Життя непередбачуване та мінливе… Здавалося б, ще вчора, людство жило в часи, коли не було новітніх комп’ютерних технологій, мобільного зв’язку, соціальних мереж, тощо, а люди не сприймали світ переважно через екрани моніторів. Проте, сьогодні, сучасне покоління не уявляє свого існування без всього вищеперерахованого, адже не дарма говорять: «Вимкніть людині світло і вона помре…». Цей вислів здається нам абсурдним та смішним, бо ми звикли до всього ставитися скептично, з певною іронією, доки самі не потрапимо в халепу (людська натура).
А можливо в цих словах таки є доля правди ?
Літні люди далекі від «сучасного» життя. Тому, дивлячись на плоди науково-технічного прогресу, вони часто згадують свої молоді роки і, як справжні ретрогради, похитуючи головою над новими «іграшками» своїх онуків, не забувають сказати своє коронне: « А от в наші часи…». Та й не дивно, бо дехто з них вперше побачив телевізор вже з сивою бородою, то що вже тоді казати про їхнє ставлення до нинішнього різноманіття електронних пристроїв, які мали б зробити їхнє життя комфортнішим та простішим?
Пригадаємо кінець 20-го початок 21-го століття, ми були цілком задоволені тим, що мали: телевізор, газети, журнали та радіо. Засобом зв’язку в ті часи був стаціонарний телефон, хоча, багато хто, надавав надав перевагу звичайному листуванню. А скільки щастя, особливо дітям, приносив чорно-білий «ящик», не зважаючи на те, що кількість фільмів та телепередач була невеликою, а якщо порівнювати з сучасним телебаченням, взагалі, мізерною. Люди мали великий інтерес до культури та мистецтва, звичним було відвідувати музеї та театри, читати книги, а ДІТИ більше часу проводили на подвір’ї: бігали, грали в хованки, лазили по деревах, бавилися іграшками або м’ячем. Ото дитинство було! Проходило воно у «живому» спілкуванні та постійному русі, а страшною карою за двійку в школі вважався кут будинку, у якому треба було простояти годинку-другу, щоб визнати свою провину та переосмислити своє ставлення до навчання. Тепер ситуація кумедніша, батьки погрожують позбавити своє неслухняне «чадо» комп’ютерних ігор, а їх зараз ціле асорті. Раніше, всім відома гра, «Танчики» сприймалися як щось антигуманне, а зараз, ігри з елементами насильства та крові, користуються не аби якою популярністю, якщо сказати лаконічніше, то, як не крути, а поняття «дитячих іграшок» в наш час має трохи інше значення. Отже, відходячи від бабусиних «казок» про гарне минуле, а також наших знань про сьогодення, було б цікаво дізнатися, що чекає нас, скажімо, років через десять? Але, нажаль, ми не можемо знати навіть того, що буде з нами через кілька років, час плине і все навкруги змінюється, з’являться нові перешкоди на шляху людства, знаходяться способи їх подолання, ніщо не стоїть на місці, адже рух – це життя.
Мені цікаво було дізнатися, яким уявляють своє та майбутнє своїх дітей сучасні люди, чому вони радіють, а за що переймаються. Серед опитуваних були студенти, випускники, та просто жителі міста, які охоче поділилися своїми роздумами про те, чого на їхню думку, нам варто очікувати в найближчі роки.
Артур Корінець, механіко-технологічний факультет, ТДАТУ:
– Для кращого життя людині потрібно розвиватися як внутрішньо, так і фізично. Алкоголь і наркотики – ось головна проблема нашої країни. Я часто стаю свідком неприємних картин; діти, років дванадцяти блукають містом з шкідливими енергетичними напоями, пивом та цигарками. Боюся, що через два-три роки це буде горілка та марихуана! Яке майбутнє чекає країну, в якій спиваються з дитинства? Як я буду виховувати в своїх дітях любов до спорту, коли кожного дня вони будуть бачити в телевізорі рекламу горілки та тютюнових виробів? Мені шкода дітей, яким доведеться жити у такому світі. Тому, треба з дитинства навчати їх правильному, людському! Бо, інакше, ми «докотимося» до аморальності і духовної порожнечі. Фраза: "Маємо, що маємо" не має бути про нас – ми повинні самі будувати своє майбутнє.
Ігор Кудря, факультет економіки та управління БДПУ:
– Я думаю, що наші діти будуть такими ж розвиненими в плані новітніх технологій, а може, навіть, розбиратимуться в них ліпше за нас. Людство тісно пов’язало своє життя з науково-технічним прогресом, назад шляху вже нема…
Михайло Бердніков, приватний підприємець:
– Загадувати, що буде через 10 років немає сенсу, так як в нашій країні і в СНД люди не впевнені в завтрашньому дні. Країна сама по собі буде розвиватися, рости, удосконалюватися, але швидкість розвитку залежить від уряду і людей. Щодо дітей, то які батьки – таке і виховання, дітьми потрібно займатися, розвивати почуття прекрасного, любов до музики, мистецтва т.д.
Віталій Швець, колишній студент факультету комп’ютерних технологій і систем, БДПУ:
– 10 років – це не великий термін. За такий короткий проміжок часу мало що може змінитися кардинально, особливо у молоді. Телебачення стало показувати набагато більше якісних, розважальних та політичних передач (наприклад, «Вісті», або «Шустер Live»), але перевага надається розважальним передачам, які не несуть серйозного інформаційного навантаження. На свідомість молоді ТБ не дуже впливає, бо його дивиться, переважно, старше покоління з часу появи «глобальної павутини». Інтернет – це досить велика тема. Тільки за останні 10 років з'явилися всі ці соціальні гіганти, як «ВКонтакті», «Фейсбук», «Твіттер» та «Однокласники». Вони впливають на свідомість, але від цього гірше не стане, бо «Фейсбук» є в багатьох країнах, і нічого поганого не відбувається … А те, якими виростуть наші діти залежить тільки від нас. Не можна перекладати свої невдачі у вихованні дитини на Інтернет, соціальні мережі та телевізор.
