23-24 травня відбувся дводенний внутрішньоуніверситетський кіберспортивний турнір з комп’ютерної гри «DOTA 2», який організувала Студентська рада БДПУ при підтримці мережі магазинів «Комп’ютерний Всесвіт», піцерії «NEMO», компанії та генерального спонсора «Logitech G». Захід покликаний урізноманітнити студентське життя популярною серед молоді грою та об’єднати людей, які мають спільне хобі.
DotА 2 – це багатокористувальна відеогра в жанрі стратегії в реальному часі. У DotA 2 грають 2 команди по 5 осіб у кожній. Кожен гравець контролює лише одного персонажа, якого називають героєм…. Кожна команда має фортецю в куті карти, яка слугує місцем початку гри для команди й місцем відродження після смерті. Головною метою гри є знищення головної будівлі на базі ворога, для чоого герої протягом гри намагаються вбити ворожих героїв та зруйнувати ворожі будівлі, здобувають досвід та золото. Це контролюються комп'ютером і діють за встановленим скриптом.
Гра проходить у вигляді окремих партій, жодна з попередніх партій не впливає на майбутні. Для участі в грі гравець повинен розпочати пошук гри. Коли на певному сервері буде 10 гравців приблизно одного рівня, гра розпочинається. Для початку гравець має вибрати одного з доступних героїв, після чого він з'являється на карті й може розпочинати боротьбу.
DotA 2 стала найпопулярнішою грою в Steam, із щоденним онлайном близько 800 000 осіб. Турнір було проведено в стінах комп'ютерного клубу «Бакс». Серед учасників турніру були студенти БДПУ, які уміло показали свою гру на цьому івенті. Брали учать 11 команд: Templar Assasins – Біловицький Андрій, Evil five – Короленко Дмитро, Zer0 Tolerance StarVictory – Младёнов Александр, Angry Crabs – Тагмазян Арсен, Team FireFive PaceFist – Шилов Володимир, Crazy Crayfishes BNK – Москаленко Дмитро, Sostav4ik – Врублевский Олег, GetTheFuckOut:) – Шматок Олексій, Kartell – Барабан Іван, Рrotect ya neck – Андрусенко Олексій, Paper Planes teyker – Лук'янчиков Андрій.
Перший день був насичений емоціями й переживаннями, які не мали кінця й краю. Аби команда противника не чула стратегії гри,було вирішено виділити два зали. Порівнюючи сам процес гри, можна зробити висновки,що кожна команда, кожний її представник, мав власний підхід до гри, по-своєму сприймав. Наприклад, команда Crazy Craytishes, з вірою у серці Й усмішками на вустах, впевнено йшли шляхОМ перемоги. Чого не можна сказати про їх супротивників, які з головою поринули у гру. В такому контрасті хлопці знаходились більше 40 хвилин. Весь цей час глядачі разом з коментатором гри, не стримуючи емоцій, вболівали й щиро хвилювались за улюблену команду. Під час перерви представники команд мали змогу відволіктись від комп’ютерів і підкріпитись смачною піцою й напоями, аби набратись сил перед запеклою боротьбою.
У такій напруженій обстановці пройшов майже весь день. Було 4 гри з інтервалом між ними в 5-10хвилин
Було проведено розіграш 3-ох вітровок з емблемою «Київстар», ліхтарик світлодіодний і головний приз – веб-камера. Супер переможцем став вболівальник турніру – Карпачев Іван. І вже близько восьмої години вечора турнір дійшов кінця. Хлопці пішли додому набиратись сил перед важливим півфіналом.
Поки команди збираються з думками та чекають нової боротьби, ми мали змогу поспілкуватися з присутніми вболівальниками та гостями комп’ютерного клубу. Коментарі щодо цього заходу були неперевершеними, стільки щастя в очах і усмішок на устах вже давно не бачили на обличчі українських людей.
