"Університетське Слово"

УВАГА!

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОГОЛОШУЄ

ДОДАТКОВИЙ ПРИЙОМ ВСТУПНИКІВ

НА НАВЧАННЯ ЗА КОШТИ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

НА ВАКАНТНІ МІСЦЯ ЛІЦЕНЗОВАНОГО ОБСЯГУ!!!

На вакантні місця ліцензованого обсягу, що фінансуються за кошти фізичних і юридичних осіб, Бердянський державний педагогічний університет оголошує додаткове конкурсне зарахування осіб, які вступали до цього або до іншого вищого навчального закладу на той самий напрям підготовки (спеціальність) і не були зараховані, за умови подання ними оригіналів документів.

2-7 вересня 2013 року – прийом заяв та документів вступників.

9 вересня 2013 року – оприлюднення рейтингового списку вступників.

10 вересня 2013 року – зарахування вступників.

Особи, які отримали на вступних випробуваннях незадовільні оцінки або мають бали сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання менше значень, встановлених Умовами прийому та правилами прийому до вищого навчального закладу, на навчання не зараховуються!!!

Приймальна комісія

 Бердянського державного педагогічного університету

ДЕКАНУ АНДРІЄВІ МАЛИХІНУ – 50!

На святковому зібранні, що проходило в головній актовій залі університету з нагоди його ювілею, говорили майже всі, говорили гарно, образно, з щирими побажаннями на майбутні літа. Хтось казав: «Не промарнував жодної хвилини свого життя», дехто підтверджував: «Андрій Олександрович – приклад справжньої відданості в усьому», від когось він удостоївся й такого: «У ньому – імпонує все!!!». Та найголовніше, що говорилося дійсно правдиво, бо Андрій Малихін впродовж усього свого життя – в усіх і в усьому на видноті, як корінний бердянець, як випускник бердянської школи, а згодом й бердянського педінституту, як учитель трудового навчання чи фізичного виховання, як викладач університету, директор інституту, декан факультету… Мовчали: мама – Людмила Костянтинівна – вслухаючись слова, адресовані її синові, стиха витираючи непрохану сльозу; дружина – Тетяна Петрівна, напевно, згадуючи спільно прожиті щасливі літа, донька Ольга та син Володимир, проявляючи неприховану гордість за такого батька. Із рідні тільки старший брат Валерій насмілився вийти на авансцену, поздоровити та тепло обійняти ювіляра.

Говорить сам за себе й той факт, що щирі вітальні слова звучали в уст ректора університету, професора Вікторії Зарви, першого проректора Володимира Федорика, проректорів Ігоря Богданова та Ігоря Рогозіна, голови комітету профспілки Віталія Лоли, директорів інститутів та деканів Людмили Коваль, Ольги Харлан, Лариси Казанцевої, Ірини Алєксєєнко, завідувачів кафедр, викладачів, професорів, студентів… Звучала музика, лунали пісні, і якось тепло та радісно ставало на душі в кожного, що має приємність жити та працювати поруч із таким чудовим чоловіком – Андрієм Олександровичем Малихіним.

Степан Герилів,

журналіст

Фото автора

Минулої суботи, 17-го серпня, біля головного корпусу Бердянського державного педагогічного університету зібралося чимало люду, аби відзначити 25-річчя народного фольклорного ансамблю «Хуртовина».

Вже й не знаю, чи варто докладно з’ясовувати, звідки взялося на бердянській землі оте диво-дивнеє, отой колектив самобутній, що на початку непростих 90-х, посеред російськомовного оточення так впевнено, творчо і природно плекав пісню українську. Робилося це так без примусу, без осоружної шароварщини, так захоплююче цікаво, що навіть ті, хто про «западенців» з притиском згадував, «хуртовинські» виступи сприймали з насолодою. Бо то було справжнє. І створював його Роман Дзвінка, якого ще студентом-старшокурсником пригледів у Рівному тодішній ректор Бердянського педінституту, заслужений діяч культури України Юрій Лизогуб. Вечорами до дзвінківської гостинної пісенної світлиці поспішали хлопці та дівчата. Він так захоплююче все будував, що години напруженої праці спливали непомітно. От коли давав Роман Дзвінка зрозуміти, чого варте справжнє чисте звучання справжньої народної пісні. А як артистично керував він цією спільнотою, враховуючи і використовуючи особистість і вдачу кожного на користь всім. Тому однаково затишно почувалися у гурті заслужені ветерани і новачки-першокурсники, і жила собі «Хуртовина», даючи з вдячністю напуття у велике життя випускників і приймаючи у свої теплі обійми новобранців, щоб перетворити їх на соловейків, горлиць й орлів-красенів.

