У клубі УПП УТОС 17 червня відбувся науково-практичний семінар шведсько-українського проекту «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору», метою якого є створення першої української дейзі-бібліотеки.
Що таке дейзі-бібліотека та дейзі-книга розповіла керівник ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Оксана Потимко: «Дейзі-книжка – це озвучена книга, яка відрізняється від МР3‑книжки кількома дуже важливими речами. Чи не найважливіша з них – це функція навігації книжкою. Це означає, що я за лічені секунди можу знайти потрібний мені пошуковий елемент – чи то сторінку, чи то параграф, чи то розділ». Щоб продемонструвати переваги швидкої навігації дейзі‑книги, був проведений експеримент: одночасно мала знайти сторінку у звичайній книзі зряча людина, запрошена із залу та Оксана, яка є незрячою. Дейзі-книга зреагувала на звукову команду та знайшла потрібну сторінку раніше, ніж це зробила гостя із залу. Але для того, щоб користуватися дейзі‑книгою необхідний дейзі-плеєр. За словами техніка ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Петра Хімки цей плеєр має багато функцій, серед яких, можливість створення закладок, вбудований wi-fi, радіоприймач та інші, але плеєр є порівняно дорогим – має ціну близько 350 євро.
Оксана Потимко пояснила, чому виникла потреба у створенні дейзі‑бібліотеки: «Для сліпих дітей в Україні є 6 шкіл, для слабозорих – 29. Далеко не завжди незрячу дитину батьки наважуються віддати на навчання в іншу область України. У Львівській школі для сліпих навчаються діти з 7 областей України. Але статистика говорить про те, що батьки дедалі рідше віддають дітей в школи-інтернати із різних причин. Я переконана в тому, що в Україні повинні співіснувати кілька форм навчання: має обов’язково бути спеціальна освіта, тобто школи-інтернати та повинна існувати інклюзивна освіта. Статистика міністерства освіти свідчить, що в 6 школах-інтернатах зараз навчається трошки менше, ніж 750 дітей з глибокими вадами зору, а за межами шкіл-інтернатів навчається 988 дітей з глибокими вадами зору. Сама цифра говорить за себе: більшість дітей не віддають батьки в інтернати. І ми надаємо конкретну практичну допомогу, щоб забезпечити можливість навчання цим дітям у звичайних школах. Як саме ми надаємо цю допомогу? По-перше, ми виїжджаємо в ті області України, куди нас просять приїхати або батьки таких дітей, або вчителі звичайних шкіл та навчаємо вчителів працювати з такими дітьми. По-друге, таким дітям ми даємо спеціальні технічні засоби, а саме брайлівську друкарську машинку і озвучений комп’ютер, іноді ще й дейзі-плеєр, як правило, для трошки старших дітей. По-третє, ми друкуємо тактильні дидактичні матеріали та минулого року почали робити дейзі-бібліотеку.
Чому ми почали її робити? У нас є дуже складна ситуація з брайлівською літературою – вона практично не видається в Україні – 2-4 книжки на рік в кінці року – це смішно. Я можу сказати, що наші колеги в Швеції навели нам таку статистику: щодня кожен незрячий отримує 80 газет і журналів у форматі дейзі. Якщо ми говоримо про учнів, які вчаться у звичайних школах, спеціальних школах, інклюзивних школах, то питання з підручниками більш-менш вирішене, якщо говорити про вищу освіту, я абсолютно впевнена, що жоден вищий навчальний заклад України не має літератури для незрячих: ані брайля, ані озвучених книг. Власне в таких випадках на виручку нам приходить дейзі-книга.»
Долучитися до створення дейзі-книг можуть всі бажаючі. Тому під час семінару був проведений майстер-клас щодо озвучення книг. Під час нього були висунуті такі «золоті правила»:
1. Читати по 1 сторінці
2. Називати номер сторінки
3. Читати все, що бачите на сторінці
4. Якщо на сторінці є малюнок, його треба описати, не називаючи, що саме там зображено
Марта Сидоряк – інженер ресурсного центру – роздала присутнім інструкцію з повним переліком цих правил а також диски із необхідними програмами для запису дейзі-книг.
Під час семінару виступила Галина Ліщинська – вчитель-методист початкових класів Великолюблінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яка поки що єдина в Україні навчає у своєму класі повністю незрячу дівчинку – Ангеліну Неволько. Галина розповіла про те, як вона будувала свою роботу, показала створені власними руками допоміжні матеріали та інструменти, які дозволяли дівчинці відчувати себе повноцінною людиною. Вона зазначила, що Ангеліна вчилася у тому ж обсязі і на тому ж рівні, що й зрячі діти і головною задачею було навчити їх не жалощів, а допомоги. У середній школі допомагати дівчинці під час навчання вже будуть дейзі‑книи.
Допомогти у створенні дейзі-бібліотеки можуть не тільки ті, хто був присутній на тренінгу, але й всі бажаючі. Для цього треба озвучити книгу та відправити її організаторам проекту. Якщо Ви обираєте для себе якусь книгу – повідомте організаторів. Правила читання та детальну інформацію можна знайти на сайті www.openlife.lviv.ua.
Ірина Дєдушева, світлини автора
