Кожна освічена людина повинна досконало знати свою історію і витоки писемності свого народу. Тільки завдяки писемному слову маємо можливість доторкнутися до надбань минулого. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато того, чим може пишатися наш народ.
З метою популяризації, удосконалення рівня володіння культурою української літературної мови, утвердження її як єдиного джерела вияву своєї особистості та водночас демонстрації краси, багатства й довершеності нашої солов’їної 11 листопада в рамках святкування Дня української писемності та мови кафедра української мови та славістики провела мовну онлайн вікторину «Звучи, рідна мово!» для студентів нефілологічних спеціальностей. Завдання вікторини складалися з трьох блоків: «Інтелектуальна розминка», «Правда чи міф», «Філологічні викрутаси», виконуючи які здобувачі вищої освіти мали продемонструвати свої знання з історії становлення та розвитку української мови, її граматичного ладу та лексичного складу.
Переможцями цієї вікторини стали:
І місце − Кононенко Марина (21 ПО ФППОМ), Смирний Костянтин (1ГМЛА ФФСК), Фурсенко Луїза (104СО ФДССО);
ІІ місце − Вознюк Христина (102 ДО ФДССО), Приходько Альона (1ГМЛА ФФСК), Коваль Єлизавета (12П ФППОМ), Омельченко Христина (14Х ФППОМ), Коваль Валентина (102ДО ФДССО), Чмельова Наталія (21ПО ФППОМ), Савон Олександра (12П ФППОМ), Очеретенко Поліна (13ММ ФППОМ);
ІІІ місце − Дроздова Валерія (21ПО ФППОМ), Павленко Наталія (102ДО ФДССО), Булаткіна Анастасія (102ДО ФДССО), Гогунська Валерія (102ДО ФДССО), Джоболда Олександра (1АМЛ ФФСК), Воронюк Руслан (ГЕФ).
Такі заходи допомагають студентам глибше осягнути велич, багатство і досконалість нашої рідної української мови, а також зрозуміти ту величезну роль, яку вона виконує сьогодні як наймогутніша зброя в консолідації, згуртованості й об’єднанні нашого народу на шляху боротьби з жорстоким і ненависним ворогом. Наша мова – це наша ідентичність, сила нації, мова гордого і вільного народу, унікальний код нашої нескореності та відданості. Це – мова Перемоги!
Тож нехай звучить вона щодень на наших вустах, постаючи перед світом в усій своїй гожості та принадності, нехай підноситься до небес її мудре й ніжне слово, нехай не міліють і не замулюються її кришталеві джерела, а вікопомні письмена не губляться в плині часу!
Вікторія Ліпич,
кандидатка філологічних наук,
доцентка кафедри української мови та славістики