Не шкодував сил і творчої наснаги Дзвінка. Пісні збирав і обробляв, прислухаючись до гурту. Музик справжніх народних викохував. Потім зводив все до купи і дарував людям, гідно сприймаючи заслужену шану. Але не заспокоювався – працював, працював, ніби пісню співав. А хлопці та дівчата йому – в тон. Все це з таким захопленням робилося, що кортіло поряд бути, слухати і співати.

…Але запропонували Романові Дзвінці нову цікаву роботу на батьківщині. Попрощався Роман звітним (за 10-річну працю) концертом та й подався до рідного Рівного – він тепер професор і очолює кафедру фольклору інституту культури Рівненьського державного університету. І трапилося так, як ото бджолярі кажуть: «коли матка відлетіла, рій залишається гудіти»… Ніби «хуртовинці» – ось вони всі, а місто вже не має того колективу, який був його гордістю і славою. Бо тільки завдяки отому вертлявому та гречному, інтелігентному і меткому, неповторному Ромці Дзвінці посеред Бердянська народжувалося диво народної української пісні. І вона живе серед його учнів і послідовників. Вони це довели, коли зібралися, аби відзначити 25-річчя «Хуртовини». Отак згуртувалися посеред парку і заспівали. Піснею вшанували всіх, хто їм добра зичив, кого вже поряд нема.

О ні, Вкраїна не загине,

Коли народний океан

Співає, наче той орган.

Є сила в ній – душа єдина…

Микола ТИШАКОВ,

журналіст

На фото: незабутні моменти відзначення «хуртовинівського» ювілею

Фото автора

Наприкінці минулого року, а точніше, 27-го грудня, ми повідомляли, що в першому корпусі університету пройшла визначна подія: урочисто відкрито Фонд рідкісної та цінної книги – перший в Запорізькій області своєрідний музей цікавих історичних видань древнього минулого. Під час церемонії відкриття завідувач бібліотеки Світлана Білокінь, зокрема, зазначала: «Хочу подякувати нашому ректору Вікторії Зарві за всебічну підтримку і надане нам окреме приміщення, також велике спасибі за допомогу директорам інститутів і деканам факультетів, без яких було б немислиме відкриття музею». А закінчували ми цей фоторепортаж такими словами: «Не в одній нашій оселі припадають пилом цікаві старовинні видання, місце котрим – на полицях університетського музейного Фонду рідкісної та цінної книги, щоби кожен студент чи викладач, будь-який відвідувач музею зміг насолодитися незабутніми моментами втаємничення з таким багатим і таким цінним минулим нашим».

Сьогодні ж знову звертаємося до кожного, в кого в домашній бібліотеці є будь-який екземпляр рідкісної книги: подаруйте університетському музею, це потрібно майбутнім поколінням наших студентів, викладачів, відвідувачів музейного Фонду.

«Університетське Слово»

На світлині: завідувач університетської бібліотеки Світлана Білокінь отримує перші подарунки для Фонду рідкісної та цінної книги

14 молодих науковців та священиків з різних регіонів України, серед яких і співробітник науково-дослідного інституту Історичної Урбаністики, аспірант кафедри історії України Бердянського державного педагогічного університету Євген Гнибіда, 4-11 липня 2013 року пройшли курс Літньої школи в Римі «Патріярх Йосип Сліпий: до 50-ліття звільнення, прибуття до Риму та заснування УКУ». Впродовж тижня учасники представили свої наукові доробки, присвячені життю Блаженнійшого Патріарха Йосипа Сліпого (тема доповіді Євгена Гнибіди — «Доля мільйонів кріз призму одиниць»), а також прослухали лекції визнаних науковців-істориків та богословів. Серед них: о. Андрій Михайленко (Айштетт, Німеччина), Юрій Волошин (Полтава, Україна), Олег Турій (Львів, Україна). Зокрема, Олег Турій представив учасникам унікальні фонди з особистої бібліотеки митрополита Андрея Шептицького, документи періоду національно-визвольних змагань, а також матеріали діяльності Блаженнійшого Патріарха Йосипа Сліпого, які зібрані в архіві тов. Святої Софії.

