Опинившись в умовах карантину, я, як і багато моїх однолітків, замислилися, які саме фільми варто переглянути. Із вирішенням цього питання допоміг мандрівний кінофестиваль документального кіно про права людини «Docudаys UA». Цього року 17 Міжнародний фестиваль відбувався онлайн з 24 квітня до 3 травня.
До 10 травня 2020 року в рамках 17 Міжнародного фестивалю на платформі DOCU/SPACE ще триватиме показ 70 кінострічок і проведення стрімів, онлайн дискусій, розмов та лекцій. Кожен охочий може переглянути фільми, дізнатися додаткову інформацію про кінострічки та режисерів. Приємним є те, що доступ до всіх онлайн-трансляцій і фільмів на DOCU/SPACE є безкоштовним.
До мого особистого плей-листа потрапили декілька кінострічок, кожна з яких висвітлює найактуальніші проблеми сучасного світу: одностатеві стосунки, шкідливі звички, повсякденність, що дратує. Пропоную свій список найкращих.
«19.91»
У кінострічці йдеться про 19-річну волонтерку з Німеччини на ім’я Єтта. Упродовж декількох років вона відвідує та допомагає пані Зоф’ї, яка мешкає у Польщі. Це 91-літня жінка, яка провела майже всю свою юність у концтаборах Німеччини, де над нею, як і над іншими полоненими, нещадно знущалися.
Цей фільм пронизаний вірою у людей. Пані Зоф’я розповідає про ті страшні роки без жалю. Вона пам’ятає кожен день, який провела у концтаборах, і її сила духу вражає. У жінки проблеми зі слухом через знущання німців над нею, проте вона переконана, що у її віці можливість чути та розмовляти з іншими – це вже величезний плюс.
Єтта радіє з того, що вирішила відвідати саме цю героїню, адже вже через декілька років ми будемо позбавлені можливості спілкуватися з людьми, які на власні очі бачили страшні події середини ХХ століття.
За той час, коли волонтерка допомагала пані Зоф’ї, вони стали справжніми подругами. Жінки діляться історіями з життя, розповідають про свої промахи та досягнення. Пані Зоф’я ділиться теплими спогадами і про свого покійного чоловіка, який також був надзвичайно сильним духом та пройшов випробування концтабором у Аушвіці.
У мене ця кінострічка викликала такі теплі емоції! Я одразу згадала про свою бабусю, якої вже декілька років немає поруч. Вона також розповідала мені історії про те, як складно було виживати у часи війни. У її голосі я теж не чула жалю. Моя бабуся була надзвичайно щаслива та вдячна за те, що її родина витримала ці випробування, а сама вона мала можливість розказати про це своїм онукам.
Я вважаю, що цей фільм варто переглянути, щоб переосмислити сучасність, наприклад, зрозуміти, що зараз у нас є все для майже безтурботного життя. Жалітися на невеличкі проблеми немає сенсу. Важливим, на мою думку, є меседж кінострічки – «розмова, яка через декілька років могла б і не відбутися». Автор зловив момент, і ти можеш – виділи час та переглянь «19.91».
«Понеділок п’ятниці»
Як часто ми обіцяємо собі почати займатися улюбленою справою, худнути, наполегливо працювати з наступного понеділка? Напевно, кожен з нас згадав безліч ситуацій, коли через лінь та слабкість духу ми не хотіли починати нову справу, посилаючись на брак часу та обставини. А якщо той самий понеділок може не настати, якщо є тільки «тут» і «зараз»?
У цьому фільмі яскраво показано та описано буденність звичайної родини, життя якої рухається, ніби за спіраллю. Кожного дня чоловік відкладає усі важливі справи на завтра, запускаючи «конвеєр» пустих обіцянок. Його дружина самостійно робить усі хатні справи, постійно чекає на допомогу від коханого. Через це в їх родині часто панує напружена атмосфера.
Кінострічка зображує буденність, яка присутня в родині майже кожного з нас. Коли щоденно ми навіть не намагаємось перебороти власну лінь, а тільки піддаємось сумнівам, думаємо, що всі наші задуми не справдяться, а цілі не будуть досягнуті. Фільм дає можливість поглянути на свої вчинки та думки відсторонено, допомагає налаштуватися на виконання омріяних справ.
«Де ми зараз»
Актуальна кінострічка розповідає про проблему прийняття себе. Алекс, головний герой, з самого дитинства відчував, що він не зовсім той, ким його сприймають інші. Чоловік почував себе некомфортно у своєму тілі. Він розумів, що фізіологічно будучи чоловіком, він відчуває потяг до усього жіночого. Декілька років Алекс намагався змиритися зі своєю орієнтацією, усіляко приховуючи своє тяжіння до жіночого образу. Але його падчерка почала помічати, що з батьком коїться щось незвичне. Тоді головний герой вирішив зробити камінг-аут.
Я рекомендую цю кінострічку до перегляду, адже із проблемою, яку в ній описано, зіштовхується велика кількість людей по всьому світу. Більшість із них – підлітки, чиї батьки не завжди знають, як саме розмовляти про орієнтацію, як навчити приймати себе. Ця ситуація ілюструє, як важливо у сучасному суспільстві не стигматизувати гомосексуальні стосунки. Важливо з повагою та розумінням ставитися до усіх людей, а фільм «Де ми зараз» допоможе краще зрозуміти, чому.
«Третій тато»
Перегляд цієї стрічки змушував мою шкіру мимоволі покриватися мурашками. Головною героїнею є Тереза, яка декілька років намагалася пояснити батькові на ім’я Кіз, що його пияцтво має дуже негативні наслідки. Останньою краплею для дівчини стала розмова з батьком, коли той сказав, що за жодних умов не покине пити. Донька вирішила припинити будь-яке спілкування із батьком. Через сім років після смерті батька, семи років постійних думок про минуле, вже доросла та самостійна жінка вирішила відшукати його могилу.
Будучі незламною оптимісткою, я вважаю, що майже з кожної ситуації можна знайти правильний вихід, якщо вчасно спілкуватися, доносити один до одного свої думки, а не просто обривати спілкування, тим самим вчиняючи егоїстично. Мене тішить той факт, що жінка все ж таки зрозуміла, що тримати якісь образи немає сенсу. Вона переборола свої негативні спогади, відшукала могилу батька. Такий вчинок потребує рішучості та щирості. Фільм демонструє усі переживання Терези. Особливо мене вразили її слова: «Я не пішла на твій похорон. Але тепер мушу знайти тебе. Навіть попри те, що ти лише тінь…Силует, що вже не повернути».
Пропоную і вам залучитися до перегляду, адже з кожним кадром твоє мислення стає нібито яснішим, твоє ставлення до, здавалося, буденних проблем повністю змінюється, а для молоді – це важлива складова формування характеру та моральних цінностей.
Дарина ТЕСТОВА, здобувачка першого (бакалаврського) рівня ВО зі спеціальності 061 журналістика
