналіст року» – Олександр Степаненко, «Студент- спортсмен року» – Ганна Терещенко, «Студент-суспільний діяч року» – Станіслав Захаревич, «Студент-профспілковий діяч року» – Валерія Калайтан, «Студент-волонтер року» – Анастасія Кочмар, «Студент-лідер студентського самоврядування року» – Вікторія Каліберда, «Студентська сім’я року» – Сергій Негрій та Надія Негрій, а також Максим Васильєв та Анастасія Васильєва. А горде звання «Студент Року 2013» заслужено отримав студент факультету економіки та управління Володимир Жаров.

Усіх талановитих студентів вітали та вручали винагороди, дипломи, цінні подарунки, квіти: перший проректор університету Володимир Федорик, проректор з наукової роботи Ігор Богданов, координатор міжнародної діяльності університету Ігор Лиман, директори інститутів, декани факультетів, представники кафедр, щедрі спонсори … Керували всім дійством Анетта Омельченко та працівниця Студентського клубу Анастасія Котельникова. Танцювальний колектив «Мрія» дарував глядачам вальс і румбу, Уляна Єгорова – пісню «Когда живет любовь», ансамбль «Феєрія» – пісню про осінь, Ігор Кірілюс – чарівну саксофонну музичну композицію…

Талантів багато не буває. Як у танцях, так і в навчанні, в будь-яких сферах такого цікавого та незабутнього студентського життя. І приємно, звичайно, що в нашому університеті вміють не тільки відшуковувати ці таланти, а й гідно вшановувати їхніх володарів.

Дар’я Калюжна,

студентка-журналістка БДПУ

На світлинах Олександра Лазукіна: сьогоднішній університетський «Осінній Бал»

17 жовтня ц. р. наша університетська родина допомагає шанованій всіма Галині Казачковській відсвяткувати свій ювілейний День народження

…Коли говориш-думаєш про таких жінок, як Галина Володимирівна, то слова так і хочеться римувати:

Літа і зими пролітають,

Торкаючись душі та серця…

Із ювілеєм Вас вітають –

У це повірити прийдеться,

Як і в правдивість щирих тостів,

Що в Вашу честь сьогодні линуть,

Бо Ваші всі найліпші гості

Найщасливіші в ці хвилини…

…Але спочатку трохи інформації прозою, з її біографії. Народилася в сім'ї службовців у Донецьку: батько – Кардаш Володимир Дмитрович – ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер Орденів Слави прокрокував військовими дрогами від Мелітополя до Берліна, мати – Кардаш Поліна Михайлівна пройшла трудовий шлях від рядового інженера до провідного спеціаліста Донецької обладміністрації; з дитячих років батьки виховували в дочки повагу до людей і любов до праці. Професійну діяльність Галина Володимирівна присвятила «ниві освіти»: у 1975 р. закінчивши Бердянський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання», отримала можливість здійснити свою дитячу мрію – вчити дітей. Перші вісімнадцять років педагогічної діяльності проходили в середній школі № 10 (нині – гімназія № 2) та міському Будинку піонерів і школярів ім. Є Руднєвої.

Йшли роки, зміни в країні знаходили відображення в долях людей. У 1996 році Галина Володимирівна успішно закінчила Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана і перейшла на роботу в Азовський регіональний інститут управління, де стала ініціатором відкриття нової спеціалізації «Менеджмент готельного, курортного та туристичного сервісу» в рамках спеціальності «Менеджмент організацій».

Робота в сучасній вищій школі вимагає високої кваліфікації. У 2003 р. на базі Донецького інституту економіко-правових досліджень НАН України Г. В. Казачковська захистила дисертацію, їй присвоєно вчений ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка». У 2005 р. за заслуги у сфері підготовки фахівців і наукові досягнення Г. В. Казачковській присвоєно вчене звання – доцент.

Сьогодні Галина Володимирівна очолює кафедру менеджменту готельного, курортного та туристичного сервісу Бердянського державного педагогічного університету. Її педагогічний стаж складає 38 років, 20 з яких – робота у вищій школі.

Галина Володимирівна – прекрасний педагог, чудовий організатор, згуртувала навколо себе творчий колектив однодумців. Вона постійно підвищує свою кваліфікацію, активно займається науковими дослідженнями: має близько 40 наукових публікацій, присвячених вирішенню проблем рекреаційно-курортного та туристичного господарства регіону Північного Приазов'я. Відмінник народної освіти України. Нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Запорізької обласної державної адміністрації, міського голови Бердянська.