Крім того, завдяки організаторам та особисто голові релігійного товариства «Свята Софія» о. Івану Дацьку учасники Літньої школи здійснили екскурсію в аббатство св. Ніло в Гратофераті, де, після звільнення з концентраційних таборів СРСР, провів перші дні свого перебування в Італії Патріарх Йосип Сліпий.

Ігор Лиман,

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України, координатор міжнародної діяльності БДПУ

На світлині: учасники Літньої школи в аббатстві св. Ніло (Гратоферата)

Алла Вікторівна Хатько – старший викладач кафедри інформатики та програмної інженерії факультету освітніх інженерно-педагогічних технологій БДПУ. А ще вона – заступник голови Науково-методичної Колегії Української Федерації Хортингу. Щойно надійшла приємна звістка: згідно з Наказом Державної служби молоді та спорту України їй присвоєно почесне звання МАЙСТЕР СПОРТУ УКРАЇНИ з хортингу. До щирих привітань Президії УФХ та побажань подальших спортивних досягнень, успіхів у справі розвитку та популяризації національного виду спорту України долучається кожний, хто знає Аллу Вікторівну та щиро радий за її вагомі спортивні досягнення!

«Університетське Слово»

…Спочатку, після чотирьох заголовкових слів, поставив знак оклику – ! Потім – ще два. Але, коли призадумався, то замінив на запитальний знак. Бо коли, з невідомих причин, знаходиш на тротуарі двадцятку чи виграєш у лотереї, скажімо, сто тисяч гривень, знайомишся з хорошою людиною чи раптово втішаєшся, просто починаєш насолоджуватися чудовим днем, то це, безперечно, так гарно і приємно усміхається доля…

А тут зовсім інший приклад: згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 р. № 474-р аспірантці другого року навчання Бердянського державного педагогічного університету Богдановій Ользі Іванівні призначено академічну стипендію Кабінету Міністрів України на 2013-2014 навчальний рік! А за цим сухим, але яким приємним, офіційним повідомленням спочатку йдуть роки напружено-цікавої роботи, ночі над підручниками в студентські роки, а тепер в аспірантурі (спеціальність – порівняльне літературознавство), перші впевнені кроки в викладацькій діяльності… Збагачення вантажу досвіду, плюс зростання авторитету, плюс рекомендаційні листи ректорату директорату Інституту філології та соціальних комунікацій, наукового відділу БДПУ. А вже потім, мабуть, – усмішка долі?

Офіційний сайт університету повідомляє про Ольгу Іванівну ось таке: «…народилась у смт Приазовському. У 2007р. закінчила навчання у БДПУ на філологічному факультеті. З 01.09.2005 по 26.08.2006 – працювала викладачем німецької мови у ВСП «Бердянський технікум харчової промисловості ТДАТА». Проходила практику з 14.02.2007 по 05.03.2007 у Німеччині в університеті ім. Олександра Фрідріха м. Нюрнберг. З 29.09.2007 по 22.08.2008 працювала у Німеччині. З 25.09.2007 по 07.11.2007 проходила курси німецької мови у м. Ерланген. З 04.05.2009 по 15.05.2009 пройшла інтенсивні курси німецької мови в Херсоні. З вересня 2009 року працює викладачем німецької мови на кафедрі романо-германської філології». А це все, разом узяте, й дало можливість гарній та мудрій дівчині Олі для усмішки її щасливої долі.

Степан Герилів,

редактор газети БДПУ «Університетське Слово»

На фото: стипендіатка Кабінету Міністрів України на наступний навчальний рік Ольга Богданова

…Як виявилося, майбутні хореографи Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв ще й сьогодні демонстрували відповідні навички та вміння згідно з вимогами до кожної спеціалізації (див. фото). Абітурієнти, основному дівчата, демонстрували виконавські професійні вміння та навички з сценічного танцю, створювали танцювальні етюди завершеної музично-хореографічної форми. Також демонстрували належний рівень володіння хореографічною технікою: виконання вправ, комбінацій, віртуозних елементів сценічного танцю, виявляли здатність до творчого вирішення хореографічно-постановчих завдань, виявляли розуміння художньо-образного змісту виконуваних хореографічних творів.

