18 травня 2020 року, вже п’ятий рік поспіль, Україна схиляє голову, щоб згадати жертв депортації радянською владою кримськотатарського народу. 2015 року Верховною Радою України було прийнято постанову, згідно з якою 18 травня став одночасно днем пам’яті жертв депортації кримських татар, а також днем боротьби за права кримськотатарського народу.
Український інститут національної пам’яті зібрав фактичні дані про цю трагедію, з яких достеменно відомо деталі злочинів сталінської репресивної машини.
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Під час головної хвилі депортації (18–20 травня) було виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Упродовж року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальних кримських назв вулиць, міст тощо, було замінено на стандартні радянські назви.
Навіть по цей день корінне населення Криму зазнає репресій. З 2014 року, після анексії Криму Росією, кримські татари зазнають переслідувань, порушень прав і свобод з боку окупаційної влади Росії. З 2015 року Меджліс кримськотатарського народу було визнано в Російській Федерації забороненою екстремістською організацією.
Тому 18 травня 2020 року, не полінуйтесь, поставте свічку і віддайте шану тим, кого силоміць вигнали зі своєї рідної домівки, хто був несправедливо замучений і зазнав страшного геноциду у боротьбі за власну свободу.
Ростислав Генералов, кореспондент «Університетського слова»