Галина Казачковська – відомий в регіоні фахівець у сфері готельного, курортного та туристичного бізнесу. Вона регулярно проводить навчальні семінари, тренінги для фахівців міськвиконкому, підприємців, представників органів місцевого самоврядування. Будучи тренером Всеукраїнської громадської організації Творчий Центр «ТЦК», пройшовши стажування в США, Галина Володимирівна провела багато тренінгів та семінарів, спрямованих на розвиток громади, неурядових організацій, органів місцевого самоврядування, бізнесу в Україні, Росії, Білорусії, Грузії, тощо.

Вона завжди відрізнялася активною життєвою позицією. З 1991 р. по теперішній час очолює міську громадську організацію – Бердянський міський комітет руху «Педагоги за мир та взаєморозуміння». Має успішний досвід розробки та реалізації проектів, у тому числі спрямованих на просвітницьку діяльність, підвищення громадянської свідомості і активності молоді, розвиток місцевої громади, місцевого самоврядування…

З ініціативи Г. В. Казачковської професійні зв’язки Бердянського міського комітету руху «Педагоги за мир та взаєморозуміння» з педагогами польського міста Бєльско-Бяла поклали початок побратимству двох міст, яке продовжується і досі.

У 1994 р. Галина Казачковська стала ініціатором створення в Бердянську грецького товариства і очолювала його до 1998 року але й до сьогодні продовжує активно працювати в товаристві як заступник голови.

Галина Володимирівна має чудову родину: її чоловік – Валерій Вікторович Казачковський – відомий в Бердянську тележурналіст, фотохудожник. Подружжя, яке прожило разом майже 40 років, виховало двох дітей: Єгор і Варвара вже мають свої сім'ї, глибоко шанують цінності та продовжують традиції дружної родини Казачковських.

Сьогодні, кожний, хто Вас знає,

З відкритим серцем привітає,

Будуть і тости, будуть квіти,

І колективне «Многі Літа!!!».

«Університетське Слово»

На світлинах із архіву редакції: нинішня ювілярка Галина Казачковська в різних іпостасях, в різних моментах свого змістовного та цікавого життя

Протягом трьох днів (8-10 жовтня) в Києві проходила Міжнародна конференція з питань формування здорового способу життя молоді, учасником якої була провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко. На прохання редакції сьогодні Анетта Іванівна ділиться своїми враженнями.

Конференцію проводили Міністерство у справах молоді та спорту України, Програма розвитку ООН в рамках проекту «Зміцнення національної спроможності для ефективної відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні». Це була свого роду платформа для обговорення найважливіших питань у галузі зміцнення здоров`я молоді, обміну досвідом та найкращими практиками, аналізу існуючих підходів і розробки ефективних рішень. Конференція зібрала близько ста учасників (урядовців, експертів у сфері зміцнення здоров’я молоді, представників неурядових організацій та бізнесу) з усіх 27-и регіонів України, а також представників біля 10-и країн Центральної та Східної Європи. Учасники конференції визначили основні досягнення та проблеми в цій області й обговорили загальні тенденції формування здорового способу життя молоді, механізми впливу на процеси зміцнення здоров’я молоді, зуміли знайти вирішення деяких місцевих проблем.

Запорізьку область на конференції, окрім мене, представляв завідувач кафедри анатомії і фізіології людини та тварин, доктор педагогічних наук, професор Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького Іван Аносов, який презентував свою електронну програму, присвячену здоровому способу життя.

Цікавими були виступи представників відділів молоді та спорту різних областей України, міжнародних організацій та фондів. Наталія Лук’янова, голова правління міжнародної організації «Социальные инициативы по охране труда и здоровья» показала цікаву презентацію «Роль институтов гражданського общества в развитии навыков здорового способа жизни детей и молодёжи», в якій показала гострі проблеми з питань формування здорового способу життя молоді. Представники Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександа Яременка, кандидати соціологічних наук О. Балакірєва та Т. Бондар представили результати досліджень, які проводилися протягом останніх п’яти років. Вони зазначили, що особливістю наукового забезпечення соціальних програм у період реформування суспільства є динамічність процесів, що потребують використання адекватних дослідницьких методів та технологій.

