Й зовсім не святкова. Вирішили 2-у річницю «Наших Атлантів» відзначити черговою поїздкою до хлопців-фронтовиків. Ще встигнемо насвяткуватися – після ПЕРМОГИ! На чолі з Анеттою Омельченко провідували наших бійців із 56-ї бригади ЗСУ, вручали замовлені автомобільні колеса солдатам 53-ї бригади. Зустрічалися з бердянцаями, які мужньо несуть службу, щоби ворожа навала не просунулася вглиб рідної України… Слово «перемир'я» і цього разу звучало бридко і фальшиво, бо стріляли московські окупанти увесь час, особливо гаряче було вночі, як розповідали нам хлопці.
Дуже зраділи воїни подарункам, просили передати усім бердянцям велике «ДЯКУЮ!!!». І приємно, звичайно, що таких небайдужих людей стає все більше й більше… Дякуємо Олегу Зінченку, Аллі Сердюк, Миколі Тюркеджі, Софії Філоненко, Яні Осадічій, Людмилі Борисовій, Раїсі Гусіній, Наталії Іванченко, Світлані Степаненко, Любові Кардаполовій, Арему Болдиреву, Василю Горягіну, п. Олені з с. Осипенко, Ользі Удаловій, Олександру Овсяннікову, п. Ірині, Дмитру Васильєву, Олександру Романову, Андрію Вєтрову, Ірині Шиманович, ПП «Лонгін» й багатьом іншим, хто разом із нами допомає захисникам відчути сильне плече бердянської підтримки.
Окрема вдячність від солдат невтомним жіночкам, які удень і вночі перефарбовують сотні метрів тканини, ріжуть на смужечки й згодом виплітають такі потрібні на фронті маскувальні сітки.
Наш Павло Іванович Порохня виконав майже усі замовлення хлопців, він вже більше двох років їм допомагає. Тому нас зустрічали як добрих друзів, показали, як облаштувались солдати на новому місці. Що вражає, так це порядок повсюди: і де їдять, і де сплять. Не вистачає, правда, матраців, тому спальники лежать прямо на підлозі. Поки ще тепло, це можна якось пережити, але наближаємося до холодів…
…Дуже потрібно хлопцям наша допомога:просять плівку, цвяхи, «фольгоізол», матраци, шурупи… Може в когось є ще біноклі. Наступного тижня поїдемо знову….
НАШІ АТЛАНТИ