(Із виступу на урочистих зборах, присвячених Дню Соборності і Свободи України 22 січня 2013 року на сцені Бердянського ЦДЮТ)
Шановна громадо! Дорогі брати і сестри!
Дозвольте щиро привітати Вас усіх із чудовим святом – Днем Соборності України, передати Вам вітання від імені всього колективу студентів та викладачів БДПУ, особисто від ректора БДПУ Вікторії Зарви.
Саме слово «соборність» означає далеко не тільки територіальну цілісність держави, географічну єдність сходу і заходу, півдня і півночі.
Соборність – це духовна спорідненість, це спільна спрямованість у майбутнє, спільне бачення минулого й теперішнього. Це непорушний зв’язок між поколіннями, між матір’ю й дитиною, батьком і сином.
Соборною є та країна, яка стала рідною домівкою для людей усіх етносів і народностей, які населяють Україну. Де згуртовані люди різних релігійних конфесій, люди, в яких різна історична пам’ять. Для мене соборність також – це духовна спільність материкових українців і нашої діаспори, українців Америки і Європи, Росії і Білорусі, навіть Австралії.
Соборна Україна – наче велика родина, що єднає всіх у просторі й часі. Як писав Тарас Шевченко, «і мертвих, і живих, і ненарожденних земляків…».
У цьому слові хочеться нагадати всім про ювілей великого українця, який ми всі будемо відзначати 2014 року.
Хочеться, щоб ця країна розбудовувалася на тих ідеях, які заклав Великий Кобзар.
«Нема на світі України, немає другого Дніпра». Це ідеал патріотизму, ніжної прив’язаності до своєї землі, розуміння причетності до її долі.
«В своїй хаті своя правда і сила, і воля». Ідеал держави самостійної, незалежної, яка без чужого втручання спроможна забезпечити свободу і належний рівень життя своїх громадян.
«А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». У цих словах закладена ідея родини, первинної клітиночки нового суспільства, де виховується дитина – патріот і громадянин. Це також святість любові до матері.
«Учітеся, брати мої, думайте, читайте». Шевченко пише тут про значення науки й освіти для формування людини, про органічне поєднання досвіду чужого і свого.
«Я на сторожі коло них поставлю Слово». Це про значення рідної мови, українського слова, що є духовною основою нації.
«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає». Шевченко розумів прекрасно, що ясне майбутнє не прийде саме, наче в казці, що ці ідеї треба відстоювати, виборювати, але тим, на чиєму боці правда, обов’язково судилася перемога.
Мені здається, що всі ці шевченкові заповіти актуальні і тепер, аби ж ми частіше до них прислухалися.
Нам усім треба не шукати ворогів на своїй землі чи поза її межами – людей іншої крові, іншої віри, інших звичаїв, а вчитися налагоджувати діалог з іншими на засадах взаємної поваги й толерантності.
Краще знати цього іншого, щоб полюбити його, і навпаки – любити, щоб краще знати й розуміти. Треба плекати згуртованість і одностайність, спільність у помислах, без яких ніяка справа не вдасться.
Звісно, ідея єдності, соборності звучить так глобально в масштабах країни. Але теорію малих справ ще ніхто не спростував – об’єднуватися малими групами, щоб відстояти права людини, щоб допомогти знедоленим, щоб висловити свою позицію з будь-якого питання – релігійного чи національного, соціального чи економічного. Я говорю в першу чергу громадянську консолідацію українців. ЇЇ мета – щоб кожен із нас відчув себе не самотнім, а часточкою цілого, щоб відчував дружнє плече й підтримку.
Гадаю, що саме такий глибинний смисл закладено в поняття соборності.
Хочу ще раз привітати Вас із цим святом, побажати злагоди, мирної співпраці, успіху і процвітання нашій країні і всім нам.
Софія Філоненко,
заступник директора Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ з наукової-дослідної роботи та міжнародної діяльності, кандидат філологічних наук, доцент, заступник голови міської громадської організації «Українська громада».
