Останнім часом у медіа все частіше порушується тема прав жінок. Не дивлячись на це, залишається багато людей, які, в силу свого небажання та незацікавленості в темі, вірять у стереотипи і демонізують сучасних феміністок.
Для детального розбору теми історії фемінізму студентам-журналістам Бердянського державного педагогічного університету провели онлайн-лекцію, де спікеркою виступила радниця Бердянського міського голови та тренерка з протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству UNFPA Валентина Ємельяненко.
Фемінізм – це рух за рівні права і можливості жінок і чоловіків. Фемінізм – соціальна теорія і критика патріархату як несправедливого суспільного устрою та рух, який підвищив статус жінок у більшості сферах.
Історія сучасних феміністичних рухів поділяється на три (іноді чотири) «хвилі».
- Перша хвиля включає суфражистські рухи ХІХ – початку ХХ ст., які домагались виборчого права для жінок.
- Друга хвиля почалася у 1960-х і була пов’язана з ідеями та виступами жіночого визвольного руху. У фокусі уваги була правова і соціальна рівність для жінок.
- Третя хвиля, починаючи з 1990-х років, є продовженням і переглядом помилок другої хвилі фемінізму.
Фемінізм, як організований жіночий рух в Україні, виник у 80-х роках ХІХ століття. Першою жіночою організацією вважається «Товариство руських женщин», засноване у 1884 році в Станіславі (тепер Івано-Франківськ) письменницею і феміністкою Наталею Кобринською (1855–1920). У 1887 році вийшов перший жіночий альманах «Перший вінок», виданий Кобринською разом із Оленою Пчілкою. У серії «Жіноча бібліотека» Кобринська видавала твори для жінок, написаних жінками.
Хоч фемінізм існує і не перший рік, досі існує багато проблем, рішення яких лягає на плечі наступних поколінь, і небажання «загуглити» або «не всі такі» – найменші з них.
Текст і фото – Анастасія Чередниченко,
кореспондентка «Університетського слова»
