МИ – СТУДЕНТИ-ЖУРНАЛІСТИ!

Сьогодні, 12-го вересня, до нас, першокурсників, завітали редактор газети БДПУ «Університетське Слово» Степан Герилів та редактор її інтернет-версії Олександр Степаненко. Я думаю, кожен із нас залишився задоволеним від цього знайомства та зустрічі! Адже нам дійсно було цікаво слухати про студентську газету, в якій може проявити себе кожен із нас, розкрити себе та свої таланти.

Ми впевнені, що незабаром у нашій студентській газеті з’являться нові обличчя та імена, адже багато кого надихнуло запрошення Степана Миколайовича приєднатися до їхньої дружньої творчої родини, і багато хто із нас виявив бажання написати свої перші статті до свого тепер уже рідного «Університетського Слова». А для тих, хто ще сумнівається в цьому, сьогодні стаємо прикладом, запропонувавши для публікації свій перший матеріал. А ще: нам хочеться подякувати за цю приємну зустріч і знайомство, а також повідомити, що скоро в редакційному колективі газети очікуйте поповнення із числа першокурсників-журналістів!

Цього року, як і кожного, багато колишніх одинадцятикласників перетворилися на студентів-першокурсників. Тож тепер прийшла і наша черга входити в курс справи.

Офіційна посвята в студенти пройшла ще 1 вересня, але нині,12 вересня, відбулася уже традиційна на кафедрі соціальних комунікацій посвята в журналісти, що стало для нас важливою подією. Вона пройшла в «тісному сімейному колі», адже була проведена лише в присутності викладачів кафедри та старшокурсників із нашої спеціальності. Офіційна частина полягала в тому, що в цілому нічого особливо офіційного й не було. Це, безумовно, всім неймовірно сподобалось. Тепер уже другокурсники привітали нас із вступом, розповіли жартівливі, або й не дуже, правила поведінки в університеті, вручили цікаві презенти. Звичайно не могло обійтись і без зачитування присяги, у якій ми дружньо пообіцяли стати в майбутньому добрими фахівцями – справжніми журналістами!

…Опісля ми пішли до краєзнавчого музею Бердянська. Саме таким цікавим та наповненим подіями виявився цей день. Бажано, щоби у Вас таких у нас було побільше.

Ірина Шепєлєва, Ірина Дєдушева,

студентки-першокурсниці кафедри

соціальних комунікацій БДПУ

На світлинах із архіву редакції: кілька цікавих сьогоденних моментів

МАЙСТЕР-ШКОЛА ВЧИТЕЛІВ

З ініціативи Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Запорізької обласної громадської організації «Русский культурный центр» та відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради 6­–8 вересня ц. р. проходила Міжрегіональна майстер-школа вчителів-словесників, присвячена 1150-річчю слов’янської писемності.

Гостинно зустрічали призерів Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2013» та вчителів нашого регіону Бердянський муніципальний ліцей (директор – І. О. Тверітінов) та гімназія № 1 «Надія» (директор – В. П. Сергієнко).

Свою педагогічну майстерність демонстрували переможниця конкурсу в номінації «Російська мова» Тетяна Єпіхіна (Запорізький ліцей «Перспектива») та призери конкурсу: Ірина Симонова (Донецька ЗОШ № 58), Наталія Пастушенко (м. Дніпропетровськ, НВО № 28), Оксана Целіковська (м. Донецьк, ЗОШ № 4), Юлія Лозенко (м. Іванків, Київська область, ЗОШ № 1), Світлана Ільчук (м. Орджонікідзе, ЗОШ № 8).

Учителі російської мови ділилися досвідом щодо впровадження сучасних педагогічних технологій, зокрема, інформаційних, проектних, інтерактивних, текстоцентричних. Особливу зацікавленість учасників майстер-школи викликала робота вчителів з інтерактивною дошкою.

У роботі майстер-школи учителів-словесників узяли активну участь й викладачі Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ Олена Харіна – старший викладач кафедри української літератури та компаративістики та Ірина Співак – доцент кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури.

«Університетське Слово»

На світлинах з фотоархіву Інституту:

університетські Ірина Співак, Ольга Харіна та інші учасники Міжрегіональної майстер-школи вчителів-словесників

ДЕВ’ЯТЬ ПОВЕРХІВ РАДОСТІ,

АБО УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ ГУРТОЖИТОК №2: БЕЗПЕКА ЧИ НЕБЕЗПЕКА?

Запрошуємо до розмови*

Щороку в гуртожитку № 2 БДПУ мешкає велика кількість студентів із різних міст регіонів України. Безсумнівно, для кожного з батьків умови проживання та безпека рідної дитини є чи не найважливішими вимогами перед керівництвом університету. То ж постійно постає важливе завдання в забезпеченні як комфорту, так і надійності кожного, хто поселяється в нас. Тільки в минулому навчальному році на установку сигналізації пожарної безпеки університет витратив близько 300 тисяч гривень, постійно оновлюються меблі, є гаряча вода, майже в кожній кімнаті – холодильник, тобто створені всі умови для повноцінного проживання та навчання студентів.

Нещодавно на сайті телерадіокомпанії «ЮГ» http://pro.berdyansk.biz/content.php?id=16883 був показаний репортаж, який викликав жваву дискусію. Автора телевізійного сюжету, невідомо з якої причини, чомусь зацікавила тільки пропускна система в згаданому гуртожитку. І мене це зацікавило.