«Це одна з найважливіших і найграндіозніших подій в університеті за останній час, яка дала змогу молоді проявити свої вміння, порівняти свої сили з іншими й просто провести час в хорошій компанії» – зазначив один з найактивніших вболівальників нашого заходу – Олександр Євдокімов. Дійсно, за дводенний час ми стали майже однією сім’єю. На жаль, прекрасну атмосферу й океани щастя та емоцій зуміли розвіяти проблеми, які снігом на голову впали на наші голови з боку власника комп’ютерного клубу, та безпосередньо його працівників. Коли час все ближче просувався до півфіналу , гру несподівано для всіх перервали й майже силою виставили всіх присутніх за двері. Пояснили робітники клубу це так: «Ви даєте гроші постійним нашим клієнтам, щоб вони йшли у другий клуб. Таким чином,залишаєте клуб без заробітку. Нам таке не потрібно…». Навіть не розібравшись в тому що коїться, всі присутні, на той час, опинились на вулиці. Розгнівані, стоячі з банерами й медалями в руках на вулиці, гуртом почали шукати вихід з такої непростої ситуації. На щастя, весь день з нами був один із спонсорів нашого заходу Андрій Федюк, який і вирішив проблему, знайшовши інше приміщення для продовження турніру, який знаходився у самому центрі запеклої боротьби. Саме в цей час, нашому Студголові Артему Воробйову подзвонив власник комп’ютерного клубу «Бакс», який ще декілька хвилин назад розпорядився негайно звільнити клуб. Як з’ясувалось, робітники клубу просто неправильно подали йому інформацію і він приносить свої вибачення. Порадившись, усією дружньою і вже такою рідною компанією ми повернулись до клубу. В цій ситуації вирішили переступити через гордість та принципи, (головну роль відігравали фінансові проблеми). Щоб не створювати собі купу проблем,які могли чекати нас на новому місті, рішення було прийнято одноголосно. Обуреність та образа все-таки не полишала душі присутніх, було не зрозуміло як люди, які зовсім не мають уявлення про такі поняття, як «дотримання даного слова», та «відповідальність перед собою та своїми діями» взагалі можуть керувати бізнесом. Але залишимо це для роздумів власникам клубу «Бакс».
А наші команди з новим бойовим духом вступають у гру. На вулиці темнішає, віє прохолодою, а у самому клубі боротьба стала настільки запеклою, що гостро постала проблема зміни правил під час проведення гри. На цьому настояли спонсори турніру. Самі команди були незадоволені такою зміною подій, бо в них вже були певні стратегії, які могли значно змінити хід подій. Час ігор постійно змінювався, їх кількість теж значно збільшилася, оскільки команди були з сильною підготовкою, та не збирались поступатися один одному. Поки дійшли до фіналу, команди були помітно виснажені. Емоції згасли, вже не чутно було криків та гучних оплесків. Залишились тільки переживання й нездоланне бажання виграти…
Поки хлопці зосереджено прямують до перемоги, ми продовжували збирати враження: Владислав Красюк: «Все було проведено чудово, тільки одним значним недоліком було те,що змінювались правила гри у самому її розпалі. Що могло дуже вплинути на зміну кандидатів щодо головного призу. Це просто не чесно, я вважаю».
І ось настав той довгоочікуваний момент, заради якого десятки людей майже не спали й не їли два дні. Команда Templars Assasins здобула перемогу! Хлопці під час інтерв’ю навіть не змогли до кінця поділитися своїми відчуттями та емоціями, настільки їх організм був виснажений. Ось так дістається довгоочікувана перемога. Незважаючи на сильну втому, Андрій Беловицький, як лідер цієї команди, погодився дещо розповісти: «Перед турнірами витрачаю близько 6-8 годин на день, а якщо грати не посилено, то це може бути і 3-4 години на день. Це дійсно складна гра й потрібно багато часу щоб оволодіти навиками, але це можливо й це приносить мені задоволення. Саме ця гра дає можливість не тільки розважатись, а й працювати розумово.
…Зробивши багато фотографій, з щасливим і втомленим обличчям (але треба зазначити, що це була досить приємна втома), ми всі разом попрямували до гуртожитку. Говорячи власне від усіх присутніх на турнірі, варто сказати велике спасибі Студентській раді БДПУ за ініціативність та вдале проведення даного заходу; подякувати спонсорам за активну участь і допомогу молоді в подібних заходах.
Олена Корнєєва,
голова інформаційного сектору
Студентської ради БДПУ
Фото автора та Ірина Дєдушевої