Доктор медичних наук, професор Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України Н. В. Коляденко у своїй доповіді «Профілактично-реабілітаційна спрямованість – пріоритетний вектор розвитку системи охорони здоров’я в Україні» розкрив основні вектори реформування медицини Україні. Представники програми «Вибір» проказали також свої заходи з теми «Профілактика наркоманії ВІЛ/СНІДу та злочинності в м. Чернігові в 2012/2013 н. р.».

Конференція пройшла на високому наукову рівні, кожен мав право розповісти про свої заходи і поділитись досвідом.

професора Лариси Зайцевої, загартовані практикою

Одним із пріоритетних напрямків роботи кафедри дошкільної освіти ІСПКО БДПУ є співпраця з педагогами дошкільних навчальних закладів. Викладачі кафедри розробляють методичні посібники, які допомагають практикам реалізовувати вимоги Базового компонента дошкільної освіти України. Актуальні питання сучасної дошкільної освіти висвітлюються науковцями кафедри на семінарах, під час консультування. Кафедра співпрацює не тільки з практиками Бердянського району, а й з іншими регіонами України. На початку жовтня відбулися зустрічі з інспекторами, методистами, вихователями Донеччини. У містах – Донецьк, Єнакієве, Горлівка, Артемівськ, Макіївка, були проведені семінари, на яких доктор педагогічних наук, професор Лариса Іванівна Зайцева висвітлювала питання впровадження діяльнісного та компетентнісного підходів у процес ознайомлення дитини-дошкільника з математичними уявленнями, побудови навчання дітей дошкільного віку математики з урахуванням індивідуальних особливостей. Високу оцінку практики дали методичним посібникам для дітей різних вікових груп з формування логіко-математичної компетентності та ознайомлення з об’єктами довкілля, у яких представлена система занять та практичних ситуацій, методичні рекомендації для педагогів. Протягом трьох років вихователі міста Макіївка здійснюють математичний розвиток дітей дошкільного віку спираючись на матеріали, розроблені Л. І. Зайцевою. На семінарі вони поділилися досвідом роботи за цими посібниками, провели відкриті заняття, а діти продемонстрували математичні знання та уміння.

Підтвердженням необхідності співпраці науки і практики, дієвістю та ефективністю таких заходів стала пропозиція управлінь дошкільної освіти про укладення угод про подальшу спільну роботу.

Кафедра дошкільної освіти ІСПКО БДПУ

На світлині: впровадження в практику нових теоретичних методик Ларисою Зайцевою

Де б вони ще опинилися в одному товаристві – юні й молоді громадяни України з усіх куточків Вітчизни, від третьокласників до студентів вишів – як не в столиці на щорічному зібранні переможців конкурсу імені Петра Яцика? Там я зустріла і шестикурсницю-філологиню з Бердянського педуніверситету Ольгу ТРЮХАН.

УК: Якщо ти, Олю, – учасниця саме цього мовного змагання не вперше, то з якого віку до нього долучилася?

– Ще з 5 класу, тобто вже 11 років поспіль. Перемагала в місті, області. У Києві, на загальнонаціональному етапі, отримала цього разу нагороду за третє місце, а торік повернулася зі столиці з відзнакою за друге. Але найголовніше для мене не перемога, а саме участь. Бо дедалі більше чогось навчаєшся, підвищується інтерес і до української мови, літератури, і до саморозвитку загалом.

УК: Чим найбільше приваблює тебе цей конкурс?

– Завжди дуже цікавими творчими завданнями, де треба мислити і мати чуття мови. Патріотизм, про який я писала цього разу, – для мене не просто слова, не щось міфічне й ефемерне, а абсолютно матеріальне й дуже практичне поняття: кожна людина, якщо вона свідомий громадянин, повинна приносити користь державі. Адже будь-яка любов, і до Вітчизни також, має свої вияви.

Я живу в російськомовному Бердянську, в повсякденні послуговуюся теж російською. Українською говорила в школі, нині – з бабусею, дідусем, в університеті. Бувають такі дні (навіть не знаю, чому, не вистачає, мабуть, саме такого спілкування), що переходжу на українську і в колі друзів. Ніякого бар’єру не виникає, вони розуміють мене, але відповідають російською.

УК: Ти б хотіла розмовляти українською постійно?

