До 90-річчя з дня народження Василя Демиденка
Щедра українська земля на талановитих, розумних, добрих, з загостреним почуттям відповідальності та масштабним баченням майбутнього особистостей. Саме таким словами згадуємо Василя Купріяновича Демиденка, доктора психологічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України, автора понад 200 наукових праць, які залишаються актуальними й дотепер. І яку б посаду він не обіймав у Бердянському державному педагогічному інституті ім. П. Д. Осипенко (нині університет): ректора (1966-1981 р.р.); завідувача кафедри педагогіки і психології (1981-2001 р.р.), завідувача кафедри психології (2001-2004 р.р.), – завжди залишався людиною з відкритим серцем.
Хлопчина з маленького села на Житомирщині (а народився він в далекому 1929 році в незаможній родині), пройшов складний життєвий шлях, сповнений лиха й поневірянь, злетів і визнання.
Ще студентом Житомирського педагогічного інституту виявив неабиякий потяг до науки. Брав активну участь у роботі філософського гуртка, а його наукове дослідження «Питання мовознавства та історична наука» було рекомендовано як посібник для студентів. У цей же час у журналі «Советская педагогика» (1952) опублікована перша наукова стаття «Про виховання як суспільне явище».
Після закінчення інституту Василь Купріянович Демиденко вирішив продовжити свою наукову діяльність і в 1952 році вступив до аспірантури Київського педагогічного інституту ім. О.М. Горького (нині – НПУ ім. М. Драгоманова). Як згадував молодий учений, він хотів присвятити себе історії, а сталося так, що захопився психологією, та ще й екзамен до аспірантури приймав сам Григорій Силович Костюк – уже на той час відомий український психолог.
Аспірантуру Василь Купріянович закінчив достроково захистом дисертації в 1955 році, після чого одержав призначення на роботу в Миколаївський державний педагогічний інститут ім. В.Г. Бєлінського. Тут він обіймав посади старшого викладача, завідувача кафедри педагогіки і психології, проректора з навчально-наукової роботи. У той же час В.К. Демиденко продовжував свою наукову діяльність, досліджуючи проблему психологічних основ історичної освіти учнів.
У 1966 році Василь Купріянович був призначений ректором Бердянського державного педагогічного інституту ім. П. Д. Осипенко. За час перебування на цій посаді сприяв розв’язанню багатьох важливих питань: поліпшенню житлових умов викладачів, зростанню їх наукового потенціалу, проведенню трьох всесоюзних фестивалів студентів. За академічною успішністю БДПІ був у першій трійці кращих педагогічних вищих навчальних закладів України. І все це – результат плідної діяльності Василя Купріяновича.
Але повернемося до наукової діяльності вченого. Як підсумок багаторічних досліджень психології історичної освіти учнів, у 1970 році опублікована монографія В. К. Демиденка «Психологічні основи засвоєння історії учнями». Варто зазначити, що ця праця за своїм характером залишається оригінальною й сьогодні. У ній подано ґрунтовний аналіз психологічних аспектів навчання історії з часу введення її як навчального предмета в школах, розкривався вплив його засвоєння на розумовий розвиток учнів.
Треба зазначити внесок В.К. Демиденка в зміст освіти майбутнього вчителя. Йдеться про започаткування ним ще в 1971-1972 навчальному році в БДПІ дисципліни «Елементи педагогічної сценічності», яку й зараз вивчають студенти.
З початку 90-х років Василь Купріянович зосередив свою наукову діяльність на вивченні проблем психології вищої школи, морального та розумового розвитку дітей. Своєрідним підсумком цих досліджень став навчальний посібник «Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів».
У 2000 році виходить наукова праця В. К. Демиденка «Совість». Ті, хто знав Василя Купріяновича, небезпідставно стверджують, що в нього було моральне право говорити про цю важливу властивість людської особистості.
Результатом ґрунтовного дослідження проблеми психології навчальної діяльності є наукова праця Василя Купріяновича «Навчання, виховання та розумовий розвиток» (2002). У ній знайшли висвітлення такі питання, як сутність розумового розвитку, його зв'язок з образом «Я» та емоційно-вольовою сферою особистості.
Слід сказати, що Василь Купріянович постійно турбувався про молоде покоління науковців. Так, у 1992 році за його сприяння в БДПІ була відкрита аспірантура з педагогічної та вікової психології, випускники якої і зараз, продовжуючи славні традиції великого вченого, плідно працюють на ниві вищої освіти.
У 2001 році на базі факультету підготовки вчителів початкових класів зусиллями В. К. Демиденка та Л. В. Коваль (нині – доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, декан факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв) відкрита спеціальність «Практична психологія».
Необхідно відзначити і редакторську діяльність Василя Купріяновича. Лише у 2003 році під його керівництвом вийшло чотири томи наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту.
Ми спинилися лише на окремих сторінках життя Василя Купріяновича Демиденка. Але сказаного вже достатньо, щоб уявити масштаб особистості вченого, усвідомити його величезний розумовий потенціал.
За вагомий внесок у розвиток психологічної науки та виховання студентської молоді В. К. Демиденко був нагороджений орденами, медалями, почесними званнями.
Уже минуло 15 років, як пішов з життя Василь Купріянович, але його ідеї живі й сьогодні. Кафедра психології Бердянського державного педагогічного університету продовжує традиції наукової школи В. К. Демиденка, активно реалізуючи сучасні тенденції розвитку психологічної науки, підтримуючи тісні зв’язки з провідними закладами вищої освіти України та за її межами.
Ми, викладачі Бердянського державного педагогічного університету, пишаємося тим, що працювали з такою видатною людиною, як Василь Купріянович Демиденко, мали можливість спілкуватися з ним, набували наукового досвіду.
Світла пам’ять про «вчителя вчителів» не згасне ніколи як приклад натхненного служіння науці.
Кафедра психології
факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ
