Категорія: Усі новини

Опубліковано

ІЗ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, «ВІТРИЛА»!

Чарівний «корабель поезії» «Вітрила» знову завітав до студентів і викладачів БДПУ. Уже не перший рік він припливає до берегів Інституту філології та соціальних комунікацій і сьогодні, 19 грудня 2012 року, у День Святого Миколая, святкує свій десятий День народження!

Цьогорічний захід приурочено 125-ій річниці з дня народження російського письменника «Срібного століття» Ігоря Сєверяніна. Ігор Лотарєв (справжнє ім’я поета) на початку ХХ століття був широко відомий своїми «поезоконцертами», на яких заворожував слухачів своєю манерою декламування віршів. Тому Інститут філології та соціальних комунікацій запросив нас поринути в літературну атмосферу одного з таких концертів поезії. Цього року організацією свята студентського альманаху «Вітрила» займалася заступник Директора з виховної роботи Інституту філології та соціальних комунікацій, канд. філол. наук, доц.  Вікторія Коркішко разом із студентами ІФСК і, потрібно зауважити, що свято, не дивлячись на буревій за вікном, вийшло «теплим» і «по-домашньому добрим».

Захід розпочався з декламації поезій Ігоря Сєверянина. Вітальне слово сказала директор Інституту філології та соціальних комунікацій, доктор філол. наук, проф. Ольга Харлан, яка поздоровила гостей свята із ювілейною річницею публікації альманаху «Вітрила». Юлія Бондаренко, Ольга Трюхан, Юлія Нехайчук – студенти-магістри ІФСК – виступили в ролі літературних критиків, проаналізувавши твори авторів альманаху. Ведучі оголосили Конкурс глядацьких симпатій і запропонували візитерам заходу написати, на попередньо-розданих аркушах паперу, ім’я та прізвище тих поетів, виступи яких найбільше сподобалися і запам’яталися. Серед тих, хто пропонував свою поезію аудиторії і зачаровував слухачів магією слова, були: Дар’я Беседа, Катерина Забєліна, Кристина Квітко, Вадим Мульченко, Анна Назаренко, Даниїл Хабаров (наймолодший учасник заходу, поет, учень 6 класу Бердянської спеціалізованої школи № 16), Олег Чадаєв, Анастасія Щербакова. Поезії молодих поетів і поетес присвячені дитинству, батьківству, коханню, мріям – охоплюють теми, які хвилюють серця талановитих студентів. Кожний виступ юних поетів супроводжувався ліричною музикою чи цікавими атрибутами, які переносили глядачів в окремий чарівний світ думок і переживань авторів. Публіка жадібно смакувала поетичним словом і вдячно аплодувала талановитим студентам. Крім оплесків шановних гостей, виступаючі були нагороджені солодкими подарунками від ІФСК (а може – від Святого Миколая – хто зна…).

То ж сьогодні, у дев’ятнадцятий день зими, ми не тільки знаходили смачні даруночки від Миколая під своїми подушками, а й мали можливість насолодитися вишуканим поетичним словом наших студентів. Вітаємо всіх зі святом і бажаємо читачам різдвяного настрою напередодні вже таких близьких торжеств!

Ксенія Задворна,

кореспондент «Університетського Слова»

Опубліковано

Святий Миколай-Чудотворець,

архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті святителя діти, бо для них то означає веселе свято й подарунки.

Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ-ІV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви того часу. Його служіння припадає на час останніх великих гонінь на вірних і подальше становлення Церкви після Костянтинової реформи, коли "період катакомб" відійшов у минуле. Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства, проте жодних богословських праць він по собі не залишив. Що ж тоді живить людську пам'ять про Святого вже стільки століть?

З історичних джерел знаємо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви – тоді імператор Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. З Візантії свято поширилося по цілому світу – й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного по-кровителя й мав хресне ім'я Миколай.

До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай (858-867) – перший папа з цим іменем – близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II (973-983).

Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. А як же Святого Миколая "привласнили" собі діти? Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів – ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі в день пам'яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодощами, а вже з храму та школи свято поширилося на родину.

У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Разом із вбранням діти отримували й солодощі – горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів – в'язку різок. Хто гідний подарунка, а хто ні, – вважалося, записано у "Золотій книзі", яку має при собі небесний опікун. Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.

Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин – адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє.

В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів-чортів – відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих. Але ось на майдані біля собору з'являється Святий Ніколаус – і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині. У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі – там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд, чи заслужив малюк на небесні гостинці.

У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня – діти й дорослі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання – так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці.

***

В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом. Цього дня варили пиво, "Вітали сніжну зиму" – на санях тричі об'їжджали довкола села, а для дітлашні пеклося особливе печиво – «миколайчики». Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи.

Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого, лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року.

Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!

Опубліковано

ЦІКАВИЙ ГІСТЬ

Гостем сьогоднішньої  традиційної вівторкової наради в ректора був головний редактор газети «Південна Зоря», заслужений журналіст України Віктор Михайличенко. Завітав до нас Віктор Іванович з хорошими помислами і не з порожніми руками. Він із ностальгією згадав свої молоді роки, коли ще студентом слухав лекції в цьому залі, де нині проходило колективне засідання, після чого представив свою власну автобіографічну книгу «Згадалось» та четверту збірку найкращих публікацій року «Обо всем начистоту», основою для якої стали матеріали з рубрики «Відкрита трибуна «Південної Зорі». На сторінки цьогорічного видання потрапило чимало наших університетських, серед них:  Вікторія Зарва, Ігор Лиман, Валентина Папанова, Ігор Шилкін, Сергій Кушнірюк, та інші. оскільки в книгах представлено значну кількість історичної інформації про місто та саме наш виш, то всі 4 томи видання будуть тепер у фонді бібліотеки БДПУ.

Головний редактор «Південної зорі» Віктор Михайличенко при активній допомозі доктора історичних наук, професора БДПУ Ігоря Лимана працює над енциклопедію Бердянська. Гість також розповів, що на сьогодні майбутнє видання налічує 20 авторів, а його обсяг уже складає близько 1500 сторінок.

Олександр Степаненко,

кореспондент «УС»

Опубліковано

ВІТАЄМО!!!

Ганну Олександрівну Лопатіну з успішним захистом кандидатської дисертації.

14 грудня 2012 року на засіданні спеціалізованої вченої ради ДЗ «Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка» старший викладач кафедри прикладної психології та логопедії Г. О. Лопатіна успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання (українська мова). Тема дисертації «Методика навчання діалогічного мовлення дітей молодшого дошкільного віку» (наук. керівник: доктор педагогічних наук, професор Н. Гавриш).

Марину Вікторівну Лепетченко  з успішним захистом кандидатської дисертації!

11 грудня 2012 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.14 Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (м. Київ) старший викладач кафедри прикладної психології та логопедії М. В. Лепетченко успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 – корекційна педагогіка. Тема дисертації: «Формування здатності до творчого самовираження у дошкільників із порушеннями мовлення у процесі інсценування казки» (наук. керівник: доктор педагогічних наук, професор М. К. Шеремет).

Співробітники Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти та редакція «Університетського Слова» вітають Ганну Олександрівну та Марину Вікторівну з цією значною подією та бажають і надалі досягати успіхів у науковій діяльності!

Опубліковано

П’ятнадцятирічна співпраця з Радою Європи

Понад 15 років фахівці з методики навчання історії в школі – викладачі БДПУ – активно співпрацюють з відділом  історичної освіти Директорату з освіти та мов Ради Європи (Страсбург), беручи участь в майже всіх освітніх програмах та заходах, що організуються ним на теренах України. Останнім таким заходом став Міжнародний науково-практичний семінар «Професійний портрет вчителя історії ХХ ст.», що відбувся у Києві за участю заступника голови Відділу історичної освіти Ради Європи Т. Мінкіної-Мілко, професора Віденського університету А. Екерта, королівського консультанта з питань освіти Великої Британії Д. Хамера та професора  Белградського університету  М. Шуйца. Модерував груповою роботою та головував на пленарному засіданні семінару професор БДПУ К. Баханов.

На семінарі обговорювалися проблеми розробки ефективних методів і прийомів викладання історії в сучасному багатокультурному суспільстві, професійних компетентностей сучасного вчителя історії, критерії та технології оцінювання професійної компетентності вчителів, методика формування знань, умінь і навичок вчителів історії по розкриттю складних і чутливих питань на уроках історії в мультикультурному середовищі.

Катерина Гунченко,

лаборант кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики навчання суспільствознавчих дисциплін

Опубліковано

СПІВПРАЦЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ. ЗДОБУТКИ ЗРОСТАЮТЬ

Нотатки із відрядження професора І. І. Лимана до Мексики

З 18 листопада по 3 грудня 2012 р. координатор міжнародної діяльності БДПУ професор Ігор Лиман перебував у Мексиці в рамках співпраці бердянського вишу із Заслуженим Автономним Університетом Пуебла (BUAP) і гранту на дослідження пам’яті, отриманого доктором цього мексиканського вишу Вікторією Перес.

Notes from the trip of Professor I. Lyman to Mexico

І. І. Лиман взяв участь у І-му Міжнародному симпозіумі «SIMEM», виступивши з годинною доповіддю «Post soviet experiences of using the oral histories methodology to study memories about traumatic pasts». Робота з підготовки симпозіуму тривала впродовж 10 місяців. То ж БДПУ був представлений постерами 8 студентів, аспірантів і викладачів кафедри історії України. В рамках симпозіуму відбувалась присвячена Другій світовій війні фотовиставка, сформована з фотодокументів, виявлених І. І. Лиманом і В. М. Константіновою в архівах, музеях і бібліотеках України та Німеччини. В. Перес переклала іспанською інформаційні тексти, що супроводжували кожне фото. Сама В. Перес на симпозіумі виступила з доповіддю, в основу якої покладено фільм ««Оскар» за хоробрість», транскрибований студентами БДПУ Ю. Білаєм і О. Ушаковим. Загалом за результатами симпозіуму історики БДПУ отримали 11 сертифікатів участі в ньому.

У ході симпозіуму розпочались переговори про співпрацю БДПУ із розташованим у місті Мехіко Музеєм пам’яті та толерантності (Memory and Tolerance Museum), директор — Джакобо Дайан.

29-30 листопада І. І. Лиман взяв участь у міжнародному семінарі «Por Una Cultura de Paz: Cómo Suprimir la Violencia Contra las Mujeres» (співголова організаційного комітету – історик BUAP Ельва Рівера Гомес). В рамках цього семінару доповіддю «Estudio de la discriminación y violencia contra la mujer por parte del Instituto de la Urbanística Histórica de la Universidad Estatal Pedagógica de Berdyansk, Ucrania», підготовленою спільно з В.М. Константіновою, презентувався очолюваний останньою Інститут історичної урбаністики при БДПУ. У наступному році запланована публікація матеріалів семінару в одному з мексиканських видавництв. Семінар був організований BUAP спільно з Federación Mexicana de Universitarias. Участь у цьому семінарі стала логічним продовженням співпраці в дослідженні гендерної проблематики, яка розпочалася в ході візиту делегації БДПУ до BUAP у 2011 р. Під час семінару зав’язалась низка потенційно перспективних для розгортання міжнародного співробітництва БДПУ знайомств із науковцями та викладачами як Мексики, так і інших країн, зокрема, Коста-Ріки (доктор Заїда Фонсека Херрера), Болівії (доктор Глорія Магна Техада Хуртадо), Аргентини (Марта Міхалек).

Було відвідано й конференцію, присвячену історичній архівістиці.

Плідною виявилась робота в бібліотеці BUAP. І. І. Лиман, досліджуючи біографію колишнього учня Бердянської чоловічої гімназії В. Хавкіна, виявив там кілька десятків звітів про діяльність цього славетного бактеріолога та низку наукових статей самого В. Хавкіна, опублікованих в англомовній періодиці та часописах кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Не менш вдалою була робота в Історичному архіві Пуебла.

Під час візиту до Мексики І. І. Лиман поєднував безпосередньо наукову діяльність із організацією подальшої співпраці між структурними підрозділами БДПУ та BUAP. Ціла низка домовленостей досягнута з мексиканськими істориками. Серед них – започаткування Інститутом історичної урбаністики при БДПУ та істориками BUAP спільного серійного видання «Жінка та місто».

Проведено низку зустрічей з директором інституту фізики Франсіско Рівасом Сільвою, науковими групами, що діють у Інституті фізики (Феліпе Перес), на фізико-математичному факультеті (Ольга Летісія Фукс Гомес), обчислювальному факультеті (Маркос Гонзалес Флорес, Хосе Італо Кортес) тощо.

Це стало продовженням переговорів, що проводились у жовтні 2012 р. в BUAP науковцями БДПУ В. І. Межуєвим і Н. Л. Сосницькою. Надзвичайно широкі перспективи для бердянського педагогічного вишу відкриває зацікавленість низки наукових груп BUAP у використанні досвіду педагогів БДПУ з методики викладання фізики, математики та інших дисциплін.

Під час візиту активно продовжувалось виконання цілої низки домовленостей, що були досягнуті раніше. Зокрема, мексиканська сторона завершила підготовку своєї частини книги, що буде видана Центром гендерних досліджень БДПУ; передана до збірки матеріалів конференції, що вийде у Мексиці, стаття професора БДПУ О. Д. Харлан. Доктор Феліпе Перес закінчив оригінал-макет і передав до БДПУ видання «Temas actuales de la Fisica y la Ciencia de Materiales», в якому вміщено статтю бердянського науковця Г. І. Шишкіна. У передмові до цього видання мексиканці редактори спеціально пишуть про співпрацю між БДПУ та BUAP.

Продовжено підготовку візиту до БДПУ навесні наступного року двох магістрантів BUAP – філолога та історика, яка мають намір впродовж місяця отримувати консультації у викладачів бердянського вишу.

З іншого боку, уточнювались деталі щодо навчання в BUAP кількох вчорашніх і теперішніх студентів БДПУ, які вже здали або ж найближчим часом складатимуть вступні екзамени до мексиканського вишу.

Продовжено переговори про візит до БДПУ представників адміністрації BUAP, що може стати важливим кроком на шляху розгортання співпраці двох вишів.

З метою популяризації цієї співпраці І. І. Лиман виступив на радіо  міста Пуебла, де розповів про БДПУ і про ті заходи, що проводяться спільно з BUAP.

Важливо, що всі витрати по візиту бердянського науковця до BUAP взяла на себе мексиканська сторона.

«УС» (за матеріалами, наданими професором І. І. Лиманом)

Опубліковано

Чарівниця зі скандинавських берегів

«Андерсеном наших днів» назвали Астрід Ліндґрен сучасники. Таке почесне порівняння шведська дитяча письменниця отримала небезпідставно. Продовжуючи традицію Г.К. Андерсена і С. Лагерльоф, своєю творчістю Астрід Ліндґрен розширила жанрові межі дитячої літератури, утвердила дитину як провідного персонажа. Проза авторки увійшла до класики літератури для дітей, і не здає своїх позицій і досі, оскільки ці твори читають наступні покоління маленьких читачів.

14 листопада 2012 року Астрід Ліндґрен виповнилося б 105 років. Із цієї нагоди 11 грудня на базі БДПУ відбулися науково-літературні читання «Чарівниця зі скандинавських берегів: Астрід Ліндґрен», які підготували викладачі кафедри філологічних дисциплін кандидат філологічних наук, доцент Колінько О.П. та кандидат філологічних наук, старший викладач Салюк Б.А. У заході взяли участь студенти Інституту філології та соціальних комунікацій, Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти, Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв, соціального-гуманітарного факультету, факультету економіки та управління, а також запрошені гості з БСШ № 16, ЗОШ № 6 та гімназії № 3 «Сузір’я».

Учасники науково-літературних читань дізналися про цікаві факти життя та творчості письменниці, познайомилася з ліндґренівськими героями – Пеппі Довгапанчохою, Малюком і Карлсоном, Калле Блюмквістом, Міо, братами Левове серце і багатьма іншими.

Найцікавішими були доповіді Костирка Богдана (вчителя англійської мови ЗОШ № 6), Івко Уляни (учениці гімназії № 3 «Сузір’я»), Мельникової Катерини (магістрантки ІФСК), Давиденко Ольги (студентки ІСПКО).

Друга частина читань пройшла у вигляді інтерактивної гри, яку провели найвідоміші герої творів письменниці – Пеппі Довгапанчоха, Малюк і Карлсон, в яких перевтілилися студенти ІППОМ Романець Ірина, Коваленко Маргарита, Ведмідь Роман.

Багатогранність творчості шведської письменниці спонукає по-новому перечитувати твори, замислюватися над сенсом життя та відчувати себе хоч інколи дитиною…

Світлана Глазова,

доцент кафедри філологічних дисциплін

Опубліковано

СПОРТИВНА ЛЕГЕНДА УНІВЕРСИТЕТУ, БЕРДЯНСЬКА, УКРАЇНИ, СПІВДРУЖНОСТІ…

Щойно з Москви повернувся декан факультету фізичного виховання, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, професор Сергій Кушнірюк із традиційної передноворічної зустрічі, яка була присвячена підсумкам минаючого в СНД «Року спорту та здорового способу життя». Зустріч організували Міждержавний фонд гуманітарного співробітництва держав-учасниць СНД і Рада з гуманітарного співробітництва, яка проходила 14 грудня ц. р. в Будинку Пашкова Російської Державної бібліотеки. Сергій Георгійович представляв Україну разом з Богданом Макуцом та Тетяною Пророченко, як олімпійські чемпіони, заслужені майстри спорту СРСР.

За досягнення в галузі спорту і пропаганду здорового способу життя С. Г. Кушнірюка нагороджено Почесним дипломом «Спортивні легенди Співдружності» ( див. фото). Вітаємо !

«УС»

Опубліковано

«НА ЩЕДРІЙ МУЗИЧНІЙ НИВІ»

Під такою назвою 6 грудня в ЗОШ №7 відбувся творчий музично-літературний вечір, який організувала та надихнула старший вчитель вищої категорії музичного мистецтва – Галина Анатоліївна Комякова. Мета заходу – ознайомити школярів із кращими зразками класичного та сучасного музичного мистецтва, розширити їхній світогляд засобами музики та літератури, надати можливість проявити особистісні музичні здібності.

Школярі мали можливість насолоджуватись у музичній світлиці чудовими інструментальними, вокальними та літературними творами. У виконанні Максима Лук’янчикова (концертмейстера кафедри мистецьких дисциплін та методик їх навчання ІППОМ БДПУ) прозвучала фортепіанна музика композитора С. Рахманінова. Солістка Інна Прокоф’єва (учитель музики Бердянського муніципального ліцею, викладач Бердянської дитячої музичної школи) подарувала слухачам професійне виконання пісень «Чорнобривці» (муз. В. Верменич, сл. М. Сингаївський) та «Коханий» (муз. І. Поклад, сл. І. Барах). Поетеса Ірина Русакова, яка є керівником літературної спілки «Парус», та поет Віктор Батура з одухотворенням  продекламували власні вірші для дітей. Бард Костянтин Мілус виступив з авторською піснею «Бердянський бичок», приспів якої  дружно виконували всі діти.

Найактивнішими учасниками музичного свята були самі школярі, які підготували вокальні (Дарія Кравченко – пісня Н. Май «Це мій рідний край»; Вікторія Іванова – пісня «Повітряна кулька»; Ганна Тимошенко та Ганна Скиба разом з танцювальною групою 3-«А» класу – пісня Н. Май «Веселка»), танцювальні (Єлизавета Савранська та Діана Малімон – танець «Не дитячий час»), музично-циркові (Катерина Заруцька та Данило Кудар – цирковий етюд «Маша та Ведмідь»), літературні (Людмила Дмітрієва – вірш «Музика») номери.

Юні артисти показали високий рівень виконавської культури, уміння виражати характер і настрій музики. Кожен номер відрізнявся виконавською індивідуальністю. Учасники музично-літературного вечора виявили творчість, відповідальність. Атмосфера свята сприяла виникненню різноманітних позитивних емоцій, згуртувала дитячий колектив. І артисти, і глядачі внесли в розуміння музики щось своє, збагатили власний внутрішній духовний світ. Їхні серця наповнилися добром, красою та любов’ю до життя, людей, природи.

Олена Лук’янчикова,

концертмейстер кафедри мистецьких дисциплін та методик їх навчання Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ

Опубліковано

Жінка з чоловічою витримкою

Студенти БДПУ відвідали лекцію, організовану Академією Української преси в партнерстві з Бердянським державним педагогічним університетом за підтримки Посольства США в Україні.

…Аудиторія швидко заповнилася викладачами та студентами різних факультетів БДПУ. Усі в очікуванні… Через кілька хвилин вони побачать її – Мирославу (Мімі) Чакарову – фотокореспондента та кінодокументаліста у супроводі з Люком Штеле (заступник Прес-аташе Посольства США в Україні), Олегом Пастуховим (представник Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні) та Валерієм Івановим (директор Академії Української Преси). Цій хоробрій жінці є що розповісти як досвідченим або майбутнім журналістам, так і людям, які не мають відношення до цієї спеціальності. Впродовж десяти років вона висвітлює глобальні проблеми, досліджуючи корупцію та торгівлю людьми для секс-експлуатації. Особлива увага приділяється її повнометражному документальному фільму під назвою «Ціна сексу», який журналістка презентувала студентам. Фільм довжиною у десять років… Нам вистачило перших десяти хвилин, щоб відчути та зрозуміти болісні переживання тих, хто, не підозрюючи про небезпеку, став на слизький та жорстокий шлях проституції.

Після перегляду невеликої частини фільму Мімі Чакарова розповіла про нелегкий шлях його «народження». Довгий час вона спілкувалася з дівчатами та жінками, яким вдалося повернутися з рабства до рідних місць. Не відразу вони «вилили душу» незнайомій людині, але згодом довірилися та дозволили знімати їх на камеру. Пані Мімі вважає, що саме довіра є одним з головних компонентів для справжнього журналіста. Вона проводила з ними багато часу, їздила до них у села, щоб краще прослідкувати за життям та поведінкою жінок. При цьому з її вуст не впало ні єдиного глумливого або грубого слова, бо вона до глибини душі перейнялася їхніми проблемами. За свою професійну діяльність Мімі Чакаровій не раз доводилося бути у небезпеці. З її слів ми дізналися, що жінка була «під пістолетом та ножем». «Коли я кудись приїжджаю, мене відразу запитують: «О Мімі, ти ще жива?», – ділиться з нами пані Чакарова.

Журналістське розслідування, дійсно, справа не для слабонервних. Та американка Мімі не є такою. Вона – справжній, відданий та серйозний фотожурналіст, документаліст. ЇЇ головна мета – відкрити очі суспільства на проблеми соціуму, досягти справедливості, об’єктивності у своїх матеріалах, фільмах, ідеях…

Студенти активно дискутували з Мімі Чакаровою, розпитували, як їй вдалося назбирати стільки інформації, яким чином вона домоглася інтерв’ю з потерпілими та їхніми клієнтами. Питання були цікавими та актуальними (приємно гості було, що із нею переважно спілкувалися грамотною англійською мовою). Присутні отримали знання у цій сфері, дізналися, де може підстерігати небезпека та як себе поводити, щоб не стати жертвою рабства. Суспільство, молодь повинні пишатися саме такими відважними журналістами, що не шкодують життя заради істинної правди!

Кристина Корінець,

кореспондент «Університетського Слова»

На світлинах: таким було нинішнє спілкування з американською гостею.

Світлини Дмитра Гуленка

Мімі Чакарова:«Найскладніша і найтриваліша річ, до якої треба докласти великих зусиль, – довіра журналістиці».

Після відвідин кафедри соціальних комунікацій, теплої зустрічі з ректором університету професором Вікторією Зарвою, столичні та американські гості завітали в найбільшу університетську аудиторію, де й проходило цікаве спілкування. Інтерв’ю, яке проходило у формі інтерактивної бесіди, під час якого всі могли задати питання і отримати вичерпну відповідь, записала і надіслала до «УС» студентка БДПУ Вікторія Лутчак.

***

– Чому Ви вирішили зняти фільм саме на цю тему, що ви дізналися особисто для себе, провівши таке солідне журналістське розслідування?