– Так. Але до цього ще треба дійти, бо, повторюю, моє місто – російськомовне.

УК: Аби наші співвітчизники йшли до державної мови не з поспіхом черепах, що, на твою думку, прискорило б цей процес в Україні?

– Більше треба книжок видавати нею, все телебачення зробити українськомовним. І мотивувати людей до державної мови, показувати, яка вона розкішна, багата, піднімати її престиж на державному рівні, соціальному й індивідуальному, бо її важливість має усвідомити насамперед кожен зокрема.

УК: Хто надихав українською мовою тебе?

– У школі вчителька, Тетяна Володимирівна Кокора, я просто заслуховувалася її вимовою, тим, як вона висловлювала свої думки. В університеті мовний авторитет для мене – викладач Володимир Анатолійович Ніщета, низький йому уклін. Завдяки цим людям і багатьом іншим я захопилася українською мовою і зрозуміла, що хочу опанувати її так само, і мені є до чого прагнути.

А ще раніше, змалку, до рідної української мови призвичаювали дідусь Тихін Іванович і бабуся Лідія Макарівна, мамині батьки. Коли вони познайомилися, їй було 17 років, йому 19. Він приїхав у село за якимось завданням, зустрів її на вечорницях, запросив потанцювати, і все – любов з першого погляду, за тиждень отримали благословення батьків і одружилися.

Від автора. Так закохуються (знаю не один випадок) і в Україну та її мову – з першого погляду й назавжди – люди різних національностей, з інших країн. І на противагу багатьом російськомовним громадянам нашої держави спілкуються з нами «по-нашому» вже за рік-два…

Повністю матеріал "З такими за державу не образливо" читайте в "Урядовому кур'єрі" за таким посиланням: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/z-takimi-za-derzhavu-ne-obrazlivo

Сьогодні, 11 жовтня, в головному корпусі БДПУ було більш галасливо, як завше, бо актова зала запрошувала студентів усіх курсів та спеціальностей на конференцію під назвою “Студентське самоврядування БГПУ та його роль у формуванні національних загальнолюдських цінностей”.

Розпочалося все з виступу голови студентської ради БДПУ Вікторії Каліберди. В її звіті висвітлювалися найцікавіші масові заходи, в яких брали участь або були задіяні активісти студентської ради в минулому році; звучали їх імена; найактивніші студенти отримали Почесні грамоти. Звіт підкріплювався презентаційними світлинами, що відображали найцікавіші події з усіх сфер студентського життя.

Згодом провідний фахівець з виховної роботи університету Анетта Омельченко провела відкрите голосування, за результатами якого головою Студентської ради на наступний рік знову обрано Вікторію Каліберду.

А завершилася конференція словами новообраної голови: “ Дякую за вашу віру в мої сили та щиру підтримку”.

Аліна Голованова,

Олександр Степаненко (фото),

студенти БДПУ, кореспонденти “ УС”

Не так давно на електронну адресу нашого університету надійшов лист із Львівської Школи журналістики Українського католицького університету (УКУ), в якому містилося запрошення для студентів-журналістів на майстер-класи від головного редактора видання «Крымская газета» Сергія Тихого та заступниці головного редактора «Kyiv Post» Катерини Горчинської. Ідея виявилася настільки цікавою, що її підтримали ректор університету, професор Вікторія Зарва, директор Інституту філології та соціальних комунікацій Ольга Харлан, кафедра. Відразу було сформовано чотири групи наших студентів-журналістів, на яких чекала захоплююча подорож до старовинного Львова. Сьогодні до рідного Бердянська повернулася перша четвірка молодих журналісток. Своїми свіжими враженнями від побаченого та почутого ділиться студентка 54-ї групи ІФСК Вікторія Лутчак:

«Чудово, що наш університет дає можливість для саморозвитку»…

Я просто в захваті від рівня організації тренінгу. За цей невеликий проміжок часу (7-10 жовтня) ми побачили багато чого цікавого та почерпнули неймовірну кількість корисної інформації. Це добре, коли наш університет надає можливість для саморозвитку. У Львові ми знайшли нових знайомих з Києва, Маріуполя, Одеси, Луганська. Самі тренінги та й зустрічі проходили в теплій та затишній атмосфері. У перший день представник УКУ Андрій Фендик провів екскурсію старовинним корпусом, вразив нас храм, куди кожен із студентів може будь-коли заходити та проводити таїнство духовного очищення. Цікавим було знайомство з Студентським колегіумом: тут студенти не тільки живуть, а й навчаються (див. світлини). На базі Українського католицького університету функціонує бізнес-школа, де бажаючі за помірні кошти можуть скористатися послугами різноманітних курсів. Функціонують тут окремі кімнати відпочинку та переговорів для кураторів і студентів, «смачна» та затишна їдальня…

