Круглий стіл «Мистецтво в окупації» в БДПУ: підсумки проведення

В рамках реалізації проєкту #ZMINA_2_0 «Субгранти для культурних проєктів» фонду «ІЗОЛЯЦІЯ» за фінансової підтримки Європейського Союзу на базі БДПУ відбувся круглий стіл на тему «Мистецтво в окупації» (модератор –Ганна Лопатіна, графічний дизайнер – Сергій Ковачов).

Круглий стіл зібрав понад 50 учасників з різних куточків України та світу. Мета заходу полягала в обговоренні ролі мистецтва під час війни для митців та суспільства, а також привернути увагу до цього надзвичайно важливого аспекту і зрозуміти, як війна впливає на творчість, життя та потреби митців, адже «Мистецтво – це дзеркало, в якому ми бачимо не тільки своє відображення, а й своє майбутнє. Мистецтво – це голос, який не можна заглушити, навіть коли всі інші голоси мовчать. Це крик за мир, за волю, за право кожної людини висловлювати свої думки та почуття. Ми віримо, що цей голос митців буде почутий» – зазначила менеджер проєкту «Мистецтво в окупації», проректор з наукової роботи БДПУ, доктор технічних наук, професор Яна Сичікова.

В рамках круглого столу було проведено дві панельні дискусії, представлено результати опитування «Професійне вигорання митців під час війни», презентовано документу-концепції «Підтримка митців з окупованих територій. Загальні методичні рекомендації».
До першої панельної дискусії були запрошені митці з окупованого Бердянська для обговорення питання «Роль мистецтва під час війни для митців та суспільства». До дискусії були залучені всі присутні на заході. «Мовчати не можна говорити» – час правильно поставити кому – гасло нашого проєкту. Тож пропонуємо читачеві побачити та відчути думки митців, які знають складності реалізації професійної діяльності, долання труднощів та перепон, а також неможливість оприлюднювати результати своєї роботи в період тимчасової окупації.

Денис Васильєв, директор Музею історії музичних інструментів, засновник ГО «Центр розвитку бізнес-технологій та культури», куратор культурних проєктів мультидисциплінарного креативного хабу, тренер академії культурного лідера Goethe Institute в Україні: «Власне, мистецтво створено, щоб надихати і надавати змісту та сенсу для впевненого руху в майбутнє. Узагальнена рефлексія у всіх можливих інструментах, які надає культура. Адже не всі люди вміють малювати, не всі люди вміють співати або писати вірші. То є талант, покладений на певних людей. Митці відчувають енергію, бо це дійсно енергія від бога, від всесвіту. Вони її можуть в будь якій формі, яка їм доступна, передавати людям. І власне, люди цього чекають – чекають військові, чекають звичайні волонтери, чекають майже всі».

Катерина Шальнєва, мисткиня, графічний дизайнер, студентка: «Ми хочемо, щоб люди змогли побачити правду про окупацію. Ми будемо розповідати більше про Бердянськ, щоб про нього дізналися не тільки в Україні, а і в усьому світі. Ми впевнені, коли звільнять Бердянськ, буде дуже багато нових туристів, всі до нас будуть приїжджати. Ми будемо показувати краєвиди свого звільненого міста».

Юлія Тараненко, голова ГО «Асоціація випускників-хореографів Бердянського державного педагогічного університету, педагог-хореограф: «Мистецтво у часи війни – це терапія творчістю. Ми маємо об’єднатися і впроваджувати цю терапію, бо мистецтво надає людині крила та лікує душу».

Олег Балабан: директор Центру дитячо-юнацької творчості імені Євгенії Руднєвої, представник культурного менеджменту окупованого Бердянська «Добре бачить тільки серце, найголовніше очима не побачити, тому мистецтво залишається і навіть в такому місці, де цьому здавалось немає місця – на війні».

