21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі на «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності». Міжнародне свято рідної мови має сприяти захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
За оцінкою фахівців, із шести тисяч мов, які нині існують у світі, половина знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли для зміцнення державотворчої функції української мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видано розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».
Відтоді це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України.
Цьогоріч до Міжнародного дня рідної мови студенти факультету філології та соціальних комунікацій БДПУ запросили гостей до літературно-музичної вітальні «Інтертекст», у якій представили публіці історію кохання, складену з уривків відомих творів різних національних літератур мовою оригіналу, адже універсальною мовою людства є мова кохання. Кохання – це спокуса, яку відчуває Маргарита в трагедії «Фауст» Гете; це усвідомлення, про яке пише у своєму вірші польський автор Гальчинський; це передчуття складних часів, показане нам Емілі Бронте в романі «Буремний перевал»; це біль, про який пише ліричною прозою у своєму відомому творі «Твої листи завжди пахнуть зівʼялими трояндами…» Леся Українка і страждання Володимира Маяковського у вірші «Лілечці»; це також тиха радість двох закоханих сердець, які нарешті поєдналися, як у романі «Гордість та упередження» Джейн Остін; щастя того самого найважливішого дня в житті закоханої пари, про яке говорять у своїх поезіях Дімчо Дебелянов та Пейо Яворов; а також – це мінливість долі, оспівана сучасною французькою авторкою-виконавицею Інділою.
Кохання – це той інтертекст, який поєднує нас в часі і просторі, незважаючи на жодні перешкоди, зокрема й мовні. Прояви та відтінки цього почуття незліченні й багатогранні водночас звучать в унісон усіма мовами світу.
Колектив факультету філології та соціальних комунікацій БДПУ ще раз вітає всіх з Міжнародним днем рідної мови! Бажаємо процвітання нашій державній українській мові та всім мовам національних меншин, адже Україна є багатонаціональною державою, де кожен має право вільно спілкуватися будь-якою мовою.
Ольга Боговін
Фотографії Сергія Сінчи