В наступні два дні проходили майстер-класи: «Як створити якісну газету» – від головного редактора видання «Крымская газета» Сергія Тихого та «Як працювати в Україні за західними стандартами журналістики» – від заступниці головного редактора «Kyiv Post» Катерини Горчинської. Обидва тренери ділились своїм досвідом роботи в ЗМІ, проводили дискусії стосовно проблем етики, давали поради, звідки брати ідеї для написання статей та наводили приклади їх правильної побудови. Львівські тренінги, звідки я винесла дуже багато корисної інформації, обов’язково допоможуть мені в майбутньому.

Під час перебування у Львові збулася ще одна моя мрія! Колись давно я дивилася телепередачу про Юлію Бориско (ведучу новин «ТСН» на каналі «1+1»). Вона розповідала про себе, про Львів, місто, де вона народилася, виросла. І мені запам’яталося там одне місце: костел з написом «SOLI DEO». І ось, під час однієї із прогулянок містом, абсолютно випадково побачила цю загадкову і, як для мене, дуже гарну й надзвичайно красиву будову. Я просто не повірила своїм очам, що це він, той самий Домініканський костел (назву дізналася у своєї подруги-львів’янки Марти). Не знаю як описати мої відчуття на той момент. Скажу одне: «Це здорово, коли збуваються твої мрії!!!». Навіть такі, на перший погляд, нездійсненні…

---

Кристина Корінець: «Ще один крок до професійного злету»

Одне з найкрасивіших міст України – Львів – зустрів нас сприятливим днем та теплими променями сонця. Чотири студентки-журналістки кафедри соціальних комунікацій БДПУ – я, Юлія Барно, Ганна Сластіна та Вікторія Лутчак – вперше в житті опинилися в місті левів з метою відвідати майстер-класи, які організували в Українському Католицькому Університеті (УКУ) за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні. Почуте та побачене стало для нас новим відкриттям у світі журналістики. Незважаючи на п’ятигодинні тренінги, ми зовсім не відчували втоми, адже хотіли почерпнути зі слів тренерів знання, які, безумовно, не стануть зайвими у професійній діяльності. Також ми мали змогу побачити, як створюють власну газету студенти-журналісти УКУ. Вони презентували концепції майбутніх газет не лише перед «східними гостями» (так нас називали львів’яни), а й перед Сергієм Тихим, який давав поради щодо їхнього колективного зусилля. Чесно кажучи, я була вражена талановитістю студентів, адже розробити та створити газету ой як не просто, а вони це робили добре, незважаючи на деякі огріхи. Словом, від тренінгів у нас залишилися лише приємні спогади, а від Львова?

…А від Львова – незабутні емоції! Величні краєвиди та будівлі, храми, дороги і, навіть, автобуси змушували нас задуматися над питанням: « А ми взагалі в Україні?». Європа! Приїхали ми до Львова сьомого жовтня і відразу помандрували до гостинного будинку, що знаходиться по вулиці Юрія Мушака. Трішки відпочили, познайомились з гостями з Маріуполя, Луганська та в супроводі одного з представників УКУ Андрія Фендика пішли на екскурсію корпусом та студентським колегіумом (гуртожитком). Те, що ми там побачили, важко описати словами, ліпше все побачити на власні очі. Наприклад, у колегіумі студенти не лише проживають, а й навчаються, займаються спортом у тренажерному залі тощо. А яка там їдальня! Можна взагалі забути про власну кухню та насолоджуватися смачними салатами, супами, корисними кашами з їдальні.

Містом ми ходили неначе зачаровані. Вечірній Львів прекрасний! Ми розглядали старовинні будівлі та храми, від яких захоплювало подих. Одного з таких прекрасно-шалених вечорів наша дівоча групка вирішила завітати до львівської копальні кави. Я не найбільша шанувальниця цього напою, але було б гріхом не скуштувати її у Львові, адже він весь просякнутий ароматом справжньої кави.