До другої панельної дискусії «Роль органів місцевого самоврядування, університетів, представників громадських організацій та керівників закладів культури у підтримці митців і мистецтва» були запрошені громадські активісти, представників самоврядування, культурні медіатори, освітяни, у виступах яких знайшло відображення підтвердження основної мети проєкту.

Євген Гнибіда – координатор Інформаційно-ресурсного центру Бердянського району, депутат Бердянської районної адміністрації: «Культура – є безпосередньо тією ключовою ідентифікацією нас як українців і власне того, що ми сьогодні зі зброєю в руках виборюємо. Це право розмовляти нашою українською мовою. Ми всі прекрасно розуміємо, з якими викликами нам доведеться зіштовхнутися в нашому рідному місті після деокупації. Тому і владі, і представникам культури, і представникам науки, всім разом нам необхідно об’єднатися».

Ганна Александрова, проректор з науково-педагогічної роботи БДПУ, кандидат філологічних наук, доцент: «Митці продовжують свій шлях складний і тернистий, але в той же час такий рятівний, бо справді мистецтво всіх нас рятує».

Віра Бурназова: «БДПУ був, є і залишається майданчиком, який об’єднує різних митців. Ми прагнемо встановлювати партнерські відносини з митцями з університетами України, з університетами Європейського Союзу, організаціями з галереями, музеями з іншими культурними установами для проведення спільних проектів, обміну досвідом та інших форм співпраці. Ми також плануємо запропонувати спеціалізовані програми та курси, які будуть спрямовані на терапію мистецтвом і на розвиток творчих навичок, менеджменту у галузі мистецтва, промоції і маркетингу мистецтва. БДПУ мав, має і буде мати потенціал, створювати сприятливе середовище для майбутніх митців, де вони зможуть навчатися, експериментувати, взаємодіяти з іншими творчими людьми та отримувати таку вагому підтримку для свого розвитку і реалізації своїх творчих задумів».

Денис Васильєв, менеджер культури, громадський активіст, незалежний експерт з питань формування політики в галузі культурних і креативних індустрій, консультант з питань авторського права і нематеріальної культурної спадщини: «Митці такі різнобічні особистості і насправді роблять для громади. Але, на жаль, часто громада дуже мало про це знає. Зараз ми маємо дуже потужний досвід, унікальний для Європи і світу досвід. Це досвід трансформації. Власне, за цим досвідом будуть ганятися всі європейські експерти і експертки. Тому важливо його осмислювати та фіксувати. Передавайте його. Власне, це є та валюта, якою ми можемо віддячити нашим закордонним партнерам, які допомагають нам зараз і гуманітарно, і військово, і політично. Саме наш досвід, як зберегти культуру, ідентичність, навіть будучи в вигнанні за часів війни та окупації. Тому цей досвід важливо акумулювати, фіксувати, оформлювати, перекладати іншими мовами. Ці історії будуть цікавими світу, бо це історії, як трансформується досвід минулого».

Говорили й про те, яким стане Бердянськ після завершення війни, домовились про подальшу співпрацю, взаємо підтримку та допомогу.

Логічним продовженням круглого столу була презентація результатів опитування «Професійне вигорання митців під час війни» та аналіз потреб митців практичним психологом проєкту, кандидатом психологічних наук, доцентом Наталією Цибуляк та презентація документу-концепції «Підтримка митців з окупованих територій. Загальні методичні рекомендації», яку представила аналітик проєкту, кандидат педагогічних наук, доцент Анастасія Попова.

І, як зазначили наприкінці круглого столу Денис Васильєв та Яна Сичікова: ми з вами довели, що Бердянськ був Україною, є Україною і назавжди залишиться Україною з українською самоідентифікацією. Це козацький край, а бердянці – є патріотами України. Це наш науковий та культурний обов’язок – говорити та доносити цей досвід різними мовами, поширювати власні історії бердянських митців. Мовчати не можна, говорити!

Переглянути відеозапис https://youtu.be/viUSGKpY8PE

IZOLYATSIA. Platform for Cultural Initiatives.
European Union in Ukraine