То ж почнемо все спочатку. У 2011 році надійшов лист від міністра освіти і науки України Дмитра Табачника (№1/9-705 від 14 вересня 2011 року), що й стало підґрунтям для внесення коректив до правил проживання. 6 червня 2012 року Положення про студентський гуртожиток та Правила проживання в студентському гуртожитку було прийняте та затверджене на Вченій Раді БДПУ. Ним й до сьогодні користується адміністрація университету та комендант гуртожитку. Студент може заходити до своєї оселі до 24-ї години, а якщо у мешканця виникає потреба затриматися, в цьому йому ніхто не перешкоджає, як стверджують установлені правила. Для цього досить повідомити коменданту, вказавши приблизний час входу до гуртожитку. Мене також зацікавило: якої думки з цього приводу студенти? Чи згідні вони, що це забезпечує їм спокійне життя? Чи не обмежує це інтереси жильців гуртожитку та їх гостей? Для вияснення цього ми за невеликий проміжок часу опитали 57 мешканців і виявилося, що тільки один із мешканців вважає, що цілодобовий вхід до гуртожитку, без попередніх повідомлень, не створить додаткових проблем з безпечністю, відпочинком та самопідготовкою до занять.

Правда, перед опитуванням ми звернулися за коментарем згаданого телевізійного сюжету до провідного фахівця з виховної роботи університету Анетти Омельченко. «Комфорт і безпека проживання студентів у гуртожитку – це головне, про що ми не забуваємо ніколи. – говорить Анетта Іванівна. – У гуртожитку – скляні двері, і чергова завжди бачить, хто саме проситься до свого помешкання після 24-ї години . За останні три роки не було жодної скарги студентів щодо входу в гуртожиток після опівночі. Гуртожиток знаходиться біля моря, порту та двох нічних клубів, тому адміністрація переживає за те, де знаходиться студент у нічний час, щоби сторонні люди не завадили студентам повноцінно відпочивати в нічний час…

… А ось деякі зміркувань опитаних студентів:

Нуне Мікаілова, 1 курс (ІФСК): – Гуртожиток на даний момент є нашою другою домівкою. І як в будь-якому будинку, ти повинен себе почувати повністю захищеним. Вхід до 24-ї години є великим плюсом, який дозволяє почувати себе комфортно, захищено і практично, як удома. Про яке обмеження прав йде мова?

Ірина Дедушева, 1 курс (ІФСК): – Я знаю, якщо в людини не виходить вийти раніше або вона затрималась на роботі чи є інші причини, то можна тільки попередити про це коменданта чи чергову. Це тільки захищає нас від усякого роду неприємностей. Я ставлюсь до цього позитивно.

Ганна Коваленко, 3 курс (ІСПКО): – У мене неодноразово була необхідність у тому, щоб прийти пізніше. Жодного разу не виникало ніяких проблем щодо входу до гуртожитку.

Анастасія Кошляк, 1 курс (ІСПКО): – Я згодна, оскільки в нас є можливість у тиші та спокої підготуватись до пар. Якщо комусь потрібно чи просто забаглося помилуватися нічним Бердянськом, немає проблем: повідомляй адміністрацію гуртожитку і заходь пізніше.

Владислав Шилер, 5 курс (ФЕУ): – Зайти до гуртожитку мені ніхто жодного разу не відмовляв. Це – аж ніяк не проблема!

Олександр Купін, 4 курс (ФКЕТ): – Безпека в цьому є. Декілька разів повідомляв коменданта про пізніший прихід до гуртожитку. Невже так важко второпати, що це не просто чиясь забаганка, а робиться для нашої ж безпеки?

Вікторія Каліберда, голова студради БДПУ, мешканка гуртожитку: – Я бачила цей репортаж і з цього приводу в мене виникла своя точка зору. І вона, як кажуть, асоціюється з тим, що «чую дзвін, не знаю де він». Типове положення про студентський гуртожиток, яке вийшло в 2011 році з приводу пропускної системи наголошує на тому, що студент може заходити до помешкання в нічний час, якщо він працює в нічну зміну та у нього є довідка з роботи чи той, хто працює в наукових бібліотеках, науково-дослідницьких центрах. У нашому місті таких закладів немає, тому вважаю, що вхід мешканцям у будь-який час не може бути повністю задовільним. 6 червня на Вченій Раді, членом якої я є, було підписано та затверджено положення нашого університету, до якого внесені відповідні правила. Оскільки в нас відсутні такі заклади, вхід до гуртожитку відбувається з 6 ранку до 24 години вечора. На мою думку, вхід до опівночі є повністю задовільним для того, щоб вирішити всі свої справи, відпочити. І якщо треба комусь затриматись, ще жодного разу не було відмовлено. Завжди комендант попередньо давав дозвіл, і нікого ні в яких правах не обмежував. В цьому році я допомагала в поселенні студентів. Батьки мешканців були задоволені тим, що в гуртожитку чітко діє пропускна система, а вхід до нього в нічний час регулюється…

Дмитро Саранчук, голова студради гуртожитку № 2 БДПУ: – І я переглядав цей репортаж, і мене засмутила однобокість видуманої з нічого проблеми. Кожен зі студентів, який проживає в нас, повинен бути впевнений в тому, що жодна стороння людина не буде йому заважати відпочивати чи готуватись до занять. До речі, за останні роки значно підвищилась дисципліна. Стали кращі умови для проживання. Студенти довіряють керівництву, бо звертаються за допомогою з будь-яких питань (в тому числі й з особистих). Ми впевнені в своїй безпеці, ми вдячні керівництву університету та гуртожитку за постійну чуйну увагу до мешканців нашої другої домівки.

Вікторія Лутчак,

студентка Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ, багаторічна мешканка гуртожитку

Світлини з архіву Студентського клубу