Університетські «нашоатлантівці», очолювані й Анеттою Омельченко, щойно повернулися від наших дорогих фронтових хлопців, які, немов, діти, так раділи фруктам, пиріжкам, печиву, маскувальним сіткам, «кікіморам» та іншим бердянським подарункам. Павло Порохня привіз бійцям цінні речі, які конче необхідні їм в умовах війни.
Розповідає А. Омельченко: «Я дуже переживала, що фрукти, які ми вручили хлопцям, немиті. Але вони мені сказали: " Зараз ось по одному абрикосу і не буде коробки…" Багато разів нагадували мені, щоб ми передали слова величезної подяки всім людям, хто пам`ятає про них. Мені завжди якось не по собі від цих слів. Я дивилася на них і на душі було так гірко… Вони такі молоді, радіють абрикосам та черешні, як діти, але залишаються на війні – захищати нас від московської навали…
Дякую всім, хто допоміг у цій поїздці: Олені Шишкіній, Світлані Степаненко, Наталії Іванченко, Володимиру Фуклєву, Любові Кардаполовій, Олені Кожановій, Олені Рашидовій, Андрію Редьку, Ользі Удаловій, Олегу Зінченку, Ірині Шуміловій, Галині Аннєнковій, Аллі Сердюк та багатьом іншим бердянцям, які й цього разу долучилися до «фронтового вантажу». Окремо хочу сказати про наших дівчат, що плетуть маскувальні засоби. Ви – найкращі! Без вас я взагалі не знаю, як би жила весь цей час. Сьогодні ви допомогли мені зібратися в дорогу і провели. На жаль, війна не закінчується. І якщо у вас є можливість і бажання допомогти, ми дуже вас чекаємо. Будемо разом підтримувати наших хлопців. Потрібні вологі серветки, питна вода, «мівіна», засоби від комарів… І дуже хочеться нашим захисникам свіжих овочів та фруктів, пиріжечків домашніх…».
«Університетське Слово»
(за матеріалами «НАШИХ АТЛАНТІВ»)