Дуже шкода, що свіжим мистецтвом цьогорічних абітурієнтів могли насолоджуватися лише члени конкурсної комісії (див. фото).

«Університетське Слово»

Світлина Степана Гериліва

Саме так: сьогодні абітурієнти вишів України, в тому числі й нашого університету, розпочали нелегкі змагання умами, талантами, творчістю, щоби довести правильність обраної майбутньої професії.

Скажімо, для журналістів – це професійно зорієнтований іспит, на якому вступники демонструють знання й навички, що засвідчують його здатність до журналістської та редакційної роботи, діяльності, пов’язаної зі зв’язками із громадськістю. Абітурієнт також демонструє загальну ерудицію, фахову зацікавленість, розуміння загальнополітичної ситуації в країні, здатність аналізувати й коментувати ті чи інші суспільно-історичні, суспільно-політичні події, духовно-культурну ситуацію, висловлювати власні судження на основі фактів. Заздалегідь ознайомившись із орієнтовним переліком тем, протягом двох годин вступники пишуть творчі роботи на одну із запропонованих комісією тем у жанрі статті, коментаря, есе, інтерв’ю тощо.

Також фахове вступне випробування проходять, окрім майбутніх журналістів, абітурієнти факультету фізичного виховання – з обраного виду спорту, загальної фізичної підготовленості за напрямами «Фізичне виховання» та «Здоров’я людини», Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв – з майбутніх спеціальностей «хореограф» та «музичне мистецтво».

«Університетське Слово»

На світлинах Степана Гериліва: так сьогодні проходили творчі конкурси в БДПУ

Коли зринають з вуст заступника декана факультету економіки та управління з виховної роботи БДПУ, голови Бердянського Грецького товариства «Еллада» Ірини Давидівни Нагай словосполучення «Греція завжди в моєму серці», то в нікого не виникає сумніву. Бо бачиш її очі, наповнені радістю, перемішаною з неприхованими нотками якогось внутрішнього смутку, чуєш в кожному словечку таку душевну піднесеність, що мимоволі заздриш її глибокому патріотизму. Нещодавно пані Ірина повернулася зі своєї чергової поїздки до такої дорогої її серцю Греції і на прохання «Університетського Слова» ділиться враженнями.

– Моя подорож до Криту була довгоочікуваною та по-справжньому цікавою. Це – не перший мій візит до історичної батьківщини. Але кожного разу завмирає серце. Я люблю Грецію і відчуваю себе частиною великого грецького народу. Звичайно, і цього разу із задоволенням відвідала історичні пам’ятки Криту: Кноський палас, печеру Зевса, плоскогір’я Ласіті, величні собори Св.Міни та Св.Тіта в Іракліоні, надзвичайної краси вулканічний острів Санторіні (острів Святої Ірини).

Але найбільшу радість мені принесло блукання вузенькими вуличками старої частини міст Ханьїя, Ретимні та Агіос Ніколас, відвідування маленьких лавочок, куштування оливок, горішків та сиру на місцевих риночках, спілкування зі старожилами маленьких селищ, що мешкають високо в горах, і які так схожі на моїх бабусю та дідуся. Моєї скромної грецької мови було достатньо. Щирі, доброзичливі, гостинні критяни із задоволенням спілкувалися з нами, дивувалися і раділи, дізнавшись про своїх співвітчизників з далекої України.

Справжнім відкриттям цього разу для мене була Греція християнська. Такої кількості храмів, монастирів, маленьких церквиць та такого щирого, справжнього ставлення до віри я більше ніде не зустрічала. Ми побували в багатьох монастирях Крита. У кожного своя цікава, іноді трагічна історія. Я щаслива, що знайшла та відвідала маленький монастир Святої Ірини високо в горах, далеко від туристичних маршрутів. Не знайшла українського слова, але російське «умиротворение» цілком підходить, щоб описати наші почуття («УС»: «Є й в українській мові таке слово – «умиротворення»)…

Важко сказати, багато чи мало ми встигли побачити на Криті. Але я точно знаю, що я обов’язково повернусь до Греції ще не один раз.

хоча сама до кінця не можу повірити:). Щиро дякую всім, хто підтримував і допомагав!»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ № 892

Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 4 липня 2013 року

1. Затвердити: рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук з галузей науки та за науковими спеціальностями і видати дипломи доктора наук здобувачам наукового ступеня відповідно до списку:

…Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України

Філоненко Софія Олегівна, 10.01.06 «Теорія літератури», 10.01.01 «Українська література».