Мені сподобалось розмовляти виключно українською мовою. Колоритна львівська мова надихнула нас на її досконале вивчення. Впевнена, що ця поїздка, львівські пригоди, тренінги з талановитими журналістами та все побачене, стане для нас, студентів БДПУ, стимулом до творчої діяльності та професійного злету!

Світлини зі Львова запропоновані «УС» Вікторією Лутчак та з сайту http://journalism.ucu.edu.ua

Третій рік плідно працює на соціально-гуманітарному факультеті навчальна археологічна лабораторія БДПУ. Цього року на день вчителя лабораторія отримала незвичайний подарунок від працівників нашого університету Дмитра Гуленка та Дениса Іванова. Вони подарували нам власний сайт! Тепер всі бажаючі можуть слідкувати за подіями і результатами роботи нашої лабораторії за адресою http://arch.bdpu.org.

Арсеній Голик,

старший лаборант навчальної археологічної лабораторії

Під таким гаслом сьогодні, 10 жовтня, в актовій залі райдержадміністрації відбувся інформаційно-просвітницький захід для випускників загальноосвітніх шкіл району. Бердянський районний центр зайнятості спільно з відділом освіти, молоді та спорту Бердянської районної державної адміністрації, районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді запросили представників провідних навчальних закладів нашого регіону, щоби випускники шкіл району мали можливість більш глибше ознайомитися зі своїм майбутнім вишем, умовами прийому, новими вимогами до вступної кампанії наступного року…

Захід відкрила директор Бердянського районного центру зайнятості Марія Чепурна, з вітальним словом виступив заступник голови райдержадміністрації Микола Закоморний. Бердянський державний педагогічний університет представляли завідувач підготовчим відділенням Людмила Костенко, заступник директора з виховної роботи економіко-гуманітарного коледжу БДПУ Олена Ліпанова та студенти факультету економіки та управління (див. світлини). Завтрашні випускники – абітурієнти, а невдовзі й студенти нашого університету з цікавістю знайомилися з розмаїттям студентського життя та відпочинку трьох інститутів та п`яти факультетів БДПУ.

Юлія Іванова,

студентка-журналістка БДПУ

На світлинах Олександра Степаненка: деякі моменти з цікавого заходу районного масштабу

Саме так охарактеризував археологію один з відомих рядянських, російських археологів Артемій Арциховский. Пам’ятають про це гасло й університетські невтомні «шукачі минулого». Через 35 років знову на Бердянщині університетські археологи почали копати кургани. З 23 вересня по 7 жовтня цього року археологічна експедиція БДПУ під керівництвом завідувача навчальної археологічної лабораторії, доцента Валентини Папанової проводила науково-рятувальні розкопки поблизу села Дмитрівка нашого району.

За два тижні студенти, магістранти та випускники соціально-гуманітарного факультету розкопали 2 кургани доби пізньої бронзи. Робота проходила майже в екстремальних умовах: хлопці та дівчата працювали без вихідних з восьмої години ранку аж до пізнього вечора, іноді крапав дощ, найбільше ж дошкуляв штормовий вітер. «Але нам дуже пощастило, – ділиться враженнями Валентина Анатоліївна, – бо ми встигли провести значний обсяг робіт ще до великих дощів.»

Під курганами було розкопано 12 поховань – зрубної культури, скіфське та ранньосередньовічне. Зазначимо, що обидва кургани були насипані над похованнями небіжчиків племен зрубної культурно-історичної спільноти, яка була поширена на півдні Східної Європи між Дніпром і Уралом. На наших теренах своїх небіжчиків вони хоронили у прямокутних ямах, скорченими, на лівому боці, головою на схід у супроводі однієї-двох ліпних посудин. Зрідка небіжчиків у нашому регіоні ховали у кам’яних ящиках. У скіфському похованні був знайдений залізний акінак (меч), а у ранньосередньовічного кочовика – три залізних наконечники стріл.

Після розкопок у лабораторії настає відповідальна пора – обробка матеріалу та підготовка наукового звіту до Інституту археології НАНУ.

Археологічна експедиція відбулася завдяки підтримці ректора БДПУ, професора В. Зарви, декана соціально-гуманітарного факультету, професора І. Алєксєєнко та місцевого фермера Л. Клєщєнова.

Катерина Калініченко,

студентка кафедри соціальних комунікацій БДПУ

На фото учасника експедиції Арсенія Голика: найцікавіші моменти з недавніх «розкопувальних» днів

Не дивлячись на те, що з усіх боків українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що найкращий вихід для них – «валити з цієї країни якомога швидше», що дивитися в Україні немає на що і світові на нас начхати, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні.

Найбільша країна, що знаходиться в Європі. Країна, що займає 0,41% світової території суші, в якій мешкає 0,85% населення планети та яка приносить 0,20% світового валового національного продукту. Країна, на території якої зосереджена чверть всіх запасів чорнозему на Землі. Країна, яка входить до трійки найбільших постачальників ячменю, є одним з найпотужніших виробників зерна та разом із Францією, Німеччиною та США є одним з найбільших виробників цукрового буряка. Наша країна входить до сімки найпотужніших у світі виробників рослинної олії, свинини, цукру та картоплі. Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!»

Перші в світі

Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

Автор першої в світі Конституції – український політичний і громадський діяч Пилип Орлик. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі — тільки в 1791 р.

Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

В Україні найбільші в світі запаси марганцевої руди – 2,3 млрд т, або близько 11% від усього світового запасу.

Найбільші чоловічі монастирі йменуються Лаврами. Статус Лаври мають лише шість монастирів у світі. Три з них знаходяться в Україні. Це Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра в Києві, що отримала цей статус ще у 1598 р., Свято-Успенська Лавра в м. Почаїв і Святогірська Свято-Успенська Лавра на Донеччині.

Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Києво-Могилянська академія (1615 р.).

Перша гасова лампа винайдена у м. Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.

Пам’ятники відомому українському поетові Тарасу Шевченку встановлені в 1200 місцях по всьому світові.

Станція метро «Арсенальна» у Києві — найглибша у світі. Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.

Український духовий інструмент трембіта — найдовший духовий музичний інструмент у світі.

Найдовший тролейбусний маршрут в світі складає 86 км, а проходить він у Криму між Сімферополем та Ялтою.

Найкоротша головна вулиця серед усіх столиць світу, але в той же час одна з найширших і найгарніших – Хрещатик у Києві. Її довжина всього 1225 м.

Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

Український «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічні ракетоносії у світі. За їх допомогою у космос відправляють комерційні вантажі у рамках міжнародного проекту «Морський старт».

Унікальні факти в Україні

Першим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, що була заснована у м. Острог князем Костянтином Острозьким у 1576 р. Тоді це були єдині вищі навчальні заклади у східнослов’янському світі.

Найдовша печера України носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі. Це гіпсова печера на глибині 20 м протяжністю 216 км. Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю взагалі, вона поступається лише Мамонтовій печері в США.

В Україні, в містечку Рахові, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

Українці зробили найбільший у світі келих для шампанського об’ємом в 56,25 л. Як пити шампанське з такого келиха, поки незрозуміло, але це ще один офіційний світовий рекорд Гіннесса від українців.

Третій найвідвідуваніший у світі Макдональдс знаходиться в Києві біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє до п’ятірки найбільш жвавих Макдональдсів світу.

Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

Цікаві історії / особистості

Пабло Пікассо був у захопленні від робіт української художниці Катерини Білокур (1900-1961). Коли в 1954 р. він побачив її роботи на виставці, то сказав, що вони геніальні і порівняв Катерину Білокур з відомою всьому світові художницею Серафін Луіс.

Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtub різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.

На момент проголошення незалежності в Україні налічувалося 19,4 млн свиней. Сьогодні їх удвічі менше — 8,3 млн. Не дивлячись на репутацію салоїда, середньостатистичний українець з’їдає всього 18 кг свинини на рік. Це втричі менше, ніж звичайний німець.

В Україні поблизу Нікополя, на косі біля р. Лапінки, на одному з рукавів Дніпра можна побачити, а точніше почути явище, що рідко зустрічається у світі, — співучі піски. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.

В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 р. місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. У цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, який крім написання музики також керував роботами з реставрації тамтешнього органу.

Підверстка:

ОЛЕШКІВСЬКА ПУСТЕЛЯ. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.
Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з’явилася порівняно нещодавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнилися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.

Олешківські піски за температурним режимом та кількістю опадів можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів. Трапляються тут піщані бурі.

В пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси, які насаджені довкола пустелі, не зможуть стримувати піски. До найближчого населеного пункту – близько 7 км.

Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. У зв’язку з цим було обмежено наукове дослідження регіону. І зараз у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.

МУЗИКА ДУШІ. Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів

В основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.

НАЙКРУТІШИЙ УКРАЇНЕЦЬ. Українського пауерліфтера Дмитра Халаджі внесено до Книги рекордів Гіннесса, як автора більш ніж двох десятків рекордів.

2005 р. — дворазовий рекордсмен книги рекордів Гіннесса: 1 — «Камінь Бібона» (підняв мізинцем однієї руки камінь вагою 152 кг); 2 — «Чортова кузня» (поклав на груди 3 бетонних блоки вагою 700 кг, які були розбиті кувалдами, лежачи на цвяхах).
2005 р. — рекордсмен книги рекордів Росії (підйом лівою рукою вгору двох гирь вагою 122 кг; забивання цвяхів у дошку товщиною 4 см голою рукою на час — 15 цвяхів за 1 хвилину).
2006 р. — рекордсмен книги рекордів України та Росії («Хрест»: утримання на витягнутих в сторони руках гирь вагою по 64 кг протягом 4 секунд — так званий «тест Піддубного»).
2006 р. — встановлено 7 світових рекордів на Всесвітньому гирьовому марафоні в Мінську («Хрест Гокеншміта» — 7 раз порушено на мізинця з гирями по 32 кг; «Хрест Гокеншміта» — 1 раз порушено на мізинця з гирями по 48 кг; жим правою рукою двох гирь загальною вагою 92 кг, 8 повторень; жим двома руками чотирьох гир загальною вагою 112 кг, 15 повторень; підйом однією рукою ваги 110 кг вгору і жим другою — 48 кг; жонглювання 80-кілограмовою гирею на 5 кидків; поштовх на мізинці однієї правої руки людини вагою 110 кг на 20 повторень).
2006 р. — 2 рекорди для книги рекордів України: кидок на шию штанги вагою 150 кг (одне повторення) і штанги в 50 кг на 51 повторення.
2006 р. — 3 рекорди для книги рекордів України: 1) згинання арматурного прута діаметром 23 мм і довжиною 120 см зубами, 2) забивання голою рукою 5-ти цвяхів у дошку діаметром 4 см через лист бляхи 0,7 мм, 3) поштовх лівою рукою двох людей загальним вагою 147 кг, 3 повторення.
2007 р. — рекорд Книги рекордів України — підняв трубу вагою 860 кг, а через 10 хвилин — ще одну, 1022-кілограмову. Тим самим він побив 300-літній світовий рекорд британця Томмі Тофіана, який підняв три бочки з водою загальною вагою 800 кг.

ТРОЯНДА У ВОЛОСІ. Волосина просвердлена по довжині та відполірована зверху і всередині до прозорості. У середину волосини вставлено виготовлену гілочку троянди, товщина якої 0,05 мм.
Українець Микола Сядристий хоч і не шульга, але підкував блоху та зробив ще величезну кількість неймовірних витворів мистецтва. Творчість цього майстра затвердила у світі появу нового поняття – «мікромініатюра», якого раніше не було ні в енциклопедіях, ні у словниках. Мистецтво Миколи Сядристого обійшло всі континенти, залишаючи незабутнє враження серед глядачів різних країн світу. Найбільш повно його твори представлені в Московському політехнічному музеї, у постійній експозиції мікромініатюр в Києво-Печерському заповіднику і в Музеї мікромініатюр в Князівстві Андорра.

ЧУДО СВІТУ. У Чорному морі виявили єдину в світі підводну річку
Британські вчені знайшли на дні Чорного моря єдину в світовому океані підводну річку. Це відкриття зробили вчені з університету англійського м. Лідс, які проводили тут наукові дослідження. З’ясувалося, що довжина річки становить 37 морських миль, ширина – більше півмилі, а швидкість течії води – 4 милі на годину (близько 7,5 км/г). Було також відзначено, що річка переносить колосальні обсяги води – 22 тис. кубічних метрів на секунду. Якщо б ця річка перебувала на суші, то, посідала б шосте місце в світі за цим показником. Водний потік утворений проникненням через протоку Босфор більш солоної води Мармурового моря в менш солоне середовище Чорного моря. Таким чином, вода в річці відрізняється високою концентрацією солі.

Джерело rama.com.ua