З ТУРЕЦЬКИХ МАНДРІВ ПОВЕРНУВШИСЬ,

ЗВІТУВАЛИ СТУДЕНТИ БДПУ? НІ, З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ!

На календарі – листопад, і настав час звітувати нам, студентам БДПУ, які цьогоріч їздили на практику за кордон. Ох нелегка ця справа – туризм, проте яка ж цікава! І переконався в цих словах кожен, хто прийшов 14 листопада до актової зали університету. Завідуюча кафедри менеджменту готельного, курортного та туристичного сервісу, кандидат економічних наук, доцент Галина Володимирівна Казачковська зібрала на презентацію міжнародної практики керівників та викладачів університету, представників бердянських ЗМІ і, звичайно, студентів з різних факультетів. Всі прагнули дізнатися, що ж все ж таки робили наші студенти місяцями на діамантовому Анталійському узбережжі?

Першими виступили студенти Інституту філології та соціальних комунікації, які проходили практику в туристичній компанії «Санрайз Тур». Хлопці та дівчата розповіли про цікавості менталітету турків та допомогли кожному заглянути за куліси  специфіки  їхньої роботи. Одні студенти працювали супроводжуючими гідами, тобто зустрічали гостей в аеропорту та розвозили їх по готелях. По дорозі давали всю необхідну інформацію туристам для гарного відпочинку. Також, навпаки, забирали гостей, які вже відпочили та відвозили їх  до анталійського аеропорту. Інші студенти були супроводжуючими гідами на екскурсіях, тому встигли побачити чимало чого цікавого. І, звичайно, робота в готелях. Студенти-практиканти допомагали готельним гідам та працювали в клубах, займаючись з дітьми. Заключним етапом виступу практикантів «Санрайз Туру» стало відео, яке повною мірою змогло показати цікавий день із життя трансферного гіда. Зйомка велася від першої особи, і кожен присутній зміг зануритися в робочу атмосферу студентів на турецькому узбережжі.

Після виступу філологів, захоплював дивовижний танок живота студентки нашого університету:  загадкові східні рухи дівчини ще більше підкинули дров у вогонь, який горів в очах всіх присутніх.

Настала черга ділитися враженнями студентів факультету економіки та управління, які проходили практику в Туреччині вже другий рік поспіль і чудово себе зарекомендували в туристичній компанії «Нева».  Цікаві світлини на великому екрані не давали засумувати присутнім ні на мить. Під час свого виступу вони пригощали присутніх смачною турецькою «солодинкою» – рахат-лукумом. Завершили свій виступ чудовою романтичною піснею про кохання, яку виконав турецькою мовою один із студентів-практикантів.

На завершення заходу перший проректор університету, кандидат філософських наук, доцент Володимир Михайлович Федорик, доктор історичних наук, професор Ігор Ігорович Лиман, декан факультету економіки та управління  доктор економічних наук, доцент Владислав Григорович Саєнко, привітавши студентів з успішним завершенням цьогорічної практики, підкреслили, що це чудовий досвід для нашого університету і відповідні кафедри будуть впевнено рухатися у цьому напрямі. Всі присутні ще раз переконалися в тому, що наш рідний університет не стоїть на місці, а впевнено розвивається не тільки на  локальному, а й на міжнародному рівні.

Руслан Алієв,

студент, кореспондент «Університетського Слова»

ОЛЬГА КАЙДА: «МОЯ ПРОФЕСІЯ ВІДПОВІДАЄ МОЇЙ НАТУРІ»

16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку

Журналіст і викладач в одному обличчі – Ольга Кайда – ділиться з нами своїми професійними навичками та розповідає, як все починалося: звичайна школярка, яка мріяла стати вчителем, стала розумним та досвідченим тележурналістом, цікавим і авторитетним викладачем…

– Ким ви хотіли стати, навчаючись у школі?

– Найперше – хотіла  стати вчителькою. Напевно, саме тому я й викладач кафедри соціальних комунікацій БДПУ. Коли я вже працювала на телебаченні, то хотіла поділитися своїми знаннями зі студентами через викладання. Також у школі я багато співала, тому мріяла бути й співачкою.

– Напевно, вашим улюбленим предметом у школі була література?

– Ні, мені подобались всі предмети.

– Які книжки читаєте?

– Зараз мені подобаються пригодницькі книжки, детективи з історичними моментами. Також, читаю класику: «Анну Кареніну» Льва Толстого, «Гранатовий браслет» Олександра Купріна та інших відомих авторів. Необхідно читати книжки, які зможуть навчити нас корисному та важливому.

– А чим ви керувалися під час складання іспитів при вступі в університет?

– Необхідно читати щось таке, що зможе надихнути вас. Також необхідно збирати цитати відомих людей. Твір треба писати з фактами: не просто «квітне квіточка, сонечко сяє…», а описувати та приводити конкретні приклади з життя, історії. Треба завжди завершувати думку, слідкувати за логічною послідовністю.

– Коли ви зрозуміли, що хочете стати журналістом?

– В мене не було дитячої мрії стати журналістом, сидіти у кадрі чи щось розслідувати. Я це зрозуміла тільки тоді, коли почала працювати за своїм фахом. В школі я добре писала наукові роботи, твори, брала участь у літературних конкурсах. Ця професія підходить мені не просто тому, що я добре пишу, а тому, що вона відповідає моїй натурі. Я не можу сидіти на місці, бути домогосподаркою та варити борщі. Мені необхідна самореалізація, спілкування з цікавими людьми. Журналістика відкриває широкі можливості. Можна побувати в усіх сферах життя, дізнатися, наприклад, як правильно будувати дороги, скільки є альтернативних способів зекономити тепло та багато іншого. Раніше я була сором’язливою, боялася щось спитати, дізнатися. У журналістиці такого поняття не має: боїшся, не боїшся, а йти треба. Це дуже загартовую характер, надає більшої впевненості.

– Чому ви обрали саме тележурналістику?

– Я не люблю довго думати над матеріалом. Тележурналістика не дає часу на роздуми: поїхала, розпитала, написала і видала готовий продукт в ефір. До того ж у цій галузі можна проявити себе в образі художника.

– Що найбільше подобається в журналістиці?

– Люди.

– Мрієте про карєру диктора або телеведучої?

– Я про це думала. Сподіваюсь, що у подальшому житті такий розвиток буде.

– Чому ви приїхали працювати саме до Бердянська?

– В мене завжди було відчуття, що я повернусь до Бердянська. Мені подобалось навчатися і жити в Запоріжжі, але так склалося, що я переїхала. Там я два роки працювала на телебаченні. Напружений графік дуже втомлював. У Бердянську мені запропонували посаду викладача і я вирішила, що це для мене є кращим варіантом.

– Хочете переїхати до великого міста?

– Це питання зараз актуальне для мене. Друзі кличуть до себе, кажуть, що треба розвиватися. Київ, наприклад, мені не дуже подобається, а у Бердянську для мене мало місця. Тому це питання залишається відкритим…

Кристина Корінець, Олена Тищенко,

кореспонденти газети «Університетське Слово»