9 грудня відбулася читка п’єси-казки на одну дію «Свято зірки, або бажання, здійснись!» сучасної авторки Надії Симчич. Родзинкою цього заходу була сумісна гра студентів, випускників, викладачів БДПУ. Під час репетицій здобувачі вищої освіти мали змогу ознайомитися з популярною українською авторкою, осмислити текст і авторську ідею твору.
Створена мною телеграм-група «Різдвяне приємне» дала можливість об’єднати учасників в одному просторі, надихнути на творчість, емоційність, що дуже важливо в театральній діяльності. Такі складнощі як відсутність приміщення для репетицій, вільного часу здобувачів були подолані за допомогою Zoom-конференцій. Приватні репетиції з акторами та акторками проходили у зручний для них час, що узгоджувався в групі. Єдиний емоційний настрій, налаштованість на позитивне сприйняття й відтворення можна було відчути під час генерального «прогону», шо відбувся 27 листопада. Роман Костромицький, який уперше був запрошений до творчої групи, наголосив на теплій та невимушеній атмосфері, створенні відповідного простору, де панує акторська гра, імпровізація, а головне – відсутність напруження.
Час, який залишався до зйомки, я вирішила присвятити роботі учасників над диханням, мовленням, рухами, жестами, мімікою тощо. У цій роботі ефективними стали розроблені пам’ятки, що надавали можливість самостійно у вільний час опрацювати відповідний матеріал, а записані ролики з власними прикладами дали можливість візуалізувати відповідні правила, техніки.
На жаль, сьогодні викладачі та здобувачі вищої освіти в Україні позбавлені безпечного освітнього простору, саме тому мої переживання стосувалися життя і здоров’я учасників. Тривогами був позначений ранок 8 грудня, коли одна з учасниць на момент ракетної небезпеки знаходилася в потязі: якраз у такі хвилини думки про творчість поступаються молитві за життя та здоров’я близьких. Саме такими, близькими, ми стали одне одному за час підготовки і зйомки п’єси, що проходила в актовій залі Українського державного університету ім. М.П. Драгоманова.
Під час запису читки п’єси-казки вразила зацікавленість, відповідальність як викладачів, так і студентів університету. Молодь вільно імпровізувала з рухами, жестами. Відомо, що імпровізація – це процес вияву спонтанного почуття та поведінки. Тому акторська імпровізація учасників була спрямована на створення сценічного образу. На нашому творчому майданчику панували свобода і креативність, любов і повага, надія і впевненість!
Дякую учасникам читки п’єси, викладачам факультету філології і соціальних комунікацій БДПУ, які підтримали ідею і разом зі мною втілили її в життя. Окремо дякую моєму чоловікові – Ігорю Богданову, ректору БДПУ, – за щирість, підтримку, допомогу в організації залу для зйомки.
Доцент кафедри української та зарубіжної літератури
і порівняльного літературознавства
Марина Богданова