Катеринка Паскалова, фармацевт:
– Через 10 років кожного чекає різне. Щодо дітей, то у їх вихованні значно переважатимуть саме комп’ютерні засоби, тому, що все модернізується. Та все ж таки, це залежить від батьків, їм вирішувати – будуть їхні діти сидіти цілими днями перед дисплеями, чи відпочиватимуть з родиною, читатимуть книжки, вечорами гратимуть в шашки та шахи з батьком або дідусем. Люди стають все більш ледачими. Нам легше написати «ВКонтакті» повідомлення, але краще, коли ти бачиш людину, спостерігаєш її емоції. На рахунок моралі, кожен відповідає за себе, адже в наш час рідко можна почути «будь ласка» та «дякую», а той, хто поступився місцем в маршрутці, мало не герой. Поприте, будемо сподіватися на краще.
Микита Самойленко, студент-агроном четвертого курсу АП-41коледжу, Енергодар:
– Складно сказати про майбутнє наших дітей. Вже зараз ми бачимо вплив суспільства, Інтернету та телебачення на наших однолітків, які ведуть аморальний спосіб життя. В них відсутні такі поняття як співчуття та повага. Одним із прикладів можуть бути коментарі в Інтернеті під жахливим фото трагедії або вбивства. Свідомість майбутніх дітей буде залежати від їх виховання батьками, а також від того, наскільки вони зможуть захистити їх від негативних зовнішніх факторів.
Людина, що вирішила залишитися анонімною:
– Не всі діти 13-18 років під впливом ЗМІ та уряду руйнують своє життя через наркотик, алкоголь і т.д. Але роль влади у питанні розвитку майбутнього країни дуже велика, на даний момент майже всі чиновники думають тільки про покупки нових "Майбахів". Завдяки лже-демократії нам диктують, що пити та курити. У 95% батьків-п'яниць народжується урод, а в 4% дитина стає алкоголіком. Аби змінити цю ситуацію необхідно кардинально змінити політику держави.
Дар’я Сабірова, Інститут соціально-педагогічного та корекційної освіти, БДПУ:
– Мене, як маму, дуже хвилює питання подальшого розвитку нашого суспільства. На даний момент я бачу явну деградацію молоді. Особисто я в дитинстві ходила на різні гуртки, навчалася в музичній школі, у мене була маса захоплень. У 11-12 років ми були повністю зайняті властивими, для дітей того часу, справами. Зараз, я спостерігаю за дітьми, які нецензурно висловлюються і зухвало себе поводять. Формування особистості дитини, її світогляду, поглядів на життя починається з самого народження, саме від батьків залежить, чи стане їхня дитина «Людиною» з великої літери. Якщо говорити конкретно, то мене хвилює стан наших дитячих садків. У деяких з них працює персонал, який не має відповідної для цього освіти. Деякі вихователі за дверима дитячого садка ведуть сумнівний спосіб життя. І цим людям ми довіряємо своїх дітей. З іншого боку батькам треба усвідомлювати, що віддаючи дитину в дитячий садок не варто забувати про відповідальність. Часто чую фрази: «Вже не можу з ним справлятися, швидше б в садочок пішов», або «Нехай вихователі займаються, їм за це гроші платять». А потім через 10 років блимають очима і кажуть: «Ми не можемо знайти спільну мову зі своєю дитиною…». Ми повинні навчитися ставитися один до одного добріше, зрозуміти, що «найвище» творіння у світі – це людина, і не просто зрозуміти, а й відповідати цим словами. Нам потрібно ще багато чому навчитися в майбутньому…
Віктор Дудукалов, слідчий:
– Маючи небагатий, але яскравий досвід специфічної роботи, аналізуючи те, що відбувається навколо, можу поділитися такою статистикою. Переважна більшість підлітків, віком до 18 років, які скоює злочини, виховані в неповних сім'ях, тобто, як правило, тільки з мамою, без батьківського потиличника чи «ременя».
Ця проблема криється у відсутності умов для створення міцної сім'ї. З 90-х років стало модним і популярним поняття «громадянського шлюбу», який нічим не зобов'язує «подружжя». Такі союзи менш стійки психологічно і, як висновок – мама одна ростить сина (доньку), а тато – з іншою «мамою». Нажаль, це накладає відбиток не тільки на описану мною категорію, але і на виховання соціальної відповідальності дітей. Думка більшості в наш час: «Я нікому нічого не винен, а право маю на те, і на те, і на інше». Ще один момент, на якому можна зупинитися, це непомірна акселерація дітвори. У 12-13 років діти вже «зустрічаються», в 16 років деякі кидають палити (починають ще раніше), а в 11 класі вже спокійно п'ють горілку… Є вислів: «Армія з хлопця мужика робить», а що зараз, 9 місяців мити підлогу в казармі і пару раз постріляти, якщо пощастить? Проблеми переплітаються дуже тісно і випливають одна з одної. На тлі такого соціального хаосу, безповоротно вражається психіка особистості, яка тільки починає формуватися. То ж, якщо ми зацікавлені у майбутньому країни і наших дітей, вирішувати ці проблеми треба вже зараз.
Резюме:
На основі цих думок та додавши свою кожен може зробити власний висновок. Ваш правильний вибір може забезпечити гарне життя Вам та вашій дитині. То ж, вперед, до здійснення мрій, процвітання та здорового майбутнього!
Кристина Корінець,
кореспондент газети «Університетське Слово»
