Університетські «нашоатлантівці» на чолі з невтомною Анеттою Омельченко знову були в гостях у хлопців на передовій. Перш за все, захисникам не вистачає маскувальних сіток і для них – це дуже великий скарб у зоні АТО. На своїй сторінці в ФБ Анетта Іванівна розповідає: «Я дякую усім, хто допомагає з матеріалом для сіток, хто ріже тканину, хто плете їх разом із нами. Від плетіння у деяких дівчат вже болять пальці, але вони кожний день приходять і беруться за роботу, розуміючи, що кожна із таких сіточок – це ще одне врятоване життя… Від хлопців Вам усім велике ДЯКУЮ!!! Другий скарб – це (як не дивно) питна вода! Постійні обстріли, неймовірна спека та ще й пожежі – це просто жах. Ми закупили й відвезли 50 х 6 =300 шт., 1,5 л і цього було замало. Дуже раділи домашнім яблучкам, печеним «смаколикам» і подарункам "від Павла Івановича". Як завжди, даю їм наказ – залишитися живими. Не обійшлося і без пригод: трішки зламалася машина, але ми, хоч і потихеньку (20 км/год.), доїхали самі. Дякую усім, хто нам допомагає, хто підтримує, хто розуміє, як це важливо, поїхати до хлопців, подивитися їм в очі і сказати: "Ми Вас чекаємо з Перемогою. Повертайтеся живими!".
Якщо у Вас є бажання приєднатися до нас, пишіть, дзвоніть. Ми завжди будемо раді усім! Тримаймося! Не даймося!
НАШІ АТЛАНТИ
