Атмосфера незломленого Бердяська в Павлограді

У Павлоградському історико-краєзнавчому музеї відкрилась унікальна Pop-up виставка плакатів «З кожною моєю згадкою про дім його стіни стають міцнішими», присвячена незламності Бердянська та його мешканців.

Ініціаторами та організаторами заходу стали представники спільноти “Ми – Бердянськ”, викладачі Бердянського державного педагогічного університету Дмитро Кіосов (заступник декана з виховної роботи гуманітарно-економічного факультету) та Дарина Литвиченко (старший викладач кафедри прикладної психології та логопедії), які у зв’язку з війною вимушено стали мешканцями цього шахтарського містечка на Дніпропетровщині. 

На виставці представлені 10 плакатів про події та життя людей в окупованому Бердянську, які є результатом колективної творчості креативних бердянців. Плакати ілюструють теми примусової депортації окупантами українських дітей, руйнування об’єктів інфраструктури та культурної спадщини України, неминучої шкоди екології нашій перлині – Азовському морю. Також під час відкриття виставки звучали звуки моря, а мушлі на рекламні листівки про відпочинок, паперові кораблики занурювали відвідувачів в атмосферу літнього Бердянська, де любили відпочивати павлоградці.

Логічним центром виставки стала інсталяція про Бердянський державний педагогічний університет – нескорений заклад вищої освіти, який продовжує готувати фахівців для освіти України і, незважаючи на російську агресію, знов і знов «відкриває свої двері» для нових абітурієнтів. І на цій виставці до нашого банеру підходили батьки і школярі, щоб уточнити правила вступу, взяти рекламний буклет.

Ми щиро вдячні ідейними натхненникам та організаторам спільноти «Ми-Бердянськ» Кирилові Пиливарову та Ксенії Клейнос за можливість продемонструвати нашу незламність і провести в рамках заходу профорієнтаційну роботу. Сподіваємося, що співпраця з анти-кафе «Час Є!» реалізується ще не в один спільно організований проєкт.

За матеріалами кафедри

прикладної психології та логопедії


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print