Цікавою минулого тижня стала навчально-пізнавальна поїздка студентів БДПУ до м. Дніпропетровська. Неділя, 17 квітня, була насиченою для майбутніх істориків, філологів, а також для викладачів соціально-гуманітарного факультету.
Місцем набуття нових знань і вражень стали два культурних центри міста: Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького та музей «Пам'ять єврейського народу і Голокост в Україні». Другий, як провідний осередок міжнаціональних, міжконфесійних відносин, проявив неабияку турботу щодо бердянських представників. Як повідомила Ірина Прокопенко – студдекан СГФ – музей оплатив половину коштів за проїзд групи та провів безкоштовну екскурсію. «Необхідно висловити подяку доктору педагогічних наук, професору Костянтину Баханову, – зазначила Ірина, – адже завдяки його ініціативі, його особистій підтримці, цей захід став можливим для великої групи студентів». Також студенти висловлюють щиру подяку декану соціально-гуманітарного факультету Тамарі Макаренко та викладачам університету Марині Антощак, Олені Бузовій, Ганні Вусик, які в свій вихідний день взяли на себе відповідальність керівників групи.
Інфраструктура привабливого туристичного центру «Менора», до якого з’їжджаються як з України так і зі всього світу, у якому безпосередньо знаходиться сам музей «Пам'ять єврейського народу і Голокост в Україні», вразила з першого погляду: аж 24 поверхи, з них 20 – «живі», інші 4 – це технічні приміщення. Тут також розташовано й 2 готелі бюджетного варіанту. Є конференц-зал, синагога під назвою «Золота Роза» (така назва походить від відомої синагоги у м. Львові, що була зруйнована). До речі, етимологія терміну «Менора» означає семисвічник, це – символіка комплексу. Тобто, центр з 7 варт побудований у вигляді семисвічника. Проте, на жаль, відвідати розрекламовану синагогу, обладнану мультимедійними екранами, студентам не пощастило, часу – обмаль, а враження не чекають.
«Тут зосереджене все єврейське культурне, ділове, взагалі будь-яке життя, але насамперед релігійне» – відзначила екскурсовод Ірина Радченко. – Наш музей дуже часто помилково називають «музеєм Голокост». У чому помилка? Ми говоримо не тільки про Голокост, ми говоримо в цілому про досягнення єврейської цивілізації». Відвідавши першу залу, студенти й викладачі побачили і переконалися, як саме релігія створила з євреїв таку консолідуючу націю: священна книга Тори, різноманітні релігійні атрибути. Майбутнім історикам необхідно знати, що для читання такої книги необхідні спеціальні указки – не можна пальцями торкатися тексту Тори. Для того, щоб не осквернити слово Боже необхідно бути дуже акуратним. Студенти дізналися також, що золото, яке зберігається в фондах музею, належало євреям, що були знищені в період Голокосту.
Дуже вражають зали, присвячені трагічним рокам Другої світової війни. Мурашки по шкірі від побаченої панорами «Бабин Яр», від статистичних даних про втрати єврейського народу (6 млн. євреїв знищено в Європі), від дитячих речей, які знайдені в місцях масових розстрілів.
Сучасний величезний музей в кожній залі обладнаний мультимедійними екранами, велика кількість матеріалів та інформації, використання найновіших технологій як і сам Український інститут вивчення Голокосту – найвдаліший приклад того, якою повинна бути пам'ять нації, як потрібно зберігати свою історію, як потрібно пам’ятати….
Щодо поїздки – так вона, безумовно, була вдалою. На думку декана СГФ Тамари Макаренко, такі заходи виховують студентів та загалом сприяють поширенню в суспільстві ідей гуманізму, толерантності, терпимості.
Ірина Прокопенко,
студентка соціально-гуманітарного факультету,
Діана Ступіна,
студентка Інституту філології та соціальних комунікацій
