«Кожну рушницю про усякий випадок вважай зарядженою; кожен мікрофон – включеним»

6 червня в Україні відзначається День журналіста — професійне свято журналістів, кореспондентів і репортерів.

Листаючи стрічку новин, ми інколи навіть не усвідомлюємо, яка копітка праця була пророблена задля однієї хвилини нашої уваги. За кожним словом з новини може критися мить, яка загрожувала життю журналіста, а якщо брати до уваги ситуацію, яку переживає зараз наша країна, – то ця мить є ще страшнішою та небезпечнішою.

Журналіст – це творча та неспокійна професія, професія, яка має і прихильників, і хейтерів, професія, яка несе відповідальність за правдиве висвітлення подій, доводить до істини та справедливості. День журналіста щорічно відзначається в Україні 6 червня — у день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році до Міжнародної федерації журналістів. Відповідний Указ Президента України № 251/94 був підписаний 25 травня 1994 року.
В Україні журналістика як професія виникла в ХІХ столітті. Наступні 100 років вона намагалася розвиватися, але шансів на те у неї було обмаль – журналістам дозволялося рухатися вузькоколійкою марксизму-ленінізму, агітації-пропаганди – все інше було полем суцільних табу. З початком незалежності відбулось відродження традицій української журналістики, але, знову ж таки, на неї, як і на суспільство, чатували нові небезпеки і нові виклики – самоцензура, важкий спадок посттоталітарного минулого, продажність, сумнозвісні «темники», готовність писати замовні матеріали та багато чого іншого. Але саме боротьба українського народу за свободу та незалежність спонукає до творення нової журналістики.

Декілька портрет-фактів про особу журналіста
1) «Хто швидше». Журналісти звикли жити в умовах постійного дедлайну, адже світ новин змінюється мало не щохвилини. Це означає, що всі статті або інтерв’ю повинні бути зроблені і відредаговані, а також опубліковані в той час, коли вони найбільше актуальні для читача.

2) «Майстер на всі руки». Журналісти – багатогранні особистості, які готують публікації на різні тематики і можуть поєднувати кілька робіт в різних виданнях. Їх не лякає, що завжди доводиться розбиратися в незнайомих темах: сьогодні ти пишеш про життя зірки, а завтра доведеться аналізувати економічну кризу.

3) «Сам собі режисер». Найголовніші критики в сфері медіа – журналісти, адже вони несуть повну відповідальність за свої матеріали. Але й до сторонньої критики ставляться спокійно та вдячно, адже це гарний стимул та допомога зі сторони.

4) «Один за всіх, і всі за одного». Журналісти ризикують своїм життям і кар’єрою, коли роблять якесь розслідування про впливових політиків або чиновників і намагаються донести до громадськості важливі факти. Тому важливо, аби кожен з них мав підтримку колег в важких ситуаціях.

5) «Цікава статистика». Якщо в США майже 80% авторів видань – чоловіки, то в Україні ситуація кардинально інша. На журналістських факультетах близько 80% – жінки.
Неважливо, читаєте ви місцеву газету чи загальноукраїнську, дивитесь регіональний канал новин чи один з найвідоміших в Україні, підписані на закордонного журналіста чи обласного – всі рівні. Кожен, хто працює на стежині засобів масової комунікації, виконує свою роль інформатора суспільства, і проливає світло на події, що відбуваються навколо нас, але до яких не всі можуть доторкнутися.

Журналісти – четверта влада. Саме так гучно, але небезпідставно цю професію прозвала сама історія. Тому в цей день дуже хочеться сказати щире спасибі всім, хто вибрав таку відповідальну і непросту працю. У кожній статті відчувається людина. Людина, яка по-особливому мислить, по-особливому дивиться на цей світ. І найголовніше: у цієї людини чесна і благородна позиція, а кожне її слово є аргументованим і вагомим. Так нехай кожен новий матеріал дається з легкістю.

Глибоко переконані, що Україна розраховує і може розраховувати надалі на справжніх журналістів, яких виховує Бердянський державний педагогічний університет, підготовлених працювати за журналістськими стандартами, дотримуватися дедлайнів, поважати свою аудиторію, бути неупередженими патріотами України. Адже маючи таких викладачів та наставників, які готові в будь-яку мить допомогти словом і ділом, і які розуміються та люблять свою справу, успіх буде неминучим.

Напрягло Вікторія


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print