Серед нескінченного потоку лекцій, наукових статей та робочих завдань дуже важливо вміти поставити світ на паузу. 11 листопада кафедра педагогіки факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв стала саме таким осередком спокою – тут пройшла віртуальна психологічна кав’ярня «Дедлайни почекають».
Модераторка зустрічі, докторка філософії та доцентка кафедри педагогіки Надія Діра, запропонувала колегам неймовірно цінну пораду: хоча б на годину вийти з ролі «серйозного викладача» і дозволити собі бути просто людиною.
Це був час, наповнений щирими усмішками, довірою та взаємопідтримкою. Особливо приємно, що до заходу долучилися колеги з інших факультетів, створивши справжнє велике коло однодумців. Розпочали з чесного чекапу свого стану в інтерактиві «Мій настрій сьогодні». Було чудово бачити, як у чаті об’єдналися енергійні «Єдинороги», розмірені «Черепахи» та навіть справжнісінькі «Урагани», а жартівливий «Викладацький гороскоп» додав атмосфері ще більше світла – колеги з гумором знаходили свої риси серед «Цифрових котів», «Мудрих сов» та «Ведмедів-кавоманів».
Найбільше емоцій викликав брейншторм «SOS: терміново потрібна пауза!». Під час нього генерувалися дотепні антистрес-рішення для типових робочих форс-мажорів. Колеги ділилися лайфхаками, як не втратити рівновагу, коли за мить до лекції не відкривається потрібний файл, та як з гумором вижити під лавиною з 48 нових листів на пошті.
Щоб закріпити ефект емоційного детоксу, наприкінці зустрічі ми «виписали» собі жартівливі віртуальні рецепти підтримки — хтось обрав «Спокоїн», а комусь були життєво необхідні «Обійманол» чи «Сміховіт». Завершилася зустріч терапевтичною рефлексією «Залишаємо за дверима». Ми символічно склали там усю втому, напругу та безкінечне прагнення ідеальності. А з собою забрали лише відчуття легкості, аромат теплої кави і таке важливе право на паузу.
Щиро дякуємо всім колегам, які розділили з нами цю годину! Пам’ятаймо: дедлайни справді можуть почекати, а турбота про своє ментальне здоров’я – ні.
Deadlines Really Did Wait: An Emotional Recharge Space for Colleagues
Amidst the endless stream of lectures, scientific articles, and work tasks, it is incredibly important to be able to put the world on pause. On November 11, the Department of Pedagogy at the Faculty of Psychological and Pedagogical Education and Arts became exactly such a haven of calm by hosting a virtual psychological café called “Deadlines Can Wait.”
The moderator of the meeting, PhD and Associate Professor of the Department of Pedagogy Nadiya Dira, offered her colleagues an incredibly valuable piece of advice: step out of the role of a “serious lecturer” for at least an hour and allow yourself to simply be human.
It was a time filled with genuine smiles, trust, and mutual support. It was especially pleasant that colleagues from other faculties joined the event, creating a truly large circle of like-minded people. We started with an honest check-up of our state during the “My Mood Today” interactive activity. It was wonderful to see how energetic “Unicorns,” measured “Turtles,” and even genuine “Hurricanes” united in the chat, while a humorous “Lecturer’s Horoscope” added even more brightness to the atmosphere – colleagues jokingly recognized their traits among “Digital Cats,” “Wise Owls,” and “Coffee-Addict Bears.”
The brainstorming session “SOS: Urgently Need a Pause!” evoked the most emotion. During it, witty anti-stress solutions were generated for typical workplace emergencies. Colleagues shared life hacks on how to keep one’s balance when a required file won’t open a second before a lecture, and how to survive with humor under an avalanche of 48 new emails.
To consolidate the effect of the emotional detox, at the end of the meeting we “prescribed” ourselves playful virtual support recipes – someone chose “Calmin,” while others vitally needed “Huganol” or “Laughamin.” The meeting concluded with a therapeutic reflection called “Leaving Behind the Door.” We symbolically left all our fatigue, tension, and the endless pursuit of perfection there. And we took with us only a feeling of lightness, the aroma of warm coffee, and that crucial right to take a pause.
We sincerely thank all the colleagues who shared this hour with us! Let’s remember: deadlines really can wait, but taking care of our mental health cannot.
