Цими жовтневими днями виповнюється 30 років відтоді, як профспілковий комітет БДПУ очолив Віталій Григорович Лола. Наш кореспондент зустрілася з багатолітнім профспілковим лідером і попросила відповісти на кілька запитань.
– У чому полягає сутність роботи профспілки?
– Якщо одним реченням, то профспілка в нашому університеті за головну мету має захист трудового колективу та студентів.
– Яким чином обирається голова та члени комітету профспілки?
– Голова обирається від студентської молоді на факультетах – збирають конференцію, на якій вирішують, хто стане головою факультету чи інституту, а потім їх делегують до профспілкового комітету. Голова профспілки також обирається на конференції відкритим чи закритим голосуванням. Останнє було 2 вересня 2010 року, я одноголосно був обраний головою профспілки.
– Ви знаходитесь на посаді голови профспілки вже тридцять років. Які зміни відбулися в профспілці з часів радянської влади до часів незалежної України?
– З незалежністю України прийшла й незалежна профспілка. У нас з ректоратом є соціальне партнерство, у нас підписано ряд документів : «про співпрацю», «про захист і вирішення трудових питань та питань відпочинку». Профспілка – справді незалежна, адміністрація університету не втручається в її діяльніст, але ми запрошуємо адміністрацію на свої засідання , збори, конференції, для того, щоб разом брати участь у вирішенні найрізноманітніших питань.
– Як ви поєднуєте роботу в профспілці з діяльністю викладача?
– Я думаю, що мені це вдається. Я роблю все, щоб основний час роботи був присвячений профспілковому комітету, а мої вихідні дні були заповнені викладацькою практикою. Тому я успішно поєдную посаду голови профспілки та роботу викладача.
– Якими нагородами вас відзначено за час роботи у профспілковому комітеті?
– Я працюю з віддачею, з першого дня обирання і протягом тих п’яти років на які обирається голова, тому в мене є відзнаки. Остання нагорода, яку я отримав – «Почесна грамота Верховної ради України», моя багаторічна робота відзначена двома «Почесними грамотами Запорізької обласної ради», двома «Почесними грамотами Центрального комітету профспілок», «Профспілковою відзнакою», «Почесною грамотою Федерації Профспілок»; маю звання «Заслужений працівник профспілки», «Відмінник освіти України» тощо.
– З якими іншими профспілковими організаціями Ви співпрацюєте?
– У нас тісна співпраця з профспілкою Національного Технічного Інституту (КПІ) – більше 10 років. Разом ми вирішуємо питання оздоровлення членів профспілки, протягом року викладачі, аспіранти, доктори наук перебувають у санаторії профілакторії КПІ, а влітку члени профспілки КПІ приїздять до нас.
– Як проходить залучення людей до профспілкового руху?
– Я особисто зустрічаюсь з майбутніми членами профспілки. Приймаємо до профспілки вже з першого курсу. Я сам роз’яснюю, розповідаю, знайомлю зі статутом, з законами про профспілки і їх діяльність. Даю зрозуміти, що профспілка – це та незалежна добровільна організація, в яку можна вступити чи вийти без жодних проблем. 99% студентів є членами профспілки. Члени профспілки не розділяються за статусом : старшокурсник, першокурсник, двірник, професор, викладач чи доцент, усі вони – члени профспілки.
– Що дає членство в профспілці?
– У першу чергу соціальний захист. Немає такої людини, яка би звернулась до мене і не отримала надії на те,що її питання вирішиться. Бувають складні питання, дипломатично – компромісні, життєві та питання соціального захисту, але всі складнощі в розв’язанні проблем ми долаємо для покращення праці, відпочинку, оздоровлення членів профспілки.
– І на останок, що ви можете побажати нашій газеті?
– Я дуже хотів, щоб наше «Університетське Слово» й далі була тією газетою, яку хочеться читати, щоб в ній була інформація, яку не знайдеш в інших джерелах. Мені газета цікава тим, що ви над нею постійно працюєте, вона кращає з кожним випуском. Я думаю, що настане той час, коли «УС» буде заробляти гроші на своє удосконалення та розширення…
Розмову вела Христина Єрофеєва,
студентка кафедри соціальних комунікацій БДПУ
На світлинах: Віталій Лола в різних «іпостасях»