…Не встигла Софія Олегівна вмістити учора на своїй сторінці в «фейсбуці» оцей прояв першої радості, як одразу ж посипалися вітання із хорошими, теплими коментарями – лише за якихось шість годин їх назбиралося два десятки. А в творців «Університетського Слова» навіть Муза серед ночі проснулася:

Сказати хочеться так «много»:

Про те, що вчений Ви – від Бога,

Про Вашу людяність, красу,

Про світло-ніжну полосу,

Що виполіскується з серця…

…Здоров’я Вам, відваги, терпцю

У подоланні тих вершин,

Що світлий ум не завершив…

Словосполучення «стояти на лопаті» не один раз звучало сьогодні, 19-го липня, в конференц-залі університету, куди покликала керівництво університету та соціально-гуманітарного факультету, журналістів завідувач навчальною археологічною лабораторією, кандидат історичних наук, доцент Валентина Папанова разом із своїми п’ятнадцятьма «бойовими помічниками», що повернулися кілька днів тому з сонячної Болгарії. Але спочатку пропонуємо вашій увазі витяг із недавнього повідомлення Укрінформу: «У Болгарії при розкопках на мисі Святого Атанаса (Варненська область) археологи виявили золоті монети середини шостого століття. Про це повідомив керівник археологічної експедиції Валерій Йотов. "Сім монет ми випадково знайшли в керамічній посудині з кришкою. Одну з них викарбовано за часів правління візантійського імператора Юстиніана I Великого (527-565 рр.), а інші – його попередника на троні і рідного дядька Юстина Першого (518-527 рр.). У Візантії ці монети називалися солідами", – розповів керівник археологічної експедиції Валерій Йотов. За словами Валерія Йотова, золоті монети зберігатимуться в музеї міста Бяла (Варненська область), а експедиція продовжить розкопки на мисі Святого Атанаса до кінця жовтня. Мер міста Бяла Атанас Трендафилов повідомив журналістам, що цього року почнеться реставрація і консервація археологічного об'єкту з тим, щоб сюди не проникли мисливці за скарбами. За його словами, восени у м. Бяла почнеться будівництво нового музею, що є складовою частиною проекту за Програмою розвитку сільських районів, який виграла громада. На будівництво музею муніципалітет витратить близько 2 млн левів (1 млн євро), які виділяється з фондів Європейського союзу».

Саме там працювали університетські археологи, та працювали так, що керівник болгарського проекту Валерій Йотов зазначив, що наші хлопці та дівчата за три дні виконували такий обсяг робіт, з яким місцеві (оплачувані) за тиждень справляються. А мер міста Бяла Атанас Трендафилов, приймаючи в себе нашу працьовиту делегацію, вручив цінні Грамоту, подарунки, премії і запросив до подальшої співпраці. Багато розповідала Валентина Анатоліївна та студенти про гостинність болгар, чудово створені умови для роботи та відпочинку, про знахідки під час розкопок… Ректор університету, професор Вікторія Зарва зазначила, що це вперше наші університетські археологи брали участь у міжнародній археологічній експедиції і приємно, що з гідністю витримали цю «першопрохідність». Декан соціально-гуманітарного факультету, професор Ірина Алєксєєнко подякувала Валентині Папановій за організацію та цієї експедиції, а керівник університетського благодійного Фонду «ДоброДій» від імені американського Фонду ім. Катерини Ковшевич Степан Герилів вручив керівнику лабораторії та її вихованцям комплекти спеціального одягу для роботи в польових умовах.

22-го липня група університетських археологів знову відправляється в свою Ольвію, щоби «стати на лопату», свою вже, не болгарську, в пошуках нових експонатів такого цікавого нашого минулого. А «стати на лопату» – це ніби так просто: бери лопату в руки та й рий землицю рідну – скільки заманеться. А насправді – це ціла наука, це свого роду мистецтво, що потребує і сил, і знань, і відданості цікавій справі, до якої долучаються все більше та більше студентів БДПУ.

Степан Герилів,

журналіст

На світлинах спеціального кореспондента «УС» в Болгарії Дмитра Гуленка та автора: університетські археологи під час болгарської міжнародної експедиції та в конференц-залі БДПУ