ДО 2-Ї РІЧНИЦІ «НАШИХ АТЛАНТІВ»
Згасають: два літа,
Дві осені, зими. Дві весни,
Як ми намагаємось чесно
Перетерпіти
Всі болі, жалі, всі тривоги –
Терпкі випробунки від Бога…
Бо наші на фронт дороги
Стелилися, ой, як не гладко,
А напріч – майже жорстоко
Через сердець наших кладку…
Та, знаючи не однобоко,
Що там, на донецьких широтах,
Поміж чагарів і болота
Справжні Вітчизни Герої –
З ворогом підлим в двобої
Нам демонструють звитягу, –
Знову і знов до них тяга
В сувору дорогу нас кличе.
А нам уже навіть личить
Синами їх називати…
…Повертайтесь, хлопці, до хати,
Щоб Перемогу відсвяткувати!!!
Степан Герилів
НАШІ АТЛАНТИ
Свято нашої солідарності, свято терпіння і витримки, свято небайдужих людей
Мій добрий друг Степан Герилів написав сумний вірш про два волонтерські роки "Атлантів". Найгірший сум – у тому, що війна досі триває, а наша робота досі потрібна. А ми ж так сподівалися, що це ненадовго! "До ближчої зими" чи "тільки до весни"….
Усі волонтери знають, що таке втома, розчарування і безсилля. Трапляються і такі зовсім не романтичні хвилини. Але завдяки нашій праці ми також знаємо, що є поруч десятки і сотні українців, які готові подати руку допомоги і підставити надійне плече.
За ці два роки я знову і знову відкривала Людей у людях – друзях, колегах, знайомих і незнайомих, близьких і далеких. Я здобула безцінний досвід і часом дуже неочікувані для філолога знання. Я знаю, що не сама і що ми не самі. Я сто разів переконалася, що "просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам".
Тому, хоч якою б сумною не була друга річниця "Наших Атлантів", є в ній і момент радості і гордості за своїх. За бердянців. За українців. І є сильна віра в те, що ми все здолаємо і переможемо, бо разом нас багато. Хай це буде свято нашої солідарності, свято терпіння і витримки, свято небайдужих людей.
Тож зі святом, дорогі друзі! Низький уклін усім, хто на фронті і хто допомагає тримати оборону!
Софія Філоненко,
професор БДПУ