– Коли розпочала цей проект, я дуже мало щось знала про це. Думала, що найбільшою проблемою буде знайти цих дівчат, що втекли з сексуального рабства. Але в мене не було жодних здогадок, як вони відреагують на те, щоб погодитися знятися на камеру. Я хотіла розповісти про те, як саме проходить торгівля людьми. В більшості випадків, коли дівчину привозять в аеропорт і там її продають, вона бачить, що відбувається обмін грошима і зазвичай, того хто отримує прибуток в цей момент. Потім її відвозять до якоїсь квартири або борделю. Цей період психіатри називають часом, коли людина «ламається». Щоб зламати її розум й дух для того, щоб вона не втекла. І протягом цього часу, який може тривати 1 день, 2 тижні, місяць (залежно від того, наскільки дівчина хоче себе відстоювати). Жертву позбавляють їжі, б’ють, знущаються, закривають у темній кімнаті. Згодом відбувається групове зґвалтування, яке знімається на відео та фотографується. Все це робиться сутенерами для того, щоб у дівчини, навіть, не з’являлися думки про втечу, бо все відео вони «зобов’язуються» відправити батькам. Це й віднімає бажання.

– Як проходив сам процес зйомки?

– В деяких випадках я навіть не робила записів, а просто якийсь час проводила з майбутніми героїнями фільму. Ми зустрічалися в таємних притулках для жінок. Дівчата казали, що у неділю їдуть додому. Я в них питала, чи можна мені поїхати з ними. Вони відповідали, що в них немає що їсти та де мене розмістити. Я завжди казала, що привезу якусь їжу і буду спати на підлозі, взагалі, нема в цьому проблеми. І протягом якогось часу саме так, коли поводилася з кожною дівчиною, я вже перестала бути тільки журналісткою. Інколи питала дівчат, чому вони мені все це розповідають? Я вас, навіть, не питала про це. І відповідь завжди була однаковою: «Тому, що, я знаю, що ви мене не осудите і мені більше нікому це розповісти».

– Чи охоче дівчата погоджувались давати інтерв’ю на камеру?

– Найбільш складна і найтриваліша річ, до якої треба докласти великих зусиль, – це довіра журналістиці. Я не хочу, щоб про це забували. Тому, що багато хто з вас захоче обрати її в якості своєї майбутньої професії. Коли ви працюєте над чимось важливим, у вас є тільки два начальники – ви самі і та людина, яка сидить перед вами. Головною причиною того, що ви стали журналістом, є усвідомлення перебування на службі в суспільства. Я раніше ніколи не відчувала, що моє життя є важливіше за ту роботу, якій присвятила життя. Думаю, що кожна людина повинна знати, якою є ціль її життя. І яким буде ваш внесок у те, щоб зробити його кращим. Не тільки ваших дітей, але й інших.

– Яка головна мета документального фільму «Секс-трафік»?

– Цей фільм я робила для того, щоб його побачили молоді дівчата, а також хлопці. Вони повинні про це знати.

– Які ваші головні цінності в житті?

– Головними цінностями, для мене, є слова моєї матері, фільм був присвячений їй. Але, не дивлячись на те, і наскільки ненавидить мою роботу, вона розповіла мені та моєму братові про дуже важливі цінності, і це три речі: перше, ніколи не забувай, звідки ти походиш, друге – того, кого ти залишаєш, коли ідеш у світ з цього місця. і третє – завжди будь чесною. Я виросла в дуже маленькій сім’ї. Коли ми їхали звідти, з Болгарії, там жило 5 тисяч людей, зараз – всього 500 чоловік і більшість з них скоро має померти. Якщо б вони мали змогу покинути місце проживання, то поїхали б. Я часто замислювалася, щоб могло статися зі мною, коли б там зосталася? Тут йдеться про те, що одні дівчата обирають один шлях, другі – інший. Я думала, коли вже є освіта і професійні знання, маю щось зробити для них. Ми з одного покоління. І для мене не було різниці, звідки вони були родом: Придністров’я, Албанії, Молдови, Болгарії чи Чехії. Я все одно розумію їх культуру. Тому не було проблемою приїхати і це зробити.

– Чи вдалося все задумане перетворити у реальність?

– Кожен, хто каже вам, що абсолютно все здійснив, він вас обманює. Завжди є ще щось, що можна зробити.

– Хто Вам допомагав творити фільм? Це, мабуть, коштує великих грошей?

– Мій документальний фільм – це те, що в Штатах називають проектом, який був створений на ентузіазмі. Я викладала на факультеті журналістики повний день і завдяки цьому сплачувала всі рахунки. Протягом чотирьох років у мене не було стороннього фінансування проекту. Я сплачувала всі подорожі кредитною карткою. Зупинялась у своїх друзів. Їжа була недорога. Найдорожчими були перельоти та використання обладнання. Але, коли поверталася, то мусила виплатити усі борги. Як тільки все було сплачено, одразу купувала квиток. Все це стало для мене великим уроком. Я не мала змоги найняти собі охорону, а також взяти до себе в команду оператора. Все намагалася записувати сама. Інколи, щоб не летіти, використовувала потяг, або їздила автобусами. І знаєте, саме там відкривала для себе багато цікавого.

Вікторія Лутчак,

кореспондентка «Університетського Слова»

Опубліковано

В ІНКЛЮЗИЦІЇ – СПІЛЬНІ ПОЗИЦІЇ

Сьогодні, 12 грудня, в рамках співробітництва Бердянського державного педагогічного університету та Таганрозького державного педагогічного інституту ім. А. П. Чехова в конференц-залі БДПУ відбулася Міжнародна студентська відео-конференція «Інклюзія в теорії та практиці освіти» (інклюзія – процес реального включення інвалідів в активне суспільне життя).

З вітальним словом звернулися ректор БДПУ, професор Вікторія Зарва, ректор ТДПІ ім. А.П. Чехова, професор Ірина Голубєва, координатор міжнародної діяльності БДПУ, професор Ігор Лиман та проректор з наукової роботи ТДПІ ім. А. П. Чехова, професор Олександр Федоров. У конференції взяли участь викладачі та студенти Бердянського державного педагогічного університету і Таганрозького державного педагогічного інституту ім. А. П. Чехова, а також педагоги-практики та психологи спеціалізованих медико-психологічних центрів.

Згодом були заслухані доповіді студентів другого курсу факультету  педагогіки та методики початкової освіти ТДПІ ім. А. П. Чехова, в яких були висвітлені сучасні технології, що використовуються в професійній підготовці майбутнього педагога (лінійний алгоритм соціалізації, електронне видання e-book «Казки та ігри для дітей та дорослих», «інтелект-картки»), під керівництвом доцента кафедри педагогіки початкової освіти ТДПІ ім. А. П. Чехова Ганни Віневської. З нашого боку з доповіддю «Підготовка соціального педагога до роботи в інклюзивній школі» виступила доцент кафедри соціальної педагогіки БДПУ Наталя Захарова. Студентка п’ятого курсу Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти БДПУ Юлія Сиса представила соціально-педагогічну програму з формування толерантного ставлення до дітей з особливими потребами в умовах інклюзивної школи. Учасники відео-конференції мали змогу задати питання доповідачам та провідним спеціалістам.

Розвиток інклюзивного навчання – процес складний, багатогранний, який потребує створення відповідного освітнього середовища, забезпечення науково-методичного супроводу, створення навчальних програм. Учасники телемосту висловили найщиріші побажання щодо подальшої співпраці.

Анастасія Тургенєва,

старший викладач,

Ольга Величко,

ассистент кафедри соціальної педагогіки ІСПКО

Опубліковано

НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ ПРОФЕСОРА БАХАНОВА

«Баханов Костянтин Олексійович, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальними закладами та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Бердянського державного педагогічного університету. Відомий у 1980-1990-х рр. вчитель-новатор. Автор низки монографій, більш ніж 30 посібників для вчителів та учнів, понад 300 наукових статей з проблем навчання історії у середній загальноосвітній школі. Коло наукових інтересів – методика навчання історії, трансформаційні процеси у змісті та організації навчання історії в школі» – так презентує нашого  університетського вченого редколегія журналу «Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання» в цьогорічному жовтневому номері, де опубліковане  інтерв’ю з Костянтином Бахановим.

Відомий вітчизняний фахівець у галузі методики навчання історії ділиться з читачами журналу своїм баченням «ідеального» підручника історії. Особливий акцент в інтерв’ю робиться на науково-методичних пріоритетах побудови сучасної масової учбової книги та суспільних очікуваннях від підручника історії. Журнал також знайомить читачів із колективною монографією «Теорія і практика запровадження компетентнісного підходу до навчання історії в школі», підготовленою  професором К. Бахановим та його учнями, колегами: Н. Вєнцевою, В. Мирошниченком, А. Федчиняком, Г. Кашкарьовим, О. Гуренко, С. Бахановою та іншими.

«Університетське